17

ВСТУП

Безпека життєдіяльності (БЖД) - наука про комфортну та безпечну взаємо­дію людини з середовищем, в якому вона перебуває.

Завданням цієї науки є розробка методів прогнозування, виявлення та ідентифі­кації шкідливих факторів і вивчення їх впливу на людину і навколишнє середовище. Разом з тим розробляються заходи і способи захисту людей в умовах виникнення надзвичайних ситуацій техногенного, природного характеру та під час війни.

У цілому БЖД суспільства забезпечується державними програмами, котрі включають:

• розробку та проведення природоохоронних заходів;

• систему профілактики та захисту здоров'я населення;

• заходи щодо забезпечення громадського порядку;

• систему оборонних заходів;

• заходи щодо захисту населення під час загрози або виникнення надзвичай­них ситуацій техногенного, природного або воєнного характеру;

• підготовку фахівців та інженерних кадрів, котрі знають основи БЖД, вмі­ють проводити в життя заходи щодо захисту людей і навколишнього сере­довища.

Розділ 1 теоретичні основи безпеки життєдіяльності

Тема 1. Бжд - як категорія.

Проблема захисту людини від небезпеки у різних умовах її перебування виникла одночасно із появою на Землі наших далеких пращурів.

Для вироблення ідеології безпеки, для формування суспільної грамотності в сфері безпеки була запропонована нова навчальна дисципліна-БЕЗПЕКА ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ.

Безпека життєдіяльності галузь науково-практичної діяльності спрямо­вана на вивчення загальних закономірностей виникнення небезпек, їх властивос­тей, наслідків впливу їх на організм людини і середовище її проживання від не­безпек, а також розробку і реалізацію відповідних засобів щодо створення і під­тримки здорових та безпечних умов життя і діяльності людини. Тобто безпека життєдіяльності - наука про комфортну та безпечну взаємодію людини з середо­вищем, в якому вона перебуває.

БЖД складається з декількох понять - життя і діяльність.

Життя - одна з форм існування матерії, яку відрізняє від інших здатність до розмноження, росту і розвитку активної регуляції свого складу, різних форм руху, можливість пристосування до середовища, адаптація та наявність обміну речовин і реакції на подразнення.

Діяльність є специфічно людською формою активності, необхідною умовою існування людського суспільства, зміст якої полягає у доцільній зміні та перетво­ренні в інтересах людини навколишнього середовища.

Життєдіяльність - властивість людини не просто діяти в життєвому сере­довищі, яку її оточує, а процес збалансованого існування та самореалізації індиві­да, групи людей, суспільства в єдності їхніх життєвих потреб і можливостей.

Існує ряд таких умов для збалансованого безпечного існування людей:

• охорона здоров'я;

• охорона прав людини та громадського порядку;

• охорона праці;

• захист навколишнього природного середовища;

• захист населення в надзвичайних ситуаціях;

• запобігання або зниження наслідків надзвичайних ситуацій.

Тема 2. Небезпека. Ризик - як оцінка небезпеки.

Небезпека негативна властивість живої та неживої матерії, що здатна спричиняти шкоду самій матерії: людям, природному середовищу, матеріальним цінностям.

Безпека — стан захищеності особи та суспільства від ризику зазнати шкоди, це збалансований за експертною оцінкою стан людини, держави, природних антропо­генних систем.

Таксономія небезпек класифікація та систематизування явищ, об'єктів, процесів, які здатні завдати шкоди людині (рисунок 1).

Небезпеки класифікують таким чином:

• за природним пошкодженням (природні, техногенні, екологічні, ін.);

• за часом проявлення (імпульсні, кумулятивні);

• за локалізацією (космос, атмосфера, гідросфера, літосфера);

• за наслідками (захворювання, травми, загибель, пожежі);

• за шкодою (соціальна, технічна, екологічна ті ін.);

• за сферою проявлення (побутова, спортивна, дорожньо - транспортна, виробнича);

• за структурою (прості, складні, похідні);

• за характером дії на людину (активні та пасивні).

Джерелами небезпек є:

• природні процеси та явища;

• елементи техногенного середовища;

• людські дії, що криють у собі загрозу небезпеки.

Всі небезпеки можна поділити на 4 групи: природні, техногенні, соціально-політичні та комбіновані.

Природні джерела небезпеки - це природні об'єкти, явища природи та сти­хійні лиха, які становлять загрозу для життя чи здоров'я людини (землетруси, зсу­ви, вулкани та ін.).

Техногенні джерела небезпеки - це передусім небезпеки, пов'язані з викори­станням транспортних засобів, з експлуатацією підіймально-транспортного обла­днання, використанням горючих речовин та матеріалів.

До соціальних джерел небезпек належать небезпеки викликані низьким ду­ховним та культурним рівнем: бродяжництво, проституція, алкоголізм, злочин­ність тощо.

Джерелами політичних небезпек є конфлікти на міжнаціональному та міжнародному рівнях, політичний тероризм, збройні конфлікти, війни.

