Тема 1. Польське питання у міжнародній політиці 1795–1815 рр.

1. Ліквідація Речі Посполитої і зміни на геополітичній карті Європи

2. Політика Наполеона I у польському питанні (1797–1807)

3. Варшавське князівство у антиросійських планах Наполеона I

4. Переділ польських земель на Віденському конґресі

***

●Хрестоматия по новой истории / Под ред. А.И.Молова и В.А.Орлова. Москва, 1958. Ч.1.

●Киселева В.И., Кертман Л.Е., Панченкова М.Т., Юровская Е.Е. Хрестоматия по истории международных отношений. Москва, 1963. Вып. 1.

●Wybór tekstów źródłowych z historii Polski w latach 1795–1864 / Oprac. Kienicwicz S., Mencel T., Rostocki W. Warszawa, 1956.

***

●Ададуров В.В. Польське питання у французько-австрійських відносинах епохи наполеонівських війн. Автореферат дис. канд. іст. наук. Львів, 1997.

●Валлотон А. Александр I. Москва, 1991.

●Зак Л.А. Монархи против народов. Дипломатическая борьба на развалинах Наполеоновской империи. Москва, 1966.

●История дипломатии / Под ред. В.А.Зорина. Москва, 1959. Т.1.

●История Польши / Под ред. В.Д.Королюка. Москва, 1956. Т.1.

●Киняпина Н.С. Внешняя политика России первой половины XIX века. Москва, 1963.

●Корнилов А.А. Русская политика в Польше со времен разделов до начала XX века. Исторический очерк. Петроград, 1915.

●Манусевич О.Я. Нариси з історії Польщі. Київ, 1954.

●Международные отношения в Центральной и Восточной Европе и их историография. Москва, 1966.

●Международные отношения. Политика. Дипломатия. XVIII–XX вв. Москва, 1964.

●Орлик С.В. Россия и вступление Австрии в шестую антинаполеоновскую коалицию // Бессмертная эпопея. К 175-летию Отечественной войны 1812 г. и Освободительной войны 1813 г. в Германии. Москва, 1988.

●Федосова Е.И. Польский вопрос во внешней политике Первой империи во Франции. Москва, 1980.

●Шедивы Я. Меттерних против Наполеона. Москва, 1991.

●Driault E. Tilsit. France et Russie sous le premier empire la question de Pologne (1806–1809). Paris, 1917.

●Europa i świat w epoce Napoleońskiej / Pod red. M.Senkowskiej-Gluck. Warszawa, 1977.

●Grochulska B. Księstwo Warszawskie. Warszawa, 1966.

●Historia dyplomacji Polskiej. 1795–1918. Warszawa, 1982 T.3.

***

Наприкінці ХVІІІ ст. з політичної карти Європи зникла одна з найбільших держав – Річ Посполита, а її територію поділили сусідні Австрія, Пруссія та Росія. За таких умов посилилася політична польська еміґрація, насамперед у Францію. Патріотично налаштовані еміґранти плекали надію при іноземній допомозі відновити втрачену державність. Як перший крок на цьому шляху було створення леґіонерських формувань. Однак їхня доля була трагічною.

Польське питання вміло використав Наполеон І у своїх військових планах. Створене ним Варшавське князівство ефективно слугувало розмінною монетою у дипломатичних переговорах. Крім цього французький імператор планував використати Князівство як свого союзника, польські землі мали стати плацдармом для наступу на Росію, а леґіони включити до складу своєї армії.

Наполеонівські війни завершилися Віденським конґресом. Одною з найважливіших цілей його учасників був політичний перерозподіл у Європі. Він торкнувся також польських земель. Хоча Річ Посполита не була відновлена, окремі її частини (Краківська республіка, Царство Польське) здобули урізані державні права.

Нові суспільно-політичні реалії, умови соціального та економічного розвитку значною, у яких опинилися польські землі, значною мірою вплинули на подальший польський національно-визвольний рух.

Дане заняття доцільно провести у вигляді наукового семінару з коментуванням документів. Проаналізувавши і обговоривши поставлені проблеми, студенти повинні вільно орієнтуватися у таких питаннях:

●польські землі у складі Австрії, Пруссії та Росії;

●польське питання як проблема міжнародних відносин наприкінці ХVІІІ – на початку ХІХ ст;

●польська політична еміґрація та її паризький і дрезденський центри;

●польські леґіони: формування, керівники, національні символи;

●польські леґіони на батьківщині і за її межами;

●Варшавське князівство: територія і політичний устрій;

●Варшавське князівство у наполеонівських планах;

●Галичина в політиці Наполеона І;

●антинаполеонівські коаліції;

●”війна меморандумів” наприкінці 1814 р.;

●Віденський конґрес і його учасники;

●дипломатична ативність польських патріотів під час роботи конґресу;

●польське питання на Віденському конґресі;

●міжнародні договори про створення Польського королівства і Краківської республіки.

