Післяродова інфекція та інтоксикація

Після родів часто виникають важкі захворювання тварин через ураження стате-зих органів внаслідок проникнення мікроорганізмів. На початку вони спричиняють місцеві запальні процеси, а потім можуть поширюватися по родових, кровоносних : лімфатичних шляхах; і цим зумовлювати захворювання не тільки органів статевої лістеми, а навіть усього організму.

Є два джерела проникання і розвитку інфекції в організмі тварини у післяродовий період: екзогенний і ендогенний.

Коли мікроорганізми заносяться з зовні руками акушера, інструментами і мотуз­ками під час родової допомоги або безпосередньо при стиканні статевих органів з забрудненою підстилкою, хвостом, - таку інфекцію називають екзогенною.

Під ендогенною інфекцією розуміють ті випадки, коли мікроорганізми, що до ро­лів перебувають у матці або в піхві, розвиваються і зумовлюють запалення статевих органів з наступною інтоксикацією організму тварини.

Під час родів і в післяродовий період для проникнення й розвитку збудника ін­фекції створюються дуже сприятливі умови. По всьому статевому тракту є велика кількість дрібних поверхневих поранень, що дуже полегшує проникання й розвиток мікроорганізмів.

Крім того, лохії, що є у матці, створюють прекрасне середовище для розмножен­ня мікроорганізмів. Якщо зважити ще, що кожні роди зв'язані з великою затратою енергії тварини, то стане зрозуміло, що збудник інфекції має усі умови для успішного розвитку і прогресивного виділення токсинів.

Кожний організм має захисні сили проти збудника інфекції, що в нього проникає. Це виявляється в тому, що кожна жива тканина організму утворює захисний бар'єр, який складається з антитіл, що паралізують і знищують бактерії; з антитоксинів, що нейтралізують продукти виділення бактерій, з лейкоцитів, що знищують бактерії і, нарешті, з фібрину, що перешкоджає дальшому поширенню бактерій.

У світлі цих положень зрозуміло, що перебіг хвороби залежить, з одного боку, від патогенності мікробної інфекції, з другого - від опірності організму.

Збудниками післяродових захворювань органів статевої системи можуть бути різ­ні мікроорганізми: стрептококи, стафілококи, кишкова паличка та багато інших, що є у навколишньому середовищі.

Залежно від локалізації післяродової інфекції у статевих органах вона може бути причиною таких запальних процесів, як післяродовий вульвіт, післяродовий вагініт, післяродові запалення тканин матки (цервіцит, ендометрит, метрит, периметрит і па-раметрит).

413

л

Розділ 12

Іноді збудники інфекції, поширюючись за межі статевих органів, спричиняють загальну інтоксикацію організму. В цих випадках розрізняють: 1) післяродову септи­цемію, 2) післяродову піємію, 3) післяродову септикопіемію.

Післяродовий вульво-вагініт

Ця хвороба частіше спостерігається у жуйних, переважно у корів, рідше у інших видів тварин.

Причини. Незначні механічні пошкодження і травми слизової оболонки вульви та піхви є воротами для проникнення збудників інфекції. Вона може бути занесена в піхву ззовні під час родової допомоги руками акушера, інструментами і мотузками. Крім того, слизова оболонка цих органів, звичайно, вкрита величезною кількістю мі­крофлори, яка при наявності поранень може проявити свої патогенні властивості.

Патогенез. Збудники інфекції можуть проникнути у різних ділянках вульви або піхви. Якщо інфекційне начало заноситься на ті ранки, які є на статевих губах, то. розвиваючись, воно може спричинитися до утворення флегмонозного опухання зо­внішніх статевих губ.

Частіше ж місцем проникання збудників інфекції є нижня стінка піхви. В цих ви­падках спочатку утворюються дефекти епітелію слизової оболонки. Вони набувають нормального вигляду: вкриваються сіро-жовтим нальотом і під ними утворюється виразка. Краї виразки звичайно припухають і навколо них іноді буває різке почер­воніння. Сіро-жовтий наліт, що вкриває виразку, є змертвілою тканиною і містить іноді безліч мікроорганізмів. Такі виразки, поширюючись, можуть розсіятися по усій слизовій оболонці піхви і навіть втягти у запальний процес усю слизову оболонку піх­ви (дифтеритичний вагініт). При цьому слизова оболонка піхви вкривається товстим сіро-білим нальотом, під яким вона втрачає секреторну функцію.

