Тема 4. Хорватське національне відродження

1. Передумови відродження

2. Початки культурно-національного життя

3. Іллірійський рух

4. Національні вимоги хорватів під час революції 1848–1849 рр.

***

●Козьменко И.В. Дневник Ф.В.Чижова “Путешествие по славянским землям” как источник // Славянский архив. Москва, 1958.

●Лещиловская И.И. Отражение истории Хорватии и Славонии первой половины XIX в. в письмах Людевиту Гаю // Славянское источниковедение. Москва, 1955.

●Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3-х т. / Отв. ред. В.Г.Карасев. Минск, 1989. Т.2.

***

●Бершадская М.Л. Становление хорватского национального самосознания в творчестве хорватских просветителей XVIII–XIX вв. // У истоков формирования наций в Центральной и Юго-Восточной Европе. Москва, 1984.

●Данилова А.В. Хорватская культура // Культура народов Центральной и Юго-Восточной Европы в эпоху Просвещения. Москва, 1988.

●История Югославии. В 2-х т. / Под ред. Ю.В.Бромлея, И.С.Достян, В.Г.Карасева, С.А.Никитина. Москва, 1963. Т.1.

●Лещиловская И.И. Иллиризм: К истории хорватского национального Возрождения. Москва, 1978.

●Лещиловская И.И. Общественно-политическая борьба в Хорватии, 1848–1849. Москва, 1977.

●Лещиловская И.И. Материалы к изучению хорватского вопроса в 1848 г. (Деятельность хорватского сабора в 1848 г.) // Славяно-балканские исследования. Москва, 1972.

●Лещиловская И.И. Планы государственного объединения южных славян в 1848 г. // Международные отношения на Балканах. Москва, 1974.

●Освободительные движения народов Австрийской империи. Возникновение и развитие. Конец XVIII в. – 1849 г. Москва, 1980.

●Пашаева Н.М. Проблемное изучение славянского национального возрождения. Книга как исторический источник. Москва, 1989. Ч.2.

●Революции 1848–1849 гг. В 2-х т. / Под ред. Ф.В.Потемкина и А.И.Морока. Москва, 1952. Т.1.

●Флакер А. Структура культуры хорватского национального возрождения // Славянские культуры в эпоху формирования и развития славянских наций. XVIII–XIX вв. Москва, 1978.

●Щицеп М. Вклад литературы иллиризма в формирование хорватской нации // Славянские культуры в эпоху формирования и развития славянских наций. XVIII–XIX вв. Москва, 1976.

***

Процеси, які відбувалися у слов’янських землях Центральної і Південно-Східної Європи протягом більш ніж столітнього періоду, починаючи з середини XVIII ст., отримали в літературі умовну назву національного Відродження. Під цим терміном, який появився ще в ХІХ ст., розуміли епоху змін у етнічній самосвідомості, освіті, мові, літературі, культурі в цілому, а також у суспільній думці та політичному житті. У той же час витоки національного відродження слов’янських народів тісно переплітаються з поширенням ідей європейського Просвітництва. Загалом ця епоха характеризується як багатий за змістом період, якому притаманні взаємозв’язані процеси у всіх сферах життя. Вони були важливим чинником становлення як національних слов’янських культур, так і формування слов’янських націй.

Особливістю Відродження у хорватів було те, що формально їхні етнічні землі складали Триєдине королівство (Хорватія, Славонія, Далмація), а фактично вони були роз’єднані політично (між Угорщиною і Австрією) і адміністративно. На особливому становищі знаходився Військовий кордон. Поступове зближення різних реґіонів (вони різнилися етнічною неоднорідністю, особливостями мови, культури тощо) відбувалося повільно, протягом століть. Етноконсолідуючу роль відігравало на той час католицтво. У ХVІІ ст. з’являється термін “хорватська мова”. З ХІХ ст. мова, як носій етнічної самосвідомості, поступово витісняє конфесійні фактори. Водночас й надалі зберігала свою актуальність проблема формування загальнохорватської національної свідомості з локальних етнічних усвідомлень (власне хорвати, славонці, далматинці). Для обґрунтування їхнього об’єднання використовувалася не стільки етнічно-історична, скільки релігійно-конфесійна (католицька) арґументація.

Ідеологи хорватського Відродження (Л.Гай, І.Кукулевич-Сакцінський, Я.Драшкович) виходили з факту етнічної близькості всіх південнослов’янських народів та їхньої національної єдності і вважали їх нащадками давніх іллірійців (іллірів). У зв’язку з цим національне Відродження у хорватів одержало назву іллірійського (іллірського) руху або ілліризму. У роки революції 1848–1849 рр. ідеологи ілліризму виступили за реорганізацію Австрійської імперії на конституційних і федеративних засадах.

На семінарському занятті доцільно обговорити такі проблеми:

●державний і правовий устрій хорватських земель;

●суть слов’янського національного Відродження, його хронологічні межі та особливості прояву у хорватів;

●церковно-адміністративні переміни у першій половині ХІХ ст;

●осередки культурно-національного життя;

●мова як основна ознака етносу і політичної нації;

●боротьба за загальнонаціональну літературну мову;

●Хорвато-славонський маніфест 1848 р.