5.7. Казкова проза й паремії:

внутрішні зв'язки

Перераховуючи вище (5.2) основні жанри казкової прози та головні відмінності її від неказкової, "Sage", ми були зацікавлені у визначенні тих зовнішніх прикмет, що відрізняли її від неказкової. Проте чи мають ці ознаки також і характер "внутрішній", інтегруючий, такий, що поєднує між собою жанри казкової прози?

Більшість казкознавців не сушать собі над цим питанням голову, вважаючи його за розв'язане самим уже, сказати б, існуванням виду казок. Так, автор монографії про поетику румунської казки задовольнився визначенням її як "широкого жанру"⁴⁷. Коли ж К. Обенауер спробував знайти конкретнішу дефініцію казки взагалі, то побачив у ній "захоплюючу оповідь із чудесними подіями"⁴⁸. Але ж "чудесні події" не обов'язкові для анекдоту й новелістичної казки. Російський славіст М. І. Кравцов підкреслює, що "казка – жанр (у значенні "виду" – С. Р.) епічний, оповідний, сюжетний. Оповідь, розказування відзначено в усіх національних термінах, що ними в різних народів називається цей тип творів"⁴⁹. Проте названі М. І. Кравцовим ознаки притаманні й "Sage". На мову ж у цьому питанні опиратися важко: те ж англійське "tale" заховує своє значення "оповідь узагалі" й у наш час. На невирішеність цього питання вказує й Г. Баузінгер, автор останнього огляду проблеми – розділу "Дефініції та проблема" статті "Казка" в німецькій "Енциклопедії казки"⁵⁰.

Далі спробуємо визначити внутрішні зв'язки між конкретними жанрами казкової прози та пареміями, що в прийнятій нами класифікації примикають до неї. Підемо ж до цієї мети двома шляхами. Перший пролягає через урахування формальних, структурних особливостей цих споріднених жанрів. А відкриває перед нами цей шлях "загальна теорія кліше" або усталених словесних утворень, розроблена російським пареміологом Г. Л. Перм'яковим. Розглядаючи місце паремій "серед мовних і фольклорних кліше", учений висунув ідею, плідну й для наратології: "Якщо взяти різні мовні кліше, починаючи від найменших і найпростіших, що складаються з однієї одноморфної морфеми на кшталт прийменників «о» або «у» (у російській мові – С. Р.) і закінчуючи найбільшими та найскладнішими на кшталт «багатоходової» чарівної казки «Королевич і його дядько» (сюжет № 502 за покажчиком Аарне – Андреєва), і розташувати їх відповідно до зростання обсягу та складності, отримаємо доволі довгий і неперервний ряд із поступовими переходами від одних форм до інших"⁵¹. Спостереження Г. Л. Перм'якова узагальнено в табл. 5.

Таблиця 5. Жанри казкової прози й паремій

З погляду "теорії кліше"

№	Тип кліше (залежно від обсягу та складності)
1	Слова всіх ступенів складності
2	Фразеологічні звороти всіх ступенів складності
3	Паремії у формі незамкнених речень (приказки, побажання, прокльони й т. п.)
4	Паремії у формі замкнених речень (прислів'я, прикмети, правові вислови тощо)
5	Надфразові паремії, що відтворюються однією особою (баєчки, одномоментні анекдоти та ін.
6	Надфразові паремії, що відтворюються двома учасниками діалогу (загадки, завдання, "пастки" тощо)
7	Байки та анекдоти всіх ступенів складності
8	Кумулятивні казки всіх ступенів складності
9	Інші оповідні фольклорні форми (не враховуючи тих, що містяться в цій таблиці)
10	Складні чарівні казки (з двома і більше додатковими ходами).

Знайдену дослідником закономірність природно було проаналізувати на окремих жанрових відтинках поданого ряду (власне фольклорні позиції: 4–10). Г. Л. Перм'яков це зробив на матеріалі паремій, адже їхня структура була основною темою його розвідки. Якщо ж і ми, у свою чергу, спробуємо пильніше придивитися до фольклорної частини цього ряду та конкретизуємо названі там структури за рахунок конкретних жанрів казкової прози й паремій, то отримаємо теж досить красномовну картину – особливо, якщо підемо на ускладнення завдання й розташуємо ці жанри за тим самим принципом, але вже відповідно до зменшення обсягу та складності, до того ж поділивши їх на три жанрові групи й визначивши внутрішні співвідношення жанрів у кожній такій групі за кількома параметрами. І ось що отримуємо (див. табл. 6).

Таблиця 6. Казкова проза й паремії.