Таке запалення піхви може поширитися на клітковину таза і очеревину, зумовив­ши цим загальний сепсис. Іноді запальний процес, продовжуючись, переходить на шийку і на матку, спричиняючи цервіцит та ендометрит. В інших випадках післяродо­ва виразка, що утворилася біля отвору сечівника, буває причиною запального процес} в сечовому міхурі, в сечопроводах і навіть у нирках.

,. Симптоми. Статеві губи бувають опухлі, червоно-синього кольору і на них спо­стерігаються ерозії або глибокі рани. В результаті дальшого перебігу хвороби на ста­тевих губах появляються абсцеси. Коли доторкатися рукою до статевих губ, тварина виявляє болючу чутливість.

Слизова оболонка піхви буває гіперемійованою, припухлою і на дотик сухою. Опухання слизової оболонки іноді досягає такого розміру, що ввести руку в піхву бу­ває важко. При наявності на слизовій оболонці піхви окремих виразок загальне само­почуття тварини мало порушується. Вона часто виділяє сечу невеликими порціями, після чого деякий час стоїть із зігнутою спиною.

При дифтеритичному вагініті у тварини спостерігаються виражені зміни. Вона стоїть майже завжди з вигнутою спиною і піднятим хвостом, часто натужується і з вульви витікає темно-червона рідина, яка засихає навколо вульви чорними кірками.

414

Післяродові ускладнення

Якщо обережно розсунути статеві губи, то можна побачити, що слизова оболонка вкрита суцільним сіро-жовтим шаром. При доторканні рукою до слизової оболонки спостерігається кровотеча і сильно виражена болючість.

Перебіг. Запалення вульви звичайно проходить у вигляді місцевого процесу. Іноді ж у запальний процес втягується підшкірна клітковина. Тоді може утворитися флег­мона задніх кінцівок, таза і навіть септицемія. Запалення піхви часто ускладнюється розвитком місцевих некрозів слизової оболонки та виразок. Відповідне лікування при такому ураженні піхви дає загоювання за 2-А тижні.

При дифтеритичному вагініті відбувається відрив великих ділянок тканини, вна­слідок чого утворюються перемички, зрощення і глибокі рубці, що спричиняються до звуження піхви, в результаті чого тварина часто стає непридатною для відтворення.

Прогноз сумнівний, бо не можна точно знати стан захисних сил організму та пато­генність мікроорганізмів, які спричинили запальний процес у статевих шляхах.

Лікування. Передусім старанно обмивають зовнішні статеві органи; хвіст забин­товують і відводять набік для того, щоб він не доторкався до статевих губ.

Саме лікування полягає у промиванні вульви та піхви слабкими дезінфікуючими розчинами (3 %-й розчин борної кислоти, 3 % розчин перекису водню, розчин Люго-ля, 2-3 %-й розчин соди та ін.). Розчин повинен бути теплий, бо холодний дуже по­дразнює слизову оболонку цих органів. Після зрошення слизову оболонку змазують комбінованими емульсіями антибіотиків та сульфамідних препаратів, відкриті рани чи виразки вульви присипають стрептоцидом. При наявності болючості, рекомендується до емульсії, що застосовують, додавати новокаїн або лідокаїн з розрахунку 1-2 %.

При дифтеритичному вагініті застосовують введення у порожнину піхви після промивання її теплим розчином Люголя, виготовленим на слизовому відварі льону, рису або крохмалю, антимікробних комбінованих емульсій у вигляді тампонів. Для активізації ретикуло-ендотеліальної системи організму доцільним є внутрішньовен­не введення 0,5 % розчину новокаїну на фізрозчині (200-250 мл), 40 %-го розчину глюкози (200 мл), окситоцину (10 мл), аутокрові внутрішньом'язово (30 мл). Корові призначають належну дієту та моціон.

