Тема 1. Слов’яни і візантія в VI–VIII ст.

1. Слов’янські племена на північ від Дунаю у VI ст.: розселення і суспільний лад

2. Слов’яни на Балканському півострові:

а) переселення;

б) суспільний устрій;

в) аграрні відносини.

***

●Византийский земледельческий закон / Текст, иссл., коммент. подгот. Е.Э.Липшиц, И.П.Медведев, Е.К.Пиотровская. Под ред. И.П.Медведева. Ленинград, 1984.

●История средних веков (V–XV века). Хрестоматия / Сост. В.Е.Степанова, А.Я.Шевеленко. Москва, 1980. Ч.1.

Йордан. О происхождении и деяниях гетов / Пер., вступ. статья, коммент. Е.Ч.Скржинской. Санкт-Петербург, 1997.

●Сборник документов по социально-экономической истории Византии / Отв. ред. Г.А.Косминский. Москва, 1951.

Плиний Старший. Естественная история // Вестник древней истории (Москва). 1949. №2.

●Практикум з історії середніх віків / Укладач Кривонос В.П. Львів, 1999.

●Хрестоматия по истории средних веков: В 3-х т. / Под ред. С.Д.Сказкина. Москва, 1961. Т.1.

●Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3-х т. / Отв. ред. М.М.Фрейденберг. Минск, 1987. Т.1.

***

●Брайчевський М.Ю. З історії слов’яно-візантійських війн VI ст. Війна 550–551 рр. // Етнокультурні процеси в Південно-Східній Європі в I тисячолітті н.е. Київ; Львів, 1999.

●Брайчевський М.Ю. Об “антах” Псевдомаврикия // Советская этнография (Москва). 1953. № 2.

●Васильев А.А. История Византийской империи. От начала крестовых походов до падения Константинополя. Санкт-Петербург, 2000.

●Иванов С.А. Оборона балканских провинций Византии и проникновение “варваров” на Балканы в первой половине VI в. // Византийский временник (Москва). 1984. Т.45.

●История Византии: В 3-х т. / Отв. ред. С.Д.Сказкин. Москва, 1967. Т.1. / Отв. ред. З.В.Удальцова; Т.2. / Отв. ред. А.П.Каждан.

●Кланица З., Тржештик Д. Первые славяне в среднем Подунавье и в Полабье // Раннефеодальные государства и народности (южные и западные славяне. VI–XII вв.). Москва, 1991.

●Кучма В.В. Славяне как возможный противник Византийской империи по данным двух византийских трактатов // Хозяйство и общество на Балканах в средние века. Калинин, 1978.

●Липшиц Е.Э. Византийское крестьянство и славянская колонизация // Византийский сборник. Москва; Ленинград, 1945.

●Липшиц Е.Э. К истории земледельческого закона в Византии и в средневековых Балканских государствах // Византийский временник. (Москва). 1968.

●Липшиц Е.Э. Славянская община и ее роль в формировании византийского феодализма // Византийский временник. (Москва). 1947.

●Литаврин Г.Г. Славинии VII–IX вв. Социально-политические организации славян // Этногенез народов Балкан и Северного Причерноморья: Лингвистика, история, археология. Москва, 1984.

●Мишулин А.В. Древние славяне и судьбы Восточно-Римской империи // Вестник древней истории. (Москва). 1939. № 1.

●Мишулин А.В. Древние славяне в отрывках греко-римских и византийских писателей по VII в. н.э. // Вестник древней истории. (Москва). 1941. № 1.

●Раннефеодальные государства на Балканах. VI–XII вв. / Отв. ред. Г.Г.Литаврин. Москва, 1985.

●Русанова И.П. Славянские древности VI–VII вв.: Культура пражского типа. Москва, 1976.

●Свердлов М.П. Общественный строй у славян в VI – начале VII века // Советское славяноведение. (Москва). 1977. № 3.

●Станоjевиђ С. Византиjа и срби. Нови Сад, 1906. Кн. 2. Колонизациjа Словена на Балканском полуострову.

●Сюзюмов М.Я. О характере и сущности византийской общины по Земледельческому закону // Византийский временник. (Москва). 1956. Т.10.

