- •Передмова
- •Розділ 1 що таке фольклор і що таке фольклор український
- •1.1. Народна творчість
- •Запитання
- •1.2. Спроби
- •1.3. Відмінності фольклору від літератури
- •1.4. У пошуках
- •1.5. Світовий фольклор
- •1.6. Фольклор України
- •2.1. Фольклористика
- •2.2. Феномен донаукової стадії
- •2.3. Сучасна збирацька
- •2.4. Джерелознавство
- •2.5. Текстологія: специфічне наповнення
- •2.6. Текстологія:
- •2.7. Текстологія:
- •2.8. Текстологія:
- •2.9. Текстологія:
- •3.1. Функції теоретичної
- •3.2. Слов'янський шлях
- •3.3. "Міфологічна" теорія я. Грімма.
- •3.4. О. О. Потебня як "молодший міфолог"
- •3.5. Теорія "історичного переходу
- •3.6. "Антропологічна" школа
- •3.7. Спроби синтезу
- •3.8. Своєрідність українського внеску
- •3.9. Кризові явища
- •4.1. "Фінська"
- •4.2. Ортодоксальний фрейдизм
- •4.3. Неофрейдизм: теорія "архетипів",
- •4.4. Ідеї російського
- •4.5. Структурний аналіз міфів
- •За методикою к. Леві-Строса
- •4.6. Поширення структурного аналізу
- •Наративом і ритуалом
- •4.7. Синтез
- •4.8. Формульна теорія епосу
- •4.9. Семіотико-лінгвістичні дослідження
- •4.10. Марксистсько-ленінська
- •4.11. Марксистсько-ленінська
- •4.12. Марксистсько-ленінська
- •4.13. "Концептуальна школа"
- •4.14. Світова фольклористика
- •4.15. Світова фольклористика
- •4.16. Прогноз постання
- •Жанровий поділ українського фольклору: усна проза й паремії
- •5.1. Принципи
- •5.2. Проза казкова і неказкова ("Sage"),
- •5.3. Історичний переказ
- •5.4. Міфологічна легенда:
- •5.5. Християнська легенда:
- •5.6. Легенди про
- •5.7. Казкова проза й паремії:
- •З погляду "теорії кліше"
- •Деякі спільні характеристики
- •5.8. Казка чарівна
- •5.9. Казки про тварин,
- •5.10. Мала казкова проза:
- •5.11. Паремії:
- •5.12. Паремії: прислів'я та приказки.
- •6.1. Жанрова диференціація
- •6.2. Билини:
- •6.4. Думи: класичне ядро
- •6.5. Думи про Хмельниччину,
- •6.6. Своєрідність думового епосу
- •6.7. Християнська народна епіка:
- •6.8. Проблема
- •6.9. Балада історична
- •6.10. Жанр балади в українців.
- •7.1. Специфіка вивчення народних
- •7.2. У пошуках прихованого змісту
- •7.3. Позакалендарна громадська
- •7.4. Поезія індивідуальних ритуалів:
- •Та їхня структура
- •7.5. "Народні драми"
- •7.6. Драматургічні елементи
- •7.7. Ліричні пісні
- •7.8. Українські
- •7.9. Дитячий фольклор
- •З поетики українського фольклору
- •8.1. Шляхи вивчення
- •Запитання
- •8.2. Поетика часу
- •Українського фольклору
- •Що зустрічаються в жанрах українського фольклору
- •Запитання
- •8.3. Фольклорні прийоми
- •Запитання
- •Історія фольклору. Фольклор і література
- •9.1. До питання про історію
- •9.2. Фольклор і література,
1.6. Фольклор України
та український фольклор
Поняття "фольклор України" та "український фольклор" не тотожні. Так склалося історично, що споконвіку на території теперішньої України жили й представники інших етносів. У Києві, наприклад, з давніх давен існувала єврейська колонія, а поява серед ідолів, поставлених у X ст. великим князем Володимиром Святим у своєрідному державному пантеоні на сучасній Володимирській гірці, скульптурних зображень іранських "Съмаргла" і "Хърса" свідчить, на думку російського історика Б. О. Рибакова, що "аланські, яські племена салтовської культури, можливо, входили до складу держави Русі"42. Зате безперечним історичним фактом є існування в XI–XIII ст. під Києвом, у так званому Перепетовому полі поселень торків і "чорних клобуків" (каракалпаків) – тюркської гвардії великих князів київських, що брала активну участь у політичній діяльності домонгольських часів. Згодом великі німецька, польська, вірменська колонії з'являються в прадавньому українському Львові.