І все ж більшість джерел небезпек мають комбінований характер:

природно-техногенні небезпеки смог, кислотні дощі, пилові бурі, порушення родючості грунтів;

природно-соціальна небезпеки - химерні етноси, наркоманія, епідемії інфекційних захворювань, СНІД та інші;

соціально-техногенні небезпеки професійна захворюваність, про­фесійний травматизм, психічні відхилення та захворювання, викликані виробничою діяльністю.

До пошкодження, шкоди здоров'ю, смерті або іншої шкоди приводить конк­ретний вражаючий фактор.

Під вражаючими факторами розуміють такі чинники життєвого середови­ща, які за певних умов завдають шкоди як людям, так і системам життєзабезпе­чення людей, призводять до матеріальних збитків.

Вражаючі фактори поділяються на:

• фізичні;

• енергетичні;

• хімічні;

• біологічні;

• соціальні;

• психофізіологічні.

Залежно від наслідків впливу конкретних вражаючих факторів на організм людини вони в деяких випадках поділяються на шкідливі та небезпечні.

Шкідливими факторами прийнято називати такі чинники життєвого середо­вища, які призводять до погіршення самопочуття, зниження працездатності, за­хворювання і навіть до смерті.

Небезпечними факторами називають такі чинники життєвого середовища, які призводять до травм, опіків, обморожень.

За характером та природою впливу всі небезпечні та шкідливі фактори поді­ляються на 4 групи:

• Фізичні (підвищена швидкість руху повітря, підвищена або понижена вологість атмосферний тиск, недостатня освітленість).

• Хімічні (хімічні елементи, речовини та сполуки, які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання, шлунково- кишковий тракт, шкірні покрови, слизові оболонки), які за характером дії виділяють такі речовини: токсичні, задушливі, наркотичні)

• Біологічні (макроорганізми (рослини та тварини), мікроорганізми (бактерії, віруси, грибки тощо).

• Психофізіологічні (фізичні пере навантаження (статичні та нервово- психічні), розумові та фізичні перенавантаження, монотонність праці).

Наслідком прояву небезпек є нещасні випадки, аварії, катастрофи, які супро­воджуються смертельними випадками, скороченням тривалості життя, шкодою здоров'я тощо.

Наслідки або кількісна оцінка збитків, заподіяних небезпекою залежать від багатьох чинників (від кількості людей, що знаходились в небезпечній зоні, кіль­кості матеріальних цінностей, природних ресурсів тощо).

Будь-які наслідки визначають як шкоду. Кожен окремий вид шкоди має своє кількісне вираження ( наприклад кількість загиблих, поранених чи хворих, площа зараженої території, площа лісу, що вигоріла тощо).

Ризик - імовірність виникнення небезпеки чи імовірність присутності лю­дини в небезпечній зоні.

R=n/N

Ризик (R) - відношення кількості подій з небажаними наслідками n до макси­мально можливої їх кількості N за конкретний період часу.

Ризик буває загальним і груповим. Коли розраховують загальний ризик за N приймають максимальну кількість усіх подій, а коли розраховують груповий ризик за N приймають максимальну кількість подій у конкретній групі (наприклад, група людей за віком).

За ступенем припустимості ризик буває знехтуваний, прийнятий, гранично допустимий, надмірний, індивідуальний.

Знехтуваний ризик має настільки малий рівень, що він перебуває в межах до­пустимих відхилень природного (фонового) рівня.

Прийнятим вважається такий рівень ризику, який суспільство може прийняти, враховуючи техніко-економічні та соціальні можливості на даному етапі свого розвитку.

Гранично допустимий ризик - це максимальний ризик, який не повинен перевищуватись, незважаючи на очікуваний результат.

Надмірний ризик характеризується виключно високим рівнем, який у перева­жній більшості випадків призводить до негативних наслідків.

Індивідуальний ризик - максимально прийнятий рівень ризику загибелі лю­дини

10^-6, мінімальний рівень 10^-8 - це на рік.

Можна виділити наступні методи визначення ризику:

• інженерний, який спирається на статистику, розрахунки частоти про­ явлення небезпек, імовірнісний аналіз безпеки, та на побудову "де­ рев" небезпек;

• модельний, який базується на побудові моделей впливу небезпек на окрему людину, соціальні, професійні групи тощо,

• експертний, за яким ймовірність різних подій визначається шляхом опитування досвідчених спеціалістів-експертів,

• соціологічний, що базується на опитуванні населення та працівників.

Системний аналіз - це сукупність методологічних засобів, які використо­вуються для підготовки та обґрунтування рішень стосовно складних питань.

Під системою розуміють сукупність взаємопов'язаних компонентів, які взаємодіють між собою таким чином, що досягається певний результат.

Системний аналіз у безпеці життєдіяльності це методологічні засоби, що використовуються для визначення небезпек, які виникають у системі "людина-життєве середовище" чи на рівні її компонентних складових, та їх вплив на само­почуття, здоров'я і життя людини.

РОЗДІЛ 2 Людина, як елемент системи "Людина - життєве середовище".