●Удальцова З.В. Идейно-политическая борьба в ранней Византии (по данным историков IV–VII вв.). Москва, 1974.

***

У перші століття нашого літочислення слов’яни майже не були відомі культурному світові. Тодішні автори, які хоча й згадували про слов’янські племена, робили це принагідно й поверхово. Вони не вглиблювалися у проблему, не досліджували їхнього устрою, форми правління, соціальні відносини, спосіб життя тощо.

Істотною особливістю наявного комплексу писемних джерел до вивчення даної теми є те, що вони належать чужоземним авторам. Не всі вони бували на слов’янській території, а відомості про ці народи брали в очевидців та досить вільно переповідали. Звичайно, при цьому не обходилося, очевидно, без узагальнень окремих фактів, перекручень окремих даних тощо. Крім цього, як представники пізньоантичної та ранньовізантійської культури, чужинці виходили з критеріїв та оцінок, властивих значно розвинутішому суспільству, у якому вони жили. Все це спричинило досить тенденційне висвітлення способу життя слов’янської людності, їхньої суспільної орґанізації тощо. Візантійські автори слов’янами цікавилися лише настільки, наскільки вони входили в сферу політики імперії.

Незважаючи на вузьке і обмежене коло джерел, відомості, які вони містять, дозволять скласти певне уявлення про додержавну історію слов’янських народів. Дослідницька література рекомендована. Її опрацювання значною мірою допоможе не лише зорієнтуватися у винесеній на семінарське заняття проблемі, але й дасть можливість зацікавленим студентам скласти ширшу бібліографію.

При аналізі джерел, читанні спеціальних досліджень варто звернути увагу на термінологію слов’янського етносу (венеди, венти, склавіни, склави, анти, руси та ін.). У сучасній історичній науці терміном “ранні або давні слов’яни“ прийнято позначати слов’янські народи у період їхньої додержавної історії, тобто від часу першої письмової згадки про них у І ст. н.е. (“Природна історія” Плінія Старшого, “Германія” Таціта) до свідчень авторів VІ–VІІ ст. (“Гетика” Йордана, “Історія війн Юстиніана” Прокопія Кесарійського та ін.).

У ході семінарського заняття студенти повинні звернути особливу увагу на такі проблеми з слов’янської історії:

●час написання давніми авторами творів, у яких згадуються слов’янські племена під різними назвами;

●територію розміщення, спосіб життя, господарство, суспільний лад, побут і вірування ранніх слов’ян на різних етапах їхнього розвитку;

●характерні риси племінної організації;

●причини і хід боротьби слов’ян з Візантійською імперією і їхнє військове мистецтво;

●процес розселення на Балканському півострові;

●Славінії – суспільно-політичні організації слов’ян;

●міжслов’янські взаємини у рамках їхніх племен та союзів

●місце ранніх слов’ян у міжетнічних відносинах;

●контакти з сусідами (аварами, гепідами, протоболгарами та ін.)

Тема 2.

ЗАКОННИК СТЕФАНА ДУШАНА

1. Державна влада та адміністративно-територіальний устрій Сербії

2. Структура феодального класу і феодального землеволодіння

3. Селяни: їх склад, повинності, боротьба проти феодального визиску. Селянська громада

***

●История средних веков (XV–XVII века). Хрестоматия / Сост. В.Е.Степа-нова, А.Я.Шевеленко. Москва, 1981. Ч.2.

●Хрестоматия памятников феодального государства и права стран Европы / Под ред. В.М.Корецкого. Москва, 1961.

●Хрестоматия по истории государства и права зарубежных стран / Под ред. В.М.Черниловского. Москва, 1984.

●Хрестоматия по истории средних веков: В 3-х т. / Под ред. С.Д.Сказкина. Москва, 1963. Т.2.

●Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3-х т. / Отв. ред. М.М.Фрейденберг. Минск, 1987. Т.1.

***

●Боброва С.П. Ремесло в сербском поместье в XIII – первой половине XIV в. (по данным хрисовулов) // Труды Воронеж. у-та. Сборник работ филолог. отд. ист.-филолог. ф-та. 1957. Вып. 59.

