- •13.1. Захворювання тварин, що виникають у післяродовий період
- •Залежування після родів
- •Ампутація матки
- •Післяродова інфекція та інтоксикація
- •Питання для самоконтролю
- •14.1. Анатомічні і фізіологічні особливості новонароджених тварин
- •14.2. Хвороби новонароджених тварин
- •Затримання меконію
- •Питання для самоконтролю
- •15.3. Хвороби, вади та функціональні зміни вим'я
- •Аномалії розвитку вим'я
- •Агалактія та гіпогалактія
- •Мастит (маміт)
- •Профілактика маститу
- •Вади розвитку дійкового каналу
- •Функціональні розлади вим'я
- •Питання для самоконтролю
- •16.1. Форми і причини неплідності
- •16.2. Методика гінекологічного дослідження тварин
- •Уроджена неплідність
- •Стареча неплідність (клімактерій)
- •Кліматична неплідність
- •Експлуатаційна неплідність
- •Симптоматична неплідність
- •Запальні процеси зовнішніх статевих органів
- •Новоутворення у зовнішніх статевих органах
- •Патологія шийки матки
- •Патологія матки
- •Патологія яйцепроводів
- •Патологія яєчників
- •Анафродизія, німфоманія і вірилізм корів
- •Заходи профілактики неплідності
- •Питання для самоконтролю
- •17.1. Дослідження органів статевої системи плідників
- •17.2. Діагностика імпотенції бутаів
- •Парувальна імпотенція
- •Запліднювальна імпотенція
16.1. Форми і причини неплідності
Визначаючи причини неплідності тварин, треба пам'ятати, що вони такі ж різноманітні, як і їх умови утримання, годівлі та експлуатації. Навіть при ретельному дослідженні неплідної тварини не завжди вдається виявити причини, що обумовлювали її виникнення. У кожному випадку, як правило, діє декілька причин неплідності, які майже завжди патогенетично між собою пов'язані. Виявити ці причини і визначити сутність впливу кожної зйих на весь організм і статеві органи зокрема- основне завдання фахівця ветеринарної медицини. Це можна лише при умові всестороннього і глибокого аналізу результатів загального клінічного, ректального і вагінального досліджень тварин, оцінки результатів лабораторного дослідження їх крові, виділень із статевих органів, мазків-відбитків із слизової оболонки піхви, сонографії тощо.
Потрібно підкреслити, що одні й тіж фактори обумовлюють неплідність самок і самців, чому навіть окремі автори намагаються об'єднати в одному розділі "гіне-
488
Ветеринарна гінекологія
колегія" - (від гр. §упе - жінка, іо£о$ — наука) - вчення про патологічні процеси у статевих органах невагітних самок (учення про неплідність самок) та імпотенцію самців, тобто, об'єднати гінекологію та андрологію, застосувавши для хвороб самок термін "теліологія". Таке об'єднання нелогічне і безпідставне. Тому підкреслюємо, що гінекологія вивчає хвороби статевих органів невагітних самок, які виникли після завершення післяродового періоду, тобто після 30-го дня з часу отелення, тоді як андрологія вивчає причини імпотенції самців. Хвороби періоду вагітності, родів, та післяродового періоду - акушерство. Одні й ті ж хвороби можуть відноситися і до акушерських, і до гінекологічних. Наприклад, гострий післяродовий ендометрит - це акушерська хвороба, а хронічний ендометрит - гінекологічна.
Причини неплідності цікавили вчених давно. В 30-х роках XX ст. професори В. В. Конге, А. Ю. Тарасевич, Н. Ф. Мишкін, згодом П. А. Волосков, І. А. Бочаров намагалися їх систематизувати. Правда, всі причини важко врахувати. Одна і та ж причина в різних умовах діє по-різному; різні причини можуть викликати подібні симптоми, тому завжди потрібно шукати головну причину.
До причин, що обумовлюють неплідність, відносять:
погану організацію відтворення;
незадовільну роботу фахівців;
порушення технології осіменіння;
недоліки обліку;
незадовільне вирощування ремонтного молодняку;
А. Ю. Тарасевич розрізняв три основні причини неплідності:
екстрагенітальні (вік, ендокринні і нервові розлади, патологія молочної залози, інфекційні й інвазійні захворювання);
інтрагенітальні (ненормальний стан яєчників - кісти фолікулярні і жовтого тіла, персистентне жовте тіло; неповноцінні статеві цикли, розлади імплантації; ендокринна анафродизія, німфоманія;
екзогенні (аліментарні фактори, дефіцит світла тощо):
осіменіння недорозвинених телиць;
порушення зоогігієнічних вимог при утриманні тварин;
неповноцінну годівлю тварин, особливо в стійловий період;
незадовільну підготовку корів, особливо нетелей, до отелення;
погану організацію родів;
некваліфіковану родову допомогу;
відсутність акушерської та гінекологічної диспансеризації.