Післяродові хвороби матки

Мікроорганізми, потрапляючи на слизову оболонку матки під час родів та піс­ля їх завершення, можуть проникнути через ранки або крипти, позбавлені епітелію, до глибоких тканин стінки матки і у кров'яне русло. На проникання мікроорганізмів організм реагує створенням захисного бар'єра: (антитіл, антитоксинів, лейкоцитів, фагоцитів та ін.).

На місці проникнення мікроорганізмів розвивається запальний процес - після­родовий ендометрит. Запалення ендометрію можуть мати різноманітний характер, що залежать від вірулентності інфекції. Якщо інфекція поширюється поверхнево й уражає тільки епітелій матки, настає катаральний ендометрит (див. гінекологію). В інших випадках інфекція проникає в товщу слизової оболонки, що супроводжується

415

Розділ '':

відкладанням фібрину і некрозом слизової оболонки. Таке ураження ендометрію мас назву дифтеритичного ендометриту.

Іноді інфекція може проникнути в глибину м'язового шару, поширитися по всій по­верхні його тканин і спричинити дифтеритичний метрит. У міру дальшого просування інфекції всередину тканини, виникає запалення серозної оболонки матки ~ периметрит

Якщо інфекція перейде і на зв'язковий апарат матки, розвивається параметрит. Тре­ба відзначити, що параметрит іноді може розвинутися ще до попадання інфекції в м'я­зовий шар матки, якщо мікроби заносяться у зв'язки матки лімфатичними шляхами.

Іноді патологічний процес у вигляді геморагічного набряку уражає товщу всіє: стінки матки. Таке ураження називається гангренозним метритом.

Дифтеритичний ендометрит і дифтеритичний метрит. При дифтеритичному ен­дометриті відбувається виділення фібринозного ексудату в слизову оболонку і руйнуван­ня її шляхом некротичного розпаду на ґрунті глибокого проникання мікроорганізмів.

У слизовій оболонці фібринозний ексудат перетворює тканинні елементи, що там некротизуються, у сіру суху масу. Ці загиблі частини відриваються у формі крупинок і попадають у кров.

У тих випадках, коли в слизовій оболонці утворюється демаркаційний бар'єр, ще перешкоджає дальшому просуванню інфекції, запальний процес локалізується і на­стає поступове одужання.

Цей самий процес часто поширюється вглиб м'язового шару матки. В таких ви­падках виникає спочатку місцеве дифтеритичне запалення матки, яке при поширенн: на всю м'язову тканину переходить у загальний дифтеритичний метрит.

Запальним ексудатом матки при дифтеритичному метриті є червонувато-коричне­ва рідина, що містить фібрин у вигляді крупинок.

Симптоми і діагноз. Клінічними ознаками цього ураження матки є підвищення загальної температури тіла, зменшення апетиту, припинення жуйки, часті й трива­лі натужування. З статевої щілини виділяється червонувато-коричнева рідина, в якій плавають крихтоподібні згустки фібрину. При дослідженні рукою виявляють шорстку поверхню слизової оболонки матки.

Прогноз у корів обережний, у кобил і м'ясоїдних - несприятливий.

Лікування. Насамперед треба тварині призначити належну дієту. Місцеве ліку­вання обмежується асептичним видаленням ексудату, що затримався у матці, чого досягають проведенням сифонного промивання матки розчином Люголя на слизово­му відварі, та вливанням у матку комбінованих антимікробних емульсій. Враховуючі: шкідливий вплив промивань на слизову оболонку матки (позбавлення її муцину), таке промивання застосовується, як виняток. З цієї точки зору кращого ефекту досягають застосуванням піноутворюючих препаратів та болюсів.

Далі застосовують патогенетичну та неспецифічну терапію для підвищення за­гальної резистентності організму.

Гангренозний метрит. Ця форма захворювання є найтяжчим запаленням матки. яке розвивається звичайно скоро після родів, переважно при затриманні посліду.

