§ 11. Законодавчий процес: поняття, стадії

ц ипами міжнародного права — із нормами міжнародних договорів, Європейських конвенцій, міжнародних договорів, що ратифіковані Україною.

Згідно із ст. 9 Конституції України,

« Чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких нада­ на Верховною Радою України, є частиною національного законо­ давства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.»

Важливим фактором у законодавчий діяльності є законодавча стилістика. При підготовці законопроектів, орган чи особа, які уповно­важені здійснювати законотворчу роботу повинен виходити із того, що закони мають бути здебільшого актами прямої дії. Тому вони повинні бути досконалими з точки зору юридичної стилістики. Закон має бути написаний простою, доступною мовою, складатися із точних, ясних, зрозумілих для всіх формулювань. Весь текст закону повинен бути логічним, послідовним, завершеним. Неточність формулювань зако­ну зводять нанівець можливість здійснення ним своєї функції - здій­снення регулювання відповідної групи суспільних відносин. Точність і доступність мови, логічність тексту закону є вимогою не лише зако­нодавчої стилістики, це є вимогою самої суті закону.

§ 11. Законодавчий процес: поняття, стадії

Законодавчий процес - це найскладніший і найвідповідальніший етап законодавчої діяльності. На цьому етапі здійснюється безпо­середня розробка конкретного законопроекту, відбувається оцінка результатів попередньої науково-дослідницької роботи по виявлен­ню потреб суспільства, які вимагають законодавчого забезпечення. Тут є важливим вивчення світового досвіду розв'язання і законодав­чого регулювання відповідних проблем життєдіяльності суспільства. На основі цього розробляється науково обґрунтована концепція зако­нопроекту.

Законодавчий процес виступає у певних видах і поділяється на певні стадії. Основними видами законодавчого процесу (законо­давчої процедури^ є конституційний процес і звичайний законодав­чий процес.

231

Розділ 9.

К онституційний процес (конституційна процедура) - це порядок внесення змін до Конституції України. Вона регламентується розділом 13 ст. 154-159 Конституції.

Звичайний законодавчий процес (законодавча процедура) - це поря­док прийняття, зміни, скасування законів або призупинення їх дії.

Законодавчий процес охоплює такі стадії: а) законодавча ініціатива і внесення законопроекту; б) розгляд і обговорення законопроекту; в) прийняття (голосування) закону; г) промульгація закону - опубліку­вання закону і набрання ним чинності.

Правове забезпечення законодавчої діяльності, її законодавче регу­лювання здійснюється Конституцією України, Регламентом верховної Ради України та іншими нормативно-правовими актами.

Розглянемо зазначені стадії законодавчої діяльності:

1) Законодавча ініціатива.

Під законодавчою ініціативою розуміють офіційне ініціювання необхідності розробки і прийняття закону.

Згідно із законодавством, розробка проектів законів може здійсню­ватися: а) за правом, що визначене законом; б) за дорученням Верхо­вної Ради України; в) за замовленням на договірній основі; г) в ініціа­тивному порядку. Так, розробка законопроекту про Державний бюджет є обов'язком Кабінету Міністрів України, що передбачений Консти­туцією - основним законом і здійснюється урядом за правом. Верхо­вна Рада може доручити розробку всього проекту закону або його структурної частини одному чи декільком комітетам Верховної Ради, її тимчасовій спеціальній комісії. Уряду і т. ін. Фінансування розробки проектів законів за дорученням парламенту здійснюється за рахунок державного бюджету України.

Розробляти проекти законів в ініціативному порядку мають право громадяни України та юридичні особи. Але розроблені ними законо­проекти вносяться на розгляд парламенту не безпосередньо, а через осіб або органів, що мають право законодавчої ініціативи у Верховній Раді.

В Конституції визначено коло суб'єктів, які мають право законо­давчої ініціативи у Верховній Раді України, тобто - суб'єкти, які безпо­середньо можуть вносити законопроекти та законодавчі пропозиції на розгляд парламенту. Згідно із статтею 93 Конституції, право зако­нодавчої ініціативи у Верховній Раді України належить Президентові України, народним депутатам України та Кабінету Міністрів України.

232