Серед великої кількості цих причин треба вибрати визначальні для данної ситуації. Для цього проводять комплексне дослідження тварин та умов їх утримання, догляду та годівлі і на основі даних клінічного обстеження ділять корів на 3 основні групи: вагітні тварини, корови у післяродовому періоді і неплідні. Бажано, щоб до першої групи ввійшли не менше 50 % корів, другої - біля 20 % і третьої - не більше 30 %.
489
Розділ 16
Вагітним коровам створюють необхідні умови для збереження тільності, корови другої групи вимагають поліпшенного догляду для швидкого завершення інволюції матки. Неплідних корів піддають старанному дослідженню для встановлення причини неплідності і її ліквідації.
Нині існує декілька класифікацій причин неплідності. Найширшого розповсюдження на території колишнього СРСР набула класифікація А. П. Студєнцова. Не дивлячись на окремі слабкі місця в цій класифікації, вона залишається у нас основною. В країнах заходу кожну форму неплідності розглядають окремо, поза якоюсь класифікацією.
У п'ятдесятих роках А. П. Студєнцов запропонував класифікацію неплідності тварин, за якою розрізняють сім форм неплідності:
1. Уроджену: у самиць - інфантилізм, гермафродитизм, фримартинізм;
у самців: інфантилізм, крипторхізм, гермафродитизм.
Старечу, що обумовлюють атрофічні процеси в статевих органах.
Симптоматичну, що виникає внаслідок хвороб статевих органів.
Аліментарну, причинами якої є ожиріння, виснаження, низька поживна цінність раціону, аліментарний інфантилізм.
Експлуатаційну, як результат експлуатаційного виснаження.
Кліматичну, що проявляється при дефіциті або надлишку інсоляції, різкої зміни клімату, недоліків утримання.
Штучну: а) штучно набуту - при порушенні правил осіменіння: непра-
вильне утримання, зберігання і транспортування сперми; б) штучно сплановану - при кастраціях, наміреному пропуску статевих циклів без осіменіння. Фактори неплідності можна розділити на генетичні (спадкові) та фактори довкілля. Суть неплідності, її патогенетичні механізми можна звести до дії трьох груп факторів:
розлади гаметогенезу;
відсутність запліднення (аконцепція);
переривання вагітності (аборт).
Зазначені форми неплідності не враховують всіх факторів і причин неплідності, бо кожний індивід, кожна тварина неоднозначно реагуює на них.
Важливим у профілактиці неплідності є облік тварин, при якому щоденно треба знати скільки на фермі корів.
Яловість - поняття економічне і вказує, скільки приплоду не отримано від маточного поголів'я за календарний рік. Яловою називають корову, яка не народила теляти протягом господарського року. Отже, ялова корова за якихось причин не могла запліднитися, тобто вона була неплідною. Основна причина того, що корова була яловою, є неплідність.
Корову, яка не отелилась у період з 1 січня до 21 березня, а запліднилася після 21 березня і є тільною, теж називають яловою. Ліквідувати на фермі яловість корів -це отримати від кожної корови протягом року теля.
490
Ветеринарна гінекологія
При аналізі причин неплідності і визначенні збитків від неї необхідно враховувати основні фізіологічні норми плодючості сільськогосподарських тварин, згідно яких за рік можна одержувати від однієї кобили - одне лоша, від корови - одне теля, від вівці, кози -одне і більше ягнят або козенят, від свиноматки - 6-12 поросят в одному опоросі.
Діагностика неплідності, визначення її причин і форм вимагає від фахівця ветеринарної медицини, по-перше, досконалого володіння методами проведення акушерської і гінекологічної диспансеризації. По-друге, потрібна точна інформація про стан відтворення тварин у даному господарстві- чисельність маточного поголів'я, кількість тільних корів, таких, що розтелилися, осіменилися і т. д.
Така інформація повинна бути в господарствах, на пунктах штучного осіменіння, у календарі техніка штучного осіменіння, графіку запуску і отелення корів, у книзі маточного поголів'я.
Ветеринарні фахівці ведуть журнал або відомості акушерської і гінекологічної диспансеризації корів, у яких окрім загальних даних про здорових корів, реєструються їх захворювання.
У невеликих фермерських господарствах інформацію про корів повинен мати фахівець ветеринарної медицини, який обслуговує ферму і власник ферми.
Ліквідування яловості не означає, що на фермі відсутні неплідні корови. Відомо, що 7-9 % корів теляться 2 рази протягом року - у першому і четвертому кварталах, а це означає, що стільки ж корів є неплідними.
Неплідність завдає значних збитків власникам тварин. Вони складаються з недо-отримання приплоду, зниження молочної продуктивності, неокупності витрачених кормів і утримання неплідних тварин, витрат на лікування і багатократне осіменіння.
Збитки від затрат на годівлю та утримання неплідних тварин, їх лікування, зниження племінних якостей приплоду важко піддаються обліку і визначенню.
Запропоновані методики досліджень дають можливість враховувати всі втрати від неплідності.