416

Післяродові ускладнення

Слизова оболонка матки просочується серозно-геморагічним ексудатом. На ній бувають глибокі ерозії. У порожнині матки скупчується рідина шоколадного кольору, змішана з частинками тканин плодових оболонок та решток плаценти, що відокре­милися і гниють. Іноді порожнина матки буває заповнена кашкоподібною масою, що складається з тканин слизової оболонки та плодових оболонок у стані гнильного роз­паду. Таке тяжке запалення слизової оболонки приводить завжди спочатку до запаль­ної інфільтрації м'язової, а незабаром і серозної оболонок, а коли мікроорганізми по­падають у лімфатичні і кровоносні судини - до розвитку гострої форми післяродової септицемії.

Симптоми і діагноз. Загальний стан тварини значно порушений: висока загальна температура тіла, пригнічений вигляд, втрата апетиту і т. д. Із статевої щілини виді­ляється бруднувато-червоний смердючий ексудат. Статеві губи бувають здебільшого припухлі, слизова оболонка піхви - темно-червоного кольору, причому часто на ній спостерігаються червоні плями. Шийка матки переважно буває відкритою.

При введенні руки знаходять матку розтягнутою і заповненою кашоподібною ма­сою, неприємного запаху.

Прогноз - несприятливий.

Лікування. У свіжих випадках проводять лікування так само, як і при післяродовій септицемії (див. нижче). У запущених випадках лікування не дає результатів.

Периметрит. Цим терміном позначають запалення серозного шару матки, яке має фібринозний або гнійний характер. Периметрит частіше буває як дальший розвиток хронічного інфекційного ендометриту, коли запальний процес захоплює м'язову й се­розну оболонки. Іноді ж периметрит виникає при зовсім поверхневому ураженні ен-дометрію. У таких випадках інфекція заноситься до місця ураження через лімфатичні шляхи або з боку черевної порожнини.

На початку серозна оболонка набрякає, потовщується, потім вона вкривається су­хим шаром фібрину; в інших випадках швидко накопичується фібринозно-гнійний ексудат. Потім запалення може поширюватися на очеревину і приводити до розвитку перитоніту. Цим зумовлюється скупчення фібринозно-гнійного ексудату у черевній порожнині.

Симптоми і діагноз. Загальна температура тіла буває значно підвищеною, пульс -прискорений, апетит відсутній, живіт підтягнутий, тварина лежить і стогне. Виді­лення калу й сечі сповільнюється і буває болючим. При пальпації черевної стінки в ділянці пахвини хворої тварини, особливо справа, виявляють виражену болючість. Особливо різку болючість проявляють тварини при введенні руки у статеві органи, тому потрібно бути обережним при їх внутрішньому дослідженні.

Перебіг. Тільки обмежений фібринозний периметрит може закінчуватися одужан­ням тварини, запущені ж гнійно-фібринозні і поширені запалення звичайно завершу­ються загибеллю тварини. Кобили, як правило, від цієї хвороби гинуть за 3-6 днів, бо запальний процес у них швидко поширюється на очеревину і переходить у загальний перитоніт.

417

Розділ ""■

Лікування. Насамперед треба застосовувати загально-тонізуючу і патогенетичну терапію для посилення загальної опірності організму. Одночасно вводять великі доз:-: (3-5 млн ОД) антибіотиків широкого спектра дії та створюють тваринам належні умо­ви утримання, годівлі та догляду, слідкуючи постійно за загальним станом тварини.

Параметрит. Під параметритом розуміють запалення широких зв'язок матки : тієї частини тканин тазової порожнини, що її оточують.

При важкому перебігу інфекційного запалення піхви й матки запальний процес часто поширюється на тазову клітковину і на широкі маткові зв'язки, де скупчення ексудату може призвести до утворення абсцесу.

Симптоми і діагноз. Ознаки цього захворювання дуже подібні на симптоми пе­риметриту, тільки при параметриті спостерігаються обмежені ураження між тазовок стінкою і піхвою.

Лікування. При виявленні обмежених абсцесоподібних утворень в промежині або піхві роблять їх пункцію, або розрізають, видаляють запальний ексудат і далі прово­дять симптоматичне лікування.

