4.2. Функціонування політичної влади. Легітимність влади

Функціонування політичної влади здійснюється через систему соціальних інститутів в яких втілюються організаційні, інформаційні, технічні, людські і інші фактори. Тому – то, політична влада завжди інституціоналізована. Реалізується політична влада через діяльність організацій, установ, норм, які забезпечують регулювання і організацію суспільних відносин за умови їх легітимності. Функціонування політичної влади забезпечується шляхом примушення у різних формах, включаючи пряме фізичне насильство, адже, одні владарюють, а інші повинні їм підкорятись. Така нерівність підтримується завдяки цілій системі засобів (ресурсів), за допомогою яких функціонує і реалізується політична влада. Серед ресурсів політичної влади належать: економічні, політичні, соціальні, силові, інформаційні, демографічні, культурні, правові.

Від функціонування політичної влади залежить тип політичного режиму, відкритість чи закритість суспільства, характер політичних відносин і інші політичні характеристики держави, такі як стабільність, авторитет, розподіл і співробітництво влад, роль опозиції, демократичність. Таким чином, до основних функцій політичної влади відносяться наступні: інтегративна, регулятивна, мотиваційна, стабілізаційна.

В сучасних умовах продовжується процес удосконалення і розвитку політичної влади, який супроводжується виникненням нових функціональних тенденцій: посилення інтенсивності

демократизації політичної влади, зростання легітимності влади, розгрупування політичної влади, зростання конфліктності між гілками влади, бюрократизація владних структур. Влада функціонально взаємодіє в управлінні справами суспільства і держави на трьох різних рівнях:

- макрорівень, вищі політичні інститути політичної системи;

- мезорівень, середній рівень – обласний, районний апарат політичної влади;

- мікрорівень, безпосередня політична участь людей через самоуправління. На цьому рівні формується політична культура, переконання, відношення до політики.

Основним механізмом функціонування всіх видів політичної влади є розподіл влади. Розподіл влади історично відбувався на різних етапах формування держави і сформувався як спеціалізація влади різних інститутів. Перший проект розподілу влади належав Дж.Локку, який розділив н на законодавчу, виконавчу і федеративну. У XVIII ст. Ш.Монтеск’є створив теорію розподілу влади в її сучасному вигляді: на законодавчу, виконавчу і судову. В Україні принцип розподілу влади закріплений у статті 6 Конституції, де відмічається, що державна влада здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи трьох гілок державної влади здійснюють свої повноваження у встановлених межах і відповідно до законів.

Базовим елементом існування і функціонування влади, а також закріплення її в суспільстві, є легітимність.

Поняття легітимності означає визнання влади суспільством, обґрунтованість і необхідність даної влади і її носіїв. У вузькому змісті поняття легітимності характеризує законність влади.

Історично сформувалися кілька типів легітимності:

Легальний тип легітимності – узаконеність влади конкретними правовими нормами, конституцією, підкріплена діяльністю відповідних інститутів, включаючи примусові санкції. Основою – загальне розуміння норм, установлених законом;

Ідеологічний тип легітимності – визнання влади в силу внутрішньої переконаності чи віри в правильність тих ідеологічних цінностей, що проголошені владою. Основою – ідеологічні цінності;

Традиційна легітимність – визнання влади легітимної, оскільки вона діє відповідно до традицій і традиційних цінностей мас. Основою – традиції, традиційна свідомість;

Структурна легітимність – правомочність влади випливає з переконання в законності і цінності встановлених структур і норм, що регулюють політичні відносини. Основою – специфічні політичні структури;

Харизматична легітимність – визнання влади засноване на вірі мас в особливі здібності політичного лідера, вождя. Основою – особистий авторитет правителя;

Політична доцільність – нав’язування суспільству влади, де мотивацією є політична доцільність. Характерна для перехідних періодів, зв’язаних з формуванням нової політичної системи.

Описані типи легітимності влади, як правило, у реальності існують спільно, взаємно доповнюючи один одного.

Проблема легітимності – це значною мірою проблема участі суспільства в керуванні державою. Нездатність системи забезпечити таку участь підриває її легітимність.

Ознаками падіння легітимності влади-зростання ступеня примусу; обмеження прав і свобод; заборона політичних партій і незалежної преси; ріст корумпованості всіх інститутів влади, зрощення з кримінальними структурами; низька економічна ефективність влади – найбільш істотний показник делегітимізації влади. Крайніми ознаками падіння легітимності влади є революція, державний переворот – відкриті форми невдоволення режимом.