§ 9. Поняття і зміст законодавчої діяльності

т а інші акти Верховної Ради України, так і акти Президента України, Кабінету Міністрів. А в деяких випадках - також і нормативно-правові акти центральних органів виконавчої влади.

У зв'язку з різним праворозумінням цього терміна він отримав офіційне тлумачення Конституційного Суду України у справі за консти­туційним зверненням Київської міської ради професійних спілок щодо офіційного тлумачення ч. З ст. 21 КЗпП (справа про тлумачення термі­на «законодавство») - рішення від 9 липня 1998 р. № 12-рп/98, справа № 17/81-97 № 1-1/98). Згідно з вказаним рішенням Конституційно­го Суду термін «законодавство» треба розуміти так, що ним охоплю­ються закони України, чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою, а також постанови Верховної Ради, укази Президента, декрети і постанови Кабінету Міні­стрів, прийняті в межах їх повноважень та відповідно до Конституції і законів України. До переліку актів законодавства України Конститу­ційний Суд не відніс нормативно-правові акти Національного банку, центральних органів виконавчої влади, які вони мають право прийма­ти на підставі Закону «Про Національний банк України», положень про міністерства і відомства, що затверджуються указами Президента України (пп. 10, 15 ст. 106 Конституції України, п. 6 Загального поло­ження про міністерство, інший центральний орган державної вико­навчої влади України, затвердженого указом Президента України від 12 березня 1996 р. № 179/96), місцевих органів державної виконав­чої влади, що приймаються місцевими державними адміністраціями (ст. 118 Конституції. - Ст. 6 Закону «Про місцеві державні адміністра­ції)», та органів місцевого самоврядування (ст. 144 Конституції.-Ст. 59 Закону «Про місцеве самоврядування в Україні»). Ю. Шемшу-ченко вважає, що в Україні цей термін вживається у кількох значеннях: 1) система законів, яка формується Верховною Радою як єдиним орга­ном законодавчої влади; 2) у широкому розумінні - система законів та інших нормативних актів, укази Президента України, постанови і декрети Кабінету Міністрів; 3) у найширшому значенні - система законів і постанов Верховної Ради, указів Президента України, поста­нов, декретів і розпоряджень Кабінету Міністрів, а також норматив­них актів міністерств і відомств, місцевих рад та місцевих державних адміністрацій.³⁸

^{3 8} Шемшучєнко Ю. С. Законодавство. Юридична енциклопедія: В 6 т. /Редкол.: Ю. С. Шем-шученко (голова редк.) та ін. - К., 1998. - С. 499.

225

Розділ 9.

Іншу позицію зайняв суддя Конституційного Суду Украї­ни М. Савенко і висловив її в окремій думці у наведеній справі про тлумачення терміна «законодавство». Враховуючи основні вимоги застосування юридичних термінів, він вважає, що «при офіційному тлумаченні терміна, який неодноразово згадується в одному норма­тивно-правовому акті, необхідно виходити з того, що він вживаєть­ся в одному значенні... У противному разі це призведе до плутанини у визначенні кола суб'єктів, правомочних здійснювати регулювання певних відносин, які відповідно до положень закону визначаються чи встановлюються терміном "законодавство". Оскільки «... ні Консти­туція України, ні Кодекс законів про працю України не розкривають чітко зміст терміна "законодавство", зокрема, які нормативно-право­ві акти ним охоплюються. Широке і неоднозначне вживання терміна породжує непорозуміння в його застосуванні». Тому він переконаний в практичній необхідності «... офіційного тлумачення терміна "законо­давство" взагалі, а не лише в частині третій статті 21 Кодексу законів про працю України». На його переконання, таке офіційне тлумачення має зводитись до того, що «... під терміном "законодавство" необхідно розуміти сукупність законів, прийнятих Верховною Радою України», оскільки відповідно до конституційного принципу поділу державної влади на законодавчу, виконавчу та судову «єдиним органом, до повно­важень якого віднесено прийняття законів, є Верховна Рада України». Тому «таке розуміння терміна буде не тільки точним, а й допоможе уникнути непорозумінь, які виникають при його застосуванні, а також при визначенні повноважень відповідних органів місцевого самовря­дування тощо у сфері нормативно-правового регулювання».

Отже, очевидною є колізія у поглядах вчених і практиків-юристів на термін «законодавство», а тому нині однозначне його визначення має бути дано не на теоретичному, а на нормативному рівні. Тому окре­ма думка М. Савенка про «практичну необхідність офіційного тлума­чення терміна "законодавство" взагалі» потребує нагального консти­туційного провадження.

На основі різних критеріїв законодавство поділяється на окремі частини.

В залежності від місця, яке займає той чи інший правотворчий орган в державному механізмі, законодавство поділяється на окре­мі частини, а саме: по-перше, закони, що приймаються парламентом України або шляхом референдуму; по-друге, укази, що видаються

226