Патогенез акушерського сепсису

Механізм розвитку акушерського сепсису можна собі уявити таким чином: мікро­організми, викликаючи розвиток гнійного процесу в геніталіях, викликають інтокси­кацію організму. І якщо реактивність організму ослаблена, а вірулентність мікроорга­нізмів висока, то вони проникають у глибші шари та кров, розмножуються тут, розно­сяться в інші органи і можуть викликати розвиток додаткових метастазів. Це посилює інтоксикацію організму. Як наслідок - порушується функція інших органів і погіршу­ється загальний стан тварини з розвитком дегенеративних процесів у печінці, селезін­ці, нирках, міокарді, легенях, органах кровотворення. Врешті порушується функція і центральної нервової системи, яка є найбільш чутливою до розладів обміну речовин.

Якщо ж реактивність організму та його імунобіологічні властивості виявилися високими, то мікроорганізми, що проникають у кров з первинного вогнища інфекції, гинуть і хвороба не набуває загального характеру.

В окремих випадках мікроорганізми, що проникли в організм, можуть залишатися у латентному стані.

Отже, перебіг хвороби залежить, з одного боку, від вірулентності мікроорганізмів, а з іншого - від опірності організму тварини.

Загальна післяродова інфекція може перебігати, залежно від характеру патологіч­ного процесу та фізіологічного стану організму, у вигляді септицемії, піємії чи сеп-тикопіемії.

Післяродова септицемія

Післяродова септицемія - важке загальне захворювання організму, що виникає внаслідок ускладнення місцевого запального процесу (параметриту, периметриту, ен­дометриту, метриту та ін.), що характеризується поступленням у кров мікроорганіз­мів та їх токсинів. Збудником післяродової септицемії частіше бувають: гемолітичний стрептокок, золотистий стафілокок, кишкова, синьогнійна паличка та ін.

418

Післяродові ускладнення

Післяродова септицемія найчастіше спостерігається у жуйних і м'ясоїдних, рідше у інших тварин.

Симптоми. Клінічні ознаки післяродової септицемії різні і залежать від характеру розвитку інфекції в організмі, але звичайно вона супроводжується явищами загальної інтоксикації та перитоніту.

Першим симптомом початку хвороби є підвищення загальної температури тіла. Вона підвищується так швидко, що протягом 24-х годин може піднятися більше як на 2 °С порівняно з нормою. Пульс стає слабшим, частим і доходить у великих тварин до 100 ударів за хвилину. Разом з пульсом прискорюється і дихання; воно стає поверх­невим. Апетит поступово зникає, у корів, овець та кіз припиняється жуйка, а у м'ясо­їдних спостерігається блювота. Шкіра стає холодною на дотик, особливо в ділянці вух, вим'я і біля основи рогів. Слизові оболонки рота й носа сухі. Виділення молока спочатку різко знижується, а через 2-3 дні захворювання зовсім припиняється.

Кобили звичайно протягом усієї хвороби стоять, причому кінцівки в них бувають широко розставлені; лягають кобили тільки незадовго перед смертю або коли настає покращення. Корови й дрібні тварини лежать протягом усієї хвороби, при цьому вони зовсім байдужі до навколишньої обстановки. Піднімаються вони з великими труд­нощами, якщо ще не почався парез таза. Крім цих загальних ознак проявляються і місцеві. Внутрішнім дослідженням через піхву і пряму кишку виявляють звичайно поширений запальний процес усієї статевої сфери. Із статевих шляхів виділяється рідина шоколадного кольору, неприємного запаху.

До цих ознак приєднуються і симптоми перитоніту, підтягнутість живота й болючі виділення калу та сечі невеликими порціями. При пальпації черевної стінки виникає сильна болючість.