●Боброва С.П. Некоторые вопросы крестьянского землевладения в Сербии XII–первой половине XIV вв. // Вопросы истории славян. Воронеж, 1963. Вып.1.

●Грачев В.П. Сербская государственность в X – XIV вв. Москва, 1972.

●История крестьянства в Европе. Эпоха феодализма: В 3-х т. / Гл. ред. З.В.Удальцова. Москва, 1986. Т.2.

●Наумов Е.П. Господствующий класс и государственная власть в Сербии XIII–XV вв. Москва, 1974.

●Наумов Е.П. К историографии Законника Стефана Душана // Славяно-балканские исследования. Москва, 1972.

●Сербия и Болгария в середине XIV в. // Социально-экономическая и по-литическая история Юго-Восточной Европы (до серед. XIX в.). Кишинев, 1980.

●Наумов Е.П. Экономическое положение Сербского государства в середи-не XIV в. // Хозяйство и общество на Балканах в средние века. Калинин, 1978.

●Наумов Е.П. К вопросу об эволюции феодальной ренты в Сербии, Северной и Центральной Македонии и Зете в первой половине XIV в. // Учен. зап. Ин-та славяноведения (Москва). 1962. Т.24.

●Флоринский Т. Памятники законодательной деятельности Душана, царя сербов и греков. Хрисовулы. Сербский законник. Сборники византийских законов. Киев, 1888.

●Фрейденберг М.М. Крестьянство на Балканах в XII–XVIII вв. Калинин, 1984.

●Хвостова К.В. К вопросу о терминологии Летописи попа Дуклянина // Славянский архив. Москва, 1959.

***

Метою вивчення даної теми є вияснення загальних і особливих рис двох основних верств феодального сербського села – землевласників і селян, як залежних, так і вільних. Це завдання студенти вирішують на основі коментованого аналізу пам’ятки законодавства ХІV ст. – “Законника Стефана Душана” (1349–1354). Попередньо слід ознайомитися і опрацювати рекомендовану дослідницьку літературу.

На занятті студенти повинні:

●охарактеризувати державну владу Сербії;

●проаналізувати адміністративно-територіальний устрій;

●дати характеристику селянських поселень;

●виявити і визначити структуру феодальної верстви та її землеволодіння;

●навести дані про селянську громаду: її величину, статус, права на землю тощо;

●назвати і охарактеризувати сільськогосподарські знаряддя селян;

●визначити різницю між селянською і феодальною панщиною;

●охарактеризувати основні категорії селян: меропхи, отраки, серби, власі, арбанасі.

●вказати юридичний статус кожної з селянських катеґорій та їхні повинності;

●відшукати і назвати зміни у повинностях ХІV ст. порівняно з попереднім столітнім періодом;

●показати селянський опір феодальному визиску.

При аналізі сербської пам’ятки можуть виникнути певні труднощі, пов’язані з термінологією. Короткий словничок з поясненням сербських середньовічних термінів наведений у названій в списку джерел і літератури “Хрестоматии по истории южных и западных славян” (С.97). Однак він пояснює лише окремі терміни, які згадуються у названій хрестоматії у фраґментах документального тексту. У зв’язку з цим нижче подаємо роз’яснення інших термінів, які зустрічаються у повному тексті “Законника Стефана Душана”.

Баштинник – власник баштини (спадкового землеволодіння); Велика церква – патріархія; Властелі – світські сербські феодали. Розрізняли великих і малих властелів. У ієрархічному переліку за ними йшли властеличічі; Гість – іноземний посол або купець; Жупа – адміністративна одиниця; Катун – поселення влахів-пастухів; Кьбл – міра сипучих речовин, дорівнювала близько 15–16 кг; Метохія – церковна або монастирська садиба; Мьта – міра площі, дорівнювала 0,06–0,08 га; Отрок – залежний селянин, близький до раба; Перпер – срібна монета вартістю близько 1/3 дуката (3,5 г золота); Планіна – гірське пасовище; Пронія – умовне землеволодіння, яке надавалося на час служби; Себри – всі сербські селяни, залежні і вільні; Сок – поземельний натуральний податок; Хрисовул – у даному випадку царська грамота з підвішеною золотою печаткою.