І тепер фольклор України складають, окрім українського, фольклори росіян, білорусів, євреїв, вірмен, поляків, болгар, греків, кримських татар, німців і представників деяких інших народів, що проживають у нашій країні. Деякі з цих усних традицій вивчено краще (наприклад, пісенний фольклор українських болгар), інші взагалі не досліджувалися спеціально, і тут є над чим попрацювати.
Але ж і сучасний обсяг поняття "український фольклор" досить складний. Знов-таки маємо справу з явищем синтетичним, оскільки йдеться про усну творчість не лише українців (та іноетнічних носіїв традиційної української культури), які живуть на території України, але й тих, хто, опинившись за її державними кордонами, зберігають свою мову та фольклор. Більш складний, тріадний поділ використовує зарубіжний україніст Ю. Тамаш, що розрізняє "материк" (українці у складі національної держави), "периферію" (у Польщі, Словаччині) і власне діаспору43.
Структура фольклору діаспори не є однорідною. У тих регіонах, де українці живуть споконвіку, як, скажімо, на Підляшші та Холмщині (Польща) або Пряшеві (Словаччина), вони фактично створюють хоч і відокремлені від метрополії, але природні анклави українського фольклору, принципово не відмінні, наприклад, від гуцульського або слобожанського. Там, куди еміграція відбувалася за рахунок лише певних областей, вихідці з них перемішувалися, проте їхній фольклор згодом набував вигляд хоч уже не регіонального, то, можна сказати, макрорегіонального. Таким є фольклор канадських українців, котрі є нащадками емігрантів, переважно із Західної України. Коли ж збираються докупи переселенці з різних кутків країни, як це було, приміром, в українських анклавах на російському Далекому Сході, тоді з різнорегіональних компонентів утворюється нова, доволі мозаїчна фольклорна єдність44.
Проте й тоді, коли йдеться лише про фольклор метрополії, ми якось мало замислюємося над тим, що поняття "український фольклор" є певна наукова абстракція, яка куди зручніше прикладається до того причепуреного та цензурованого словесного й музичного "фейклору" (див.: 2.6), котрим нас десятиріччями годували радіо, телебачення і професійні "фольклорні" ансамблі, ніж до реального конгломерату регіональних усних традицій45. Регіони відрізняються навіть за жанровим складом: так, у XIX ст. думи відомі були лише у східних областях, коломийки – тільки в західних. Та що там регіони! Фахівці добре знають, як змінюються календарні ритуали від села до села.
Сказане, одначе, не означає, що слід відкинути оту абстракцію й перейти до вивчення регіональних фольклорів поодинці. Теоретичне рішення проблеми: розглядати національний фольклор як надрегіональний інваріант, а регіональні – як його конкретні варіанти. Тоді – як це було й у випадку з фольклорним твором – усі відмінності між регіональними варіантами (навіть у жанровій структурі) можна було б розглядати за тією ж моделлю природного, біологічного аналога, як результати певної пульсації або мутації складного організму.
Життя знаходить простіші розв'язання проблеми. Ось лемко почув пісню, проспівану чернігівцем, і визнав її за свою, українську. Як це сталося? Частка незнайомих слів була незначною, мелодія не виходила за межі естетично освоєного лемком-слухачем, а спосіб виконання не надто відрізнявся від того, до котрого він звик удома. А головне – у почутому цим селянином відчувався відбиток того ж психологічного типу та того ж способу сприймання дійсності, носієм котрих є він сам.
Отже, змістом поняття "український фольклор" є не механічна сума регіональних усних традицій, а їхнє узагальнення. Його утворює діалектична єдність світоглядних, соціально-психологічних, естетичних констант і яскраво своєрідних регіональних їх реалізацій.
ЗАПИТАННЯ
Для самоперевірки. Український фольклор – це усна традиція...
... усіх народів України.
... українського народу в Україні.
... українців в Україні та в діаспорі.
... мешканців "Зеленого Куту" на Далекому Сході.
Відмінникові. В українському науковому виданні надруковано було пісню з Канади, що починається таким чином:
Оженився Іван Булка,
Взяв си англічанку,
Вона була б'ютифул,
Він мав гроші в банку.
Чи використання англійського слова (beautiful – 'гарна') диктувалося тут вимогами традиційної поетики української пісні?
Розділ 2
НАУКА ПРО ФОЛЬКЛОР, ЇЇ СТРУКТУРА
Й ДОПОМІЖНІ СПЕЦІАЛЬНІ ДИСЦИПЛІНИ