Патологічна анатомія. Крім змін статевої системи, звичайно виявляють зміни і у внутрішніх органах. Слизова оболонка родових шляхів буває темно-вишневого кольору, іноді дифтеритично інфільтрована, подекуди вкрита крупозними нашару­ваннями. Матка виявляється дуже розтягненою, наповненою рідиною шоколадного кольору, неприємного запаху, особливо ріг, що був вагітним. М'язові волокна мат­ки - в стані набухання і жирового переродження. У хронічних випадках матка буває усіяна сироподібними плямами. Слизова оболонка - інфільтрована, у черевній по­рожнині є ексудат. У внутрішніх паренхіматозних органах звичайно можна вияви­ти крапкові і смугасті крововиливи та місцеву інфільтрацію. Кров буває лаковою, нескипілою, з легким гнильним запахом. Труп гниє надзвичайно швидко і дуже здувається газами.

Перебіг хвороби різний і залежить від виду тварин та від вірулентності мікроор­ганізмів.

У кобил це захворювання проходить у переважній більшості випадків гостро і закінчується за 2-3 дні летально. Тільки лікування в ранньому періоді захворювання іноді може привести до одужання.

419

Розділ 13

У корів гострий перебіг хвороби спостерігається рідше і тільки в тих випадках, коли септичний флегмонозний процес з піхви і матки швидко поширюється по сполучній тканині та підшкірній клітковині тазових кінцівок. Частіше ж перебіг, післяродового сепсису набуває підгострого характеру. В таких випадках можливе одужання, але іноді буває перехід у хронічну форму з ураженням паренхіматозних органів, яке супрово­джується загальним схудненням тварини. У дрібних тварин перебіг хвороби звичайне буває гострим, і смерть може настати через кілька днів після початку захворювання.

Діагноз. Ознаки запалення органів статевої системи, явища перитоніту, високі температура, прискорений пульс, втрата апетиту і загальна слабість дають підстави для розпізнавання післяродової септицемії.

Лікування полягає у підвищенні загальної резистентності організму застосуван­ням патогенетичної та загальнотонізуючої терапії, що також сприяє зменшенню ін­токсикації. Внутрішньовенно вводять 200-250 мл 0,5 %-го розчину новокаїну на фіз-розчині, 200 мл 40 %-го розчину глюкози, 120 мл 10 %-го розчину кальцію хлориду. 40-50 мл уротропіну, 10 мл (50 ОД) окситоцину.

Для видалення з матки запального ексудату порожнину матки промивають сифон­ним способом, розчином Люголя, виготовленим на слизовому відварі льону або рису. Промивають матку декілька разів підряд, роблячи масаж через пряму кишку, щоб максимально вивести розчин з її порожнини. У чисту порожнину матки вливають 150-200 мл комбінованої емульсії антибіотиків та сульфамідних препаратів.

При наявності виразок у піхві їх обробляють за правилами хірургії. Абсцеси про­колюють або розрізають.

При слабості серцевої діяльності призначають камфору (кобилам), коровам та дрібним тваринам - кофеїн або препарати наперстянки. Для загальної санації організ­му вводять внутрішньовенно сульфаніламіди (згідно фармокопеї) або інші бактеріо­статичні препарати.

Для активізації ретикуло-ендотеліальної системи та для підвищення опірності ор­ганізму застосовують (за Кадиковим) внутрішньовенне введення розчину за рецептом: камфори - 4,0-5,0, спирту-ректифікату - 300,0-350,0, глюкози - 60,0, розчину хлори­ду натрію 0,8 % - 650-700,0. Два рази на день внутрішньовенно по 250,0^100,0 мл для кобили і по 400,0-500,0 мл коровам. Можна застосувати внутрішньовенні вливан­ня ізотонічного розчину хлориду натрію та аутогемотерапію.

Воду хворим тваринам дають у необмеженій кількості. Корм повинен бути пожив­ним і легко перетравлюваним.

При післяродовій септицемії практикують введення сульфамідних препаратів та антибіотиків в ударних дозах.

Стрептоцид білий розчинний уводять у 5-10-процентному водному розчині вну­трішньовенно в дозі: кобилі- 150-200 мл, корові- 100-150 мл, вівці, козі, свині - 20-25 мл, суці - 10-15 мл. Введення цього розчину повторюють через кожні 4-6 годин. У перші два дні бажано обмежити водопій.

