15.3. Хвороби, вади та функціональні зміни вим'я

Для зручності розгляду вважаємо доцільним викласти наявні хвороби та вади роз­витку вим'я у такій послідовності:

Аномалії розвитку вим'я. Агалактії та гіпогалактії. Мастит.

Розлади кровообігу у вим'ї. Травматичні пошкодження вим'я. Захворювання шкіри вим'я. Вади розвитку дійкового каналу. Функціональні розлади вим'я.

Аномалії розвитку вим'я

Вим'я буває: за об'ємом - велике, середнє, мале; за формою - ванноподібне, ча­шоподібне, кругле, звужене, козяче, примітивне; за структурою - залозисте, залозис­то-сполучнотканинне, м'ясисте (жирове).

Аномалії вим'я бувають уроджені та набуті, що проявляються у такій формі:

• схильність до відвисання вим'я;

• різниці в розвитку залозистої тканини між окремими чвертями;

• нехарактерне розміщення дійок (зближені передні і задні дійки чи відвернені в різні боки);

• нехарактерна форма дійок (дуже довгі, дуже короткі, дуже товсті чи дуже тон­кі, конусоподібні, роздвоєні);

• аномалії дійкового каналу (неправильне розміщення, довгий, короткий, з вузь­ким отвором).

Рідше діагностують такі аномалії, як: аплазія - відсутність молочної залози;

гіпоплазія - недорозвиток залозистої тканини однієї або кількох чвертей; амастія - немає основи залозистої тканини чи окремих чвертей; гіпомастія - недорозвинене вим'я; мікромастія - недостатній розвиток вим'я; гіпермастія - перерозвиток вим'я;

полімастія - збільшення кількості дійок (однаково розвинені шість дійок); олігомастія - зменшення кількості дійок; відсутність дійкового каналу.

445

076

Розділ 1с

Агалактія та гіпогалактія

Агалактія (а§аІасІіа) - безмолочність і гіпогалактія (Иуро§аІас(іа) - маломолоч-ність тварин, яка буває функціональною чи патологічною. Функціональна агалактія та гіпогалактія спостерігаються у зв'язку з сухостійним періодом, наближенням родів. відлученням сисунів, у зв'язку з віком, а патологічна гіпогалактія виникає в зв'язку з морфологічними змінами в молочній залозі або на ґрунті функціональних розладів молокоутворення та молоковиведення.

Агалактія та гіпогалактія може бути: уродженою, старечою, кліматичною, експлу­атаційною, аліментарною, штучно набутою та симптоматичною.

Частою причиною гіпогалактії бувають стресові стани самок, коли підвищена се­креція адреналіну та норадреналіну гальмує дію пролактину, знижуючи синтез моло­ка та надходження до молочної залози окситоцину, порушуючи виведення молока.

Уроджена агалактія та гіпогалактія - є спадковою і виникає при відсутності пла­нового добору при вирощуванні тварин і проявляється недостатнім розвитком молоч­ної залози, афункціональним її станом при відсутності ознак запалення.

Стареча агалактія та гіпогалактія розвивається на ґрунті вікових змін у молочній залозі та інших органах і проявляється поступовим зниженням молокоутворення та повним його припиненням у зв'язку з атрофією залози. У такої тварини виявляють зменшення молочної залози, її ущільнення, утворення в ній флуктуючих чи, навпаки, ділянок затвердіння, зниження надою, погіршення якості молока.

Аліментарна агалактія та гіпогалактія виникає на ґрунті недоліків годівлі, осо­бливо молодняку, ремонтних телиць чи нетелей і, отже, формування у молодих тва­рин задатків низької молочної продуктивності, а неповноцінна і недостатня годівля лактуючих тварин позбавляє їх необхідної кількості енергетичного матеріалу для мо­локоутворення. Розлади обміну речовин, що наступають при цьому (в першу чергу вуглеводного, жирового та мінерального) приводять до гіпоглікемії, кетонурії та по­гіршення загального стану тварин.

Штучно набута агалактія та гіпогалактія розвивається як стресова реакція на по­рушення правил механічного доїння, розпорядку дня, на ґрунті недодоювання, при зміні стійла, доярки і т. п.

Штучно скерована гіпо- та агалактія виникає при відлученні від маток сисунів, запуску дійних корів з метою припинення лактації у намічені строки.

Кліматична агалактія та гіпогалактія виникає при утриманні тварин у сирих, тем­них, погано вентильованих приміщеннях, випасанні в спеку, холод та ін.

Експлуатаційна агалактія та гіпогалактія буває як результат надмірної експлуа­тації, видовження лактації, вкорочення сухостійного періоду, раннього осіменіння. неправильної організації роздою, порушення правил та технологій доїння.

Симптоматична агалактія та гіпогалактія виникає внаслідок захворювань молоч­ної залози чи інших органів.

Лікування усіх видів агалактії та гіпогалактії полягає в усуненні причини, поліп­шенні годівлі, утримання, організації моціону корів, застосуванні масажу вим'я пере-

446

Патологія молочної залози

доїнням. Іноді позитивних результатів досягають при використанні молокогінних за­собів - гірких трав, пітуїтрину, окситоцину перед доїнням, синестролу, випоюванні молозива. Є повідомлення про позитивний ефект від тканинних препаратів, підшкір­них ін'єкцій молозива, проте досягти бажаного результату важко, а то й неможливо.

При лікуванні гіпогалактії та агалактії у свиней болгарські вчені К. Братанов, Р. Прахов та П. Константинов з успіхом застосували введення у піхву гумової груші з нагнітанням у неї повітря та масажем молочної залози. Н. Н. Михайлов запропонував вводити підшкірно по 0,8-1 мл 0,5 %-го розчину прозерину.

Профілактика агалактії та гіпогалактії передбачає комплекс заходів - вибракуван­ня маломолочних корів, своєчасне вибракування старих корів, цілеспрямоване виро­щування ремонтного молодняку, дотримування зоогігієнічних вимог при утриманні і доїнні тварин, організацію активного моціону, профілактику захворювань тварин. Особливу увагу слід приділяти повноцінній годівлі тварин. Фахівці тваринництва по­винні пам'ятати, що з кожним літром молока з організму тварини виноситься 33 г білка, 3,5 г жиру, 47 г молочного цукру, 1,4 г кальцію, 1,1 г фосфору, 5,5 гІЧаСІ. Всі ці речовини повинні надходити в достатній кількості з кормом.