§ 10. Принципи законодавчої діяльності

є закони про вибори. Наприклад, Закон «Про вибори народних депута­тів України», Закон «Про вибори Президента України» тощо.

Закон є основним видом правових актів держави. Його прийнят­тя становить прерогативу Верховної Ради України, як єдиного органу законодавчої влади в нашій державі, однією з основних функцій якого є законотворчість.

Створення закону — основного виду нормативних актів держави, є результатом зародження і розвитку ідеї про необхідність і доціль­ність законодавчого регулювання певної сфери суспільних відносин. Ця ідея проходить шлях формування і опанування свідомістю людей. Розвиток і обґрунтування доцільності і прийнятності такої ідеї відбу­вається в процесі інтелектуальної праці в першу чергу професіоналів. В кінцевому підсумку ця робота завершується її втіленням і оформ­ленням в певному нормативно-правовому акті.

Отже, законодавча діяльність є соціальною діяльністю, спрямова­ною на створення законодавчого масиву, на створення правової систе­ми держави.

Законодавчий процес передбачає необхідність наукового дослідження і пізнання об'єктивних закономірностей і потреб розвитку суспільства.

Законодавчу діяльність, як вид соціальної діяльності, що спрямова­на на створення законодавчого масиву країни, організовує і підпоряд­ковує собі держава. Потреба у підпорядкуванні державі законодавчого процесу обумовлюється тим, що створення закону передбачає необхід­ність існування певної процедури підготовки, прийняття та введення в дію законодавчих актів, тобто досконалої нормативної регламента­ції цього процесу. Це досягається завдяки юридично регламентованим державою діям органів, які уповноважені брати участь у законодав­чому процесі та ухвалювати закони. Саме для цього встановлюються процедурні правила, визначається процедура правотворчості в рамках якої здійснюються стадії законодавчого процесу.

§ 10. Принципи законодавчої діяльності

■

В основі законодавчої діяльності лежать певні засади, що закрі­плені в Конституції і законах України. Ці засади визначають зміст і характер законодавчої діяльності. Серед них необхідно виділити такі основні.

229

\ . Принцип демократизму законодавчої діяльності.

Демократизм у розвитку законодавства полягає в проголошенні і закріпленні в законодавстві повновладдя народу, широкої його участі у формуванні і діяльності органів державної влади та органів місцево­го самоврядування по створенню законодавства країни, у забезпеченні гласності законодавчого процесу, у широкому використанні в ньому всіх форм безпосередньої демократії. Цей принцип передбачає необ­хідність законодавчого встановлення народної законодавчої ініціати­ви і широкого використання референдумів по тих проектах законів, які безпосередньо торкаються політичних та економічних інтересів народу.

2. Принцип соціальної доцільності законодавчої діяльності. Він означає, що законодавча діяльність має ґрунтуватися на об'єктивних потребах суспільного життя, виходити із пріоритетів загальнолюд­ ських цінностей, відображати економічні, політичні та соціальні інтер­ еси народу, а також рівень правової свідомості та правової психології суспільства.

3. Принцип наукової обгрунтованості законодавчої діяльності. Цей принцип передбачає, що кожен закон має бути науково обґрунтованим. Він повинен базуватися на досягненнях теоретичної думки, на науко­ вих концепціях, узагальненнях практики суспільного життя та засто­ сування права. Проекти законів мають підлягати комплексній науко­ ві експертизі спеціалістів різних галузей науки і практики. Особливе значення у законодавчому процесі мають прогнозування, планування та програмування законодавчих робіт.

4. Принцип системності і узгодженості у законодавчому процесі. Він передбачає необхідність певної послідовності у законотворчос­ ті, взаємозв'язок і взаємодію законодавчих актів, а також обов'язкову узгодженість кожного нового законодавчого акту з Конституційни­ ми нормами, з іншими актами своєї галузі, із законодавчими актами інших галузей права, з нормативно-процесуальними актами, з норма­ ми міжнародно-правових документів, які ратифіковані Україною, із законодавчими актами, які передбачають юридичну відповідальність за порушення законодавства.

5. Принцип пріоритетності загальновизнаних норм і принципів міжнародного права по відношенню до національного законодавства. Цей принцип передбачає необхідність приведення норм внутрішнього, національного законодавства у відповідність із положеннями і прин-

230