420

Післяродові ускладнення

Сульфідин або сульфазол вводять внутрішньовенно великим тваринам в 1-про­центному розчині в перший день три рази: 1-ша ін'єкція 450-500 мл, 2-ша- 300-350 мл і 3-тя - 200 мл з інтервалом 4-6 годин, наступні 2-3 дні по 2 ін'єкції на день: 1-ша- 400 мл і 2-га- 300 мл з інтервалом між ними 9-12 годин (Я. Г. Губаревич, П. Д. Євдокімов).

Сульфідин, крім внутрішньовенного введення, застосовують усередину: великим тваринам- 5,0-10,0, дрібній рогатій худобі- 1,0-2,0, свині- 0,5-1,5, суці 0,2-1,0, кішці - 0,1-0,2. Сульфазол і сульфатіазол застосовують всередину в тих самих дозах, що й сульфідин.

Післяродова піємія

Післяродова піємія - важке загальне захворювання організму, що виникає внаслі­док ускладнення місцевого запального процесу септицемії і характеризується тром­бозом кровоносних судин та гнійним розм'якшенням тромбів з розвитком метаста­тичних абсцесів у різних органах і тканинах.

Симптоми. Клінічні явища післяродової піємії звичайно настають раптово, бува­ють різноманітними і залежать від місця локалізації метастазів. У більшості випадків уражаються суглоби кінцівок, причому більш схильні до метастатичного запалення скакальні суглоби. Під час огляду спостерігається припухлість суглобів, а на дотик вони теплі й болючі. Під час руху тварина кульгає.

Виражена болючість у тварин проявляється, коли вони лягають і встають. Слідом за ураженням суглобів появляються припухання і болючість сухожильних піхв, по­верхневого і глибокого сухожилка згиначів задніх кінцівок.

Якщо метастази утворюються в легенях, то істотною ознакою буде поява коротко­го, слабого і частого кашлю. Дихання частішає. При аускультації легень відчувається загострене везикулярне дихання, що супроводжується хрипами. Видихуване повітря має неприємний, ніби солодкуватий запах. При перкусії легень виявляють притуплен­ня тільки в тих випадках, коли є великі легеневі метастази.

В інших паренхіматозних органах метастази бувають рідше. Утворення метаста­зів супроводжується загальним підвищенням температури тіла на 1—1,5 °С порівняно з нормою. Апетит зменшується або навіть зовсім зникає, молоковиділення припиняється, пульс частішає, послаблюється і досягає у великих тварин 90 і більше ударів на хвилину. У тварини спостерігається велика схильність лежати, через що появляються пролежні.

Діагноз ґрунтується на симптоматиці загального клінічного дослідження, наяв­ності гнійного запалення статевих органів та метастазів у післяродовий період.

Прогноз сумнівний, а в корів обережний, бо хоч і рідко, можлива їх загибель.

Лікування в основному таке саме, як і при післяродовій септицемії.

Післяродова еклампсія

Це гостре нервове захворювання, під час якого тварина б'ється, корчиться і може стати непритомною. Захворювання спостерігається найчастіше у сук і має назву еклампсії годуючих сук. У інших видів тварин буває рідко. Післяродова еклампсія ви­никає після родів і порівняно рідше під час родів. У овець, кіз і сук бувають випадки захворювання і в кінці вагітності (атипова форма).

421

Розділ 12

Причини хвороби конкретно не підтверджені. Є підстави припускати, що ними є надмірне больове подразнення центрів кори головного мозку у першородячих тварин під час родів і повторення його під час ссання.

Симптоми. У корів хвороба спостерігається відразу після родів і починається млявістю з наступним збудженням тварини. Потім з'являються тетанічні судороги м'язів, особливо розгиначів голови і шиї. Жувальні м'язи судорожно скорочуються, при цьому тварина скрегоче зубами. Чутливість у тварини втрачена. Під час лежання спостерігаються судоми м'язів кінцівок, що виникають періодично. Слід відзначити. що судоми дуже посилюються від зовнішнього подразнення. Припадки тривають від кількох хвилин до півгодини, причому вони повторюються через кілька годин, а іноді навіть через кілька днів.

