16.3. Системи формування і зміни політичних еліщ

Політичний розвиток суспільства тісно пов'язаний із системою формування і зміни політичних еліт. Ці системи визнана-ють хто, як і з кого здійснює добір претендентів на політичне управління, які його порядок і критерії, коло селекторату, тобто осіб, що здійснюють добір, і спонукальні мотиви його дій.

У світовій політичній практиці склалося дві основні системи формування політичних еліт: антрепренерська (підприємницька) і система гільдій (корпоративна). Антрепренерську систему характеризують: відкритість, широкі можливості для представників будь-яких суспільних груп претендувати на заняття лідируючих позицій у суспільстві; невелике число формальних вимог, інсти-туціональних перепон; широке коло експертів, що може включати весь електорат; висока конкурентність добору, гострота суперництва за заняття керівних посад; першорядна значимість особистих якостей, індивідуальної активності, уміння знайти підтримку широкої аудиторії, зацікавити її гарними ідеями і реалістичними програмами. Ця система орієнтується на талановитих людей, вона відкрита для молодих лідерів і нововведень.

У той же час антрепренерська система має певні недоліки. Вона тягне за собою велику імовірність ризику і непрофесіоналізму в політиці, порівняно низьку передбачуваність в політиці, схильність лідерів до надмірного захоплення зовнішнім ефектом і популізмом. У цілому ж ця система забезпечує стабільність і динамізм політичної, соціально-економічної і духовної сфер життєдіяльності суспільства.

Система гільдій (від лат. gilde - корпорація) має давні традиції і переважає в суспільствах, де панують недемократичні політичні режими. Для неї характерні:

1) закритість, відбір претендентів на більш високі посади головним чином із нижчестоящих шарів самої еліти, повільний, поступовий шлях просування по службі. Прикладом у цьому відношенні є складна номенклатурна система, що припускає поступове просування по численних сходинках службової ієрархії;

2) високий ступінь інституціоналізації процесів добору, наявність численних інституціональних фільтрів - формальних вимог для заняття посад. Це можуть бути партійність, вік, стаж роботи, освіта, службова характеристика і т.ін.;

3) невелике, відносно закрите коло селекторату. Як правило, у нього входять лише члени вищестоячого керівного органу або один перший керівник - глава уряду, представницької влади, керівники фірм і т.п.;

4) тенденція до закріплення і відтворення існуючого типу політичної еліти. По суті, ці риси логічно випливають із попередніх -явності численних формальних вимог, добору кадрів вузьким колом керівників, а тако ж тривалого перебування претендента в рядах даної організації.

Система гільдій має як позитивні, так і негативні моменти. До числа п позитивних сторін відноситься врівноваженість і зваже-ність політичних рішень, незначний ступінь ризику при їхньому прийнятті, мала імовірність внутрішніх конфліктів, досить висока передбачуваність політики. Головні цінності системи гільдій -спадкоємність, рівномірність і безконфліктність. У той же час вода має явно виражену тенденцію до бюрократизації, організаційної рутини і догматизму. Система гільдій культивує масовий конформізм. Ускладнює виправлення помилок і усунення недоліків з ініціативи знизу. Без доповнення конкурентними механізмами ця система веде до поступової дегенерації політичної еліти, її відриву від народу і перетворенню в привілейовану касту. Гарантії проти деградації забезпечуються гласністю, свободою слова, політичним плюралізмом, розподілом влади. Критерії ефективності еліти визначаються політичною стабільністю, рівнем національної безпеки, оптимальним співвідношенням між громадянським суспільством і декржавою (Див. схему 32).

Правляча політична еліта втрачає здатність ефективно управляти суспільством. Тоді наступають революції, контрреволюції і перебудови. Соціальна революція - це боротьба насамперед політичних еліт, що завершується падінням правлячої еліти і приходом до влади нової еліти. Після зміни політичної еліти життя людей, однак, не завжди стає кращим. Часом, політичне й економічне гноблення народу стає ще більш витонченим і жорстоким.

Саме з цих позицій багато західних політологів розглядали Велику жовтневу соціалістичну революцію в Росії. Негативну оцінку цієї революції і діяльності більшовиків давали і відомі вчені, письменники і політичні діячі російського суспільства. У цьому зв'язку Н.А.Бердяев писав, що "...нова радянська бюрократія, більш сильна, ніж бюрократія царська. Це новий привілейований клас, що може жорстоко експлуатувати народні маси".

Соціальні системи формування і зміни політичних еліт значно впливають на якісний стан та результативність діяльності політичних еліт. Але цього ще недостатньо для їхньої ефективні діяльності і демократичності. Для цього потрібні ще й інші Передумови, без наявності яких вони неминуче перетворюються на клас, що забезпечить насамперед власні інтереси і потреби.

Серед цих передумов варто насамперед назвати:

- повну гласність діяльності політичних еліт. А це значить що суспільству регулярно дається звіт про діяльність всіх оргаї нів державної влади, критичний і різнобічний аналіз результатів їхнього управління економічною, соціальною і духовною сферами громадського життя;

- недопущення перетворення правлячої еліти в тоталітарну еліту. Розв'язання цієї задачі в першу чергу пов'язано зі свободою засобів масової інформації. Вони повинні бути незалежні у фінансовому відношенні від усіх гілок влади, тільки тоді вони будуть об'єктивно, повно і різнобічно інформувати людей про політичне життя в суспільстві;

- встановлення справжнього плюралізму в суспільстві. У економічній сфері це припускає наявність різних форм власності, а отже, різноманітних форм соціальної діяльності для людини. У політичній сфері - це вільна діяльність політичних партій і суспільних рухів, що дотримуються законів, норм і традицій даного суспільства. Нарешті, це вільна конкуренція політичних лідерів, правлячих і опозиційних політичних еліт, їхніх програм та ідей.