Тема 2.

ПЕРШЕ СЕРБСЬКЕ ПОВСТАННЯ (1804–1813)

1. Передумови і початок повстання (лютий 1804 – грудень 1806)

2. Сербсько-російський союз у війні з Туреччиною 1806–1812 рр.

3. Початки становлення сербської державності: політичні, економічні та соціальні перетворення

4. Бухарестський мир та його значення для Сербії

***

●Балканские народы и европейские правительства в XVIII – начале XX в. (Документы и исследования). Москва, 1982.

●Первое сербское восстание 1804–1813 гг. и Россия: Сб. документов. Москва, 1980. Кн.1; 1983. Кн.2.

●Формирование национальных независимых государств на Балканах (конец XVIII – 70-е годы XIX в.). Москва, 1986.

●Хрестоматия по новой истории. В 3-х т. / Под ред. А.А.Губера и А.В.Ефимова. Москва, 1963. Т.1.

***

●Анкудинова А.М. Русская армия в войне с Османской империей в 1806–1812 гг. и национально-освободительное движение сербского народа // Из истории классовой борьбы и национально-освободительного движения. Ярославль, 1976.

●Войнович Д. История сербского народа. Одесса, 1903.

●Димитров С., Манчев К. История на балканските народи XV–XIX век. София, 1971.*

●Достян И.С. Борьба сербского народа против турецкого ига. XV – начало XIX в. Москва, 1958.

●Достян И.С. Россия и балканский вопрос. Из истории русско-балканских политических связей первой трети XIX в. Москва, 1972.

●Достян И.С. Основные етапы и особенности политики России на Балканах с последней трети XVIII в. до 1830 г. // Международные отношения на Балканах. Москва, 1974.

●Достян И.С. Русская общественная мысль и балканские народы: От Радищева до декабристов. Москва, 1980.*

●Достян И. Социально-экономические отношения в сербской деревне накануне восстания 1804 года. Автореферат дис. канд. ист. наук. Москва, 1950.

●Миллер А.Ф. Мустафа паша Байрактар. Оттоманская монархия в начале 19-го в. Москва; Ленинград, 1947.

●Нарочницкий А.Л. Россия, Сербия и Чорногория в начале XIX в. // Новая и новейшая история (Москва). 1980. № 3.

●Попов Н. Россия и Сербия. Исторический очерк русского покровительства Сербии с 1806 по 1856 г. Москва, 1869. Ч.1.

●Грачев В.П. История Первого сербского восстания 1804–1813 гг. в собрании В.Богишича // Центральная и Юго-Восточная Европа в новое время. Москва, 1974.

●Miller W. The Ottoman Empire. 1801–1913. Camridge, 1913.

***

Сербське повстання початку ХІХ ст., як могутній національно-визвольний і соціальний рух, було спрямоване проти османського засилля і переслідувало мету відновити втрачену державність. Повстанцям сприяв зовнішній фактор: позиція Австрії, російсько-турецька війна, сербська еміґрація.

У ході повстання формувалися національні органи влади і управління, цивільні та військові. З них важливу роль відігравала Урядова рада. Наприкінці 1808 р. вождь повсталих Караґеорґій проголосив себе спадковим верховним правителем. Найважливіші питання він вирішував за участю скупщин: на них запрошувалися воєводи, члени Урядової ради, кнезі, кмети, купці, священики. Умови воєнного часу сприяли тому, що цивільні органи відтіснялися на задній план. Згодом, бажаючи зміцнити владу, Караґеорґій реорґанізував управління країною, наблизивши його до європейського зразка.

Зміна зовнішньополітичної ситуації, російсько-турецьке мирне порозуміння, вплинули на повстанські здобутки. Турки зуміли силою придушили національно-визвольний рух сербів і реставрували старі порядки та адміністративні межі.

Дана тема вивчається у вигляді семінарського заняття, з окремими елементами практичного. Останні стосуються особливостей термінології. При цьому, використовуючи документальний матеріал, доцільно розробити спеціальний словничок. Це значною мірою полегшить вивчення фактичного матеріалу. В ході заняття студенти повинні вільно орієнтуватися у таких питаннях:

●термінологія;

●політико-адміністративне становище сербських земль;

●економічна ситуація;

●національний гніт;

●яничарське свавілля;

●“різня кнезів” і її наслідки;

●початок повстання і його спрямованість;

●повстання і позиція Габсбурґів;

●налагодження сербсько-російських контактів;

●військові дії повстанців у 1804–1806 рр.;

●вплив російсько-турецької війни на дальший розвиток повстання;

●політика російської дипломатії;

●політична боротьба у повстанському керівництві;

●етапи повстання;

●Бухарестський мир і його ухвали з сербського питання;

●спроба Караґеорґія порозумітися з османською владою та її невдача;

●наслідки і значення повстання.