У овець і кіз еклампсія спостерігається відразу після родів або під час родів і дуже рідко в останні дні вагітності. Хвороба починається раптово, з'являються тетанічні судоми м'язів, особливо розгиначів голови і шиї. Від судомного скорочення жувальних м'язів чути скрегіт зубів; слина звичайно збивається в піну. Чутливість у тварини під час судом втрачена. Під час лежання спостерігаються періодичні судоми м'язів кінці­вок. Іноді судомно трясеться все тіло. Дихання прискорене і періодами ніби припиня­ється на кілька секунд. Слід відзначити, що судоми дуже посилюються від зовнішнього подразнення (окрик, дотик та ін.). Припадки тривають від 10 до 30 хв. і повторюються через кілька годин, а іноді навіть через 2-3 дні. Були випадки еклампсії, при якій після першого припадку, що триває 15-25 хв., починався коматозний стан на 10-15 хв., після чого тварина цілком поправлялася. Частіше ж хвороба триває від 2-х до 4-х діб.

У свиней хвороба спостерігається також після родів і починається з появи дея­кого пригнічення; незабаром появляється невпевнене переступання з ноги на ногу. Надалі симптоми переходять у нервові припадки, що тривають від 5 до 10 хвилин. Під час приступу у тварини очі бувають відкриті, спостерігаються тонічні судоми м'язів шиї і голови, скреготання зубами, виділення з рота слини у вигляді піни; дихання прискорюється, а періодично воно на кілька секунд ніби припиняється. Проміжки між приступами короткі (2-4 години). Температура тіла підвищується, порівняно з нормою, на 1-1,5 °С.

У сук еклампсія виникає звичайно через 2-4 дні після родів, але бувають випадки за­хворювання і дещо пізніше. Захворювання починається збудженням тварини. При цьо­му сука бігає туди й сюди і проявляє боязнь. Через 15-30 хв. з'являється слабість тазової частини тіла, незабаром настає парез, тварина раптово падає, при цьому вона витягує кінцівки. Зігнути кінцівки в суглобах можна тільки після застосування деякого зусилля. Проте після залишення кінцівок у зігнутому стані вони відразу знову витягуються.

Надалі у суки спостерігаються судоми у формі конвульсій або дрижання м'язів тіла; рот буває відкритий, з нього виділяється піниста слина, очі розширені, корнеаль-ний рефлекс притуплений, пульс слабкий.

Хвороба триває: у корів від 2-х до 15-ти днів і довше; у кіз і овець-переважно від 2-х до 4-х днів; у свиней - від 5-ти до 10-ти днів; у сук ця хвороба проходить у гострій формі і судоми тривають від 2-х до 4-х діб з невеликими проміжками.

422

сляродові ускладнення

Прогноз. У корів, овець, кіз прогноз сумнівний, бо лікування іноді не дає ефекту. У свиней і сук прогноз сумнівний, якщо не застосовувати лікування, а при своєчасному і правильному лікуванні прогноз сприятливий.

Лікування. Хворій тварині надають повний спокій, затемнюють приміщення, осо­бливо сукам і свиноматкам, забирають від них приплід, дають пити вволю.

Для заспокоєння застосовують препарати брому, а внутрішньом'язово вводять 25 %-й водний розчин сульфату магнію.

Післяродова сапремія як ускладнення субінволюції матки, виникає внаслідок ін­токсикації організму продуктами, що утворюються в матці при розкладанні ексудату та плодових оболонок, і перебігає без помітної запальної реакції у статевих органах.

Симптоми. Тварина в'яла, у неї немає апетиту, спостерігаються запори чи проноси, молокоутворення знижується або припиняється, розвивається серозний мастит. Мо­жуть виникати також серозні запалення та набряки суглобів, сухожильних піхв. Матка виявляється атонічною, дряблою, в ній скупчується ексудат з неприємним запахом.

Прогноз благоприємний.

Лікування. Застосовують маткові та сечогінні засоби, санацію матки дезінфіку-ючими препаратами. В гострих випадках вдаються до кровопускань із послідуючим внутрішньовенним введенням фізіологічного розчину та глюкози.