Тема 18 Політичні конфлікти і кризи

18.1. Сутність політичного конфлікту

18.2. Типологія політичних конфліктів

18.3. Шляхи і способи вирішення політичних конфліктів

18.4. Особливості політичних конфліктів в сучасній Україні

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

18.1. Аналізуючи причини виникнення конфліктів, типологій необхідно з'ясувати сутність конфліктів. Конфлікт (від лат. confl ictus - зіткнення) - крайнє загострення суперечностей сторін, пов'язане з відмінностями їхнього становища в суспільстві, загострення суперечності інтересів, цілей і цінностей, зіткнення і протиборство певних систем.

Конфлікт - це випробування сил протиборствуючих сторін; це зіткнення протилежних інтересів, думок, поглядів; серйозні розбіжності, гострі суперечності, здатні викликати серйозні ускладнення у боротьбі ворогуючих сторін різного рівня та складу учасників. Короткий політологічний словник за редаціею С.Г.Рябова та 3.1.Тимошенко дає визначення конфлікту - як тип відносин, який характеризується зіткненням інтересів окремих індивідів, соціальних спільностей, соціальних інститутів, при якому дії сторін спрямовані на досягнення несумісних цілей.

З'ясувавши сутність конфлікту, необхідно перейти до аналізу причин виникнення. Основною причиною виникнення політичного конфлікту є боротьба за владу. Політичний конфлікт - це боротьба за володіння політичною владою, яка являє собою сукупність соціальних позицій, що дозволяючі одній групі людей розпоряджатися діяльностю інших.

18.2. Типологія - вузлова проблема теорії конфліктів. Основоположник сучасної конфліктології К.Боулдінг виділяє такі основні типи конфліктів: дійсні, випадкові, приховані і фальшиві. По; літичні конфлікти полідяються на два типи: зовнішньополітичні та внутрішньополітичні, які в свою чергу поділяються на підтипи.

Основні функції політичних конфліктів: позитивна і негативна. Конфлікт може виступати як стимулятор і рушійна сила соціальних змін. Разом з тим конфлікт може виконувати руйнівну функцію. Отже, політичні конфлікти виконують стабілізуючу, конструктивну і дестабілізуючу, деструктивну функції.

18.3. Аналізуючи основні шляхи, механізми, методи регулювання політичних конфліктів, слід розглянути основні методи подолання внутрішньополітичних, зовнішньополітичних (міжнародних) конфліктів і окремо основні механізми локалізації міжнаціональних конфліктів.

Першим методом подолання політичних конфліктів є його уникнення. Цей метод найбільш розповсюджений. Він передбачає сходження з політичної арени того чи іншого діяча.

Другим методом подолання конфлікту може бути так званий спосіб "відкладання" конфлікту. Сутність його заключається, як і в першому методі, у сходженні зі сцени політичної боротьби взагалі, залишення переможцю своєї території.

Найбільш дійовим є метод переговорів. На переговорах знімаються основні причини виникнення конфліктів. Ці методи використовувалися протягом всієї історії розвитку людського суспільства Але перелічені методи не вичерпують всіх можливих способів вирішення конфліктів.

18.4. В четвертому питанні слід визначити характер політичного конфлікту в сучасній Україні, розкрити особливості економічного, соціального та ідеологічного конфліктів. Політичне суспільство України - це синтез елементів напівдемократичної та напівтоталітарної системи західноєвропейського буржуазного типу. Поступово консенсус стає принципом взаємодії політичних сил. Консенсус стає показником розвинутості демократії в Україні. Таким чином, важливу роль відіграє загальнонародний консенсус. Він забезпечить зміни сучасного політичного процесу в Україні і допоможе подолати кризу.

Причини конфліктних ситуацій в сфері економічної політики: відсутність концептуально виваженої домінанти в економічній політиці, формування правового поля навздогін об'єктивним потребам суспільства, економічний волюнтаризм та субєктивізм, непослідовність владних рішень. Причини конфліктогенної ситуації в політичній сфері: неефективність законотворчої діяльності Верховної Ради, відсутність у державної влади політичної ^волі щодо здійснення реформ, а саме - контроль та послідовність, невідповідність форм і методів регулювання національних особливостей, надмірна регламентація відносин, особливо соціальних, неорганізованість, недостатній рівень взаємодії держави і суспільства.

Шляхи подолання конфліктів в сучасній Україні: держава має стати консолідуючим началом і чинником для всіх членів суспільства, для всіх політичних сил і груп. Новий характер конфліктності можна вирішити в умовах задоволення інтересів в рамках системи, наближення еліти до суспільства, вдосконалення технологій прогнозування, формування культури реакції на конфліктність, демократичні традиції, мудрість політичних лідерів, підвищення рівня знань інтелектуальної еліти, врешті решт - добра воля політиків і всього суспільства. Важливо подолати кризу ідентичності, що проявляється у вестернізації відносин, кризу відповідальності в суспільстві, кризу проникнення, подолання вузькопартійних інтересів, кризу легітимності, парламентську кризу на основі технології консенсусу та лояльності до опозиції, наближення держави до людей через довіру та ін-формованість Це допоможе подоланню затягування перехідного періоду формування політичної системи, її невизначеність. Лише загальнонародний консенсус на основі цінностей, що підтримує більшість народу, забезпечить зміни характеру політичного процесу в сучасній Україні.