Тема 10 Небезпека електричного струму

Електрика - сукупність явищ, зумовлених існуванням, рухом і взаємодією елек­тричне заряджених тіл або часток.

Електричний струм - це упорядкований (спрямований) рух елекрично-зарядже­них часток.

Електричний струм, проходячи через тіло людини, зумовлює перетворення по­глинутої організмом елекричної енергії в інші види і спричиняє термічну, елек­тролітичну, біологічну і механічну дію.

Термічний вплив електричного струму характеризується нагріванням тканин аж до опіків.

При проходженні через тіло людини електричного струму в тканинах виділяється тепло (Дж) в кількості:

Q=Іл*Rл*t,

де Іл - струм, який проходить через тіло людини, [А]

Rл - опір тіла людини, [Ом]

t - час проходження струму, [с].

Опіки можливі при проходженні через тіло людини струму більше 1 А.

Електрична дія струму виявляється у розкладанні органічної рідини, в тому числі крові, яка є електролітом, та в порушенні її фізико-хімічного складу.

Біологічна дія струму виявляється через подразнення і збудження живих тканин організму, а також порушення внутрішніх біологічних процесів.

Механічна дія струму призводить до розриву тканин організму внаслідок елек­тродинамічного ефекту, а також миттєвого вибухоподібного утворення пари з тка­нинної рідини і крові.

Розрізняють три ступені впливу струму при проходженні через організм людини (змінний струм):

• відчутний струм - початок болісних відчуттів (до 0-1,5 мА)

• не відпускний струм - судоми і біль, важке дихання (10-15 мА)

• фібриляцій ний струм - фібриляція серця при тривалості дії струму 2-Зс, параліч дихання (90-100 мА).

Наслідок ураження людини електричним струмом залежить від:

• сили струму

• часу проходження через організм

• характер струму (змінний або постійний)

• напруги, частоти

• опора тіла людини

• шляхи протікання в тілі людини

• фізичного стану людини

• умов навколишнього середовища.

Тема 11 Небезпека хімічних речовин

Небезпека хімічних речовин визначається їх здатністю проникати крізь органи дихання, травлення, шкірні та слизові оболонки, а також навіть у порівняно малих до­зах порушувати нормальну життєдіяльність, викликати різні хворобливі стани, а за певних умов-летальний наслідок. Ступінь та характер порушень нормальної життєді­яльності організму залежить від фізико-хімчних, токсичних властивостей хімічних речовин, тривалості та шляхів впливу на організм.

Загальна характеристика хімічних речовин:

• промислові отрути

• отрутохімікати

• лікарські препарати

• хімічні речовини

• хімічна зброя

Залежно від характеру дії на організм людини всі хімічні речовини поділяються на:

• токсичні речовини

• подразнюючі

• мутагенні

• канцерогенні

• наркотичні

• задушливі

• сенсибілізатори (алергени)

Для небезпечних хімічних речовин (НХР) встановлюється їх гранично допустима концентрація (ГДК) в повітрі, воді та інших середовищах.

Гранично допустима концентрація - це максимальна кількість НХР в одиниці об'єму (повітря, води) чи ваги (харчових продуктів), яка при щоденному впливі про­тягом необмежено тривалого часу не викликає в організмі патологічних відхилень, а також негативних наступних змін у потомстві. При встановлені ГДК використовують розрахункові методи, результати біологічних експериментів, а також матеріали дина­мічних спостережень за станом здоров'я осіб, які підлягали впливу НХР різної конце­нтрації. Рівні ГДК однієї і тієї ж речовини щодо різних об'єктів навколишнього сере­довища неоднакові (наприклад, встановлені ГДК для свинцю та його неорганічних з'єднань: у воді водоймищ господарсько-питного використання - 01 мг/л, у повітрі виробничих приміщень — 0,01 мг/м³, в атмосферному повітрі середньодобова ГДК -0,0007 мг/м³.

Отруйні речовини - це токсичні з'єднання з певними фізичними та хімічними властивостями, які роблять можливими їх бойове використання з метою ураження живої сили, зараження місцевості та бойової техніки.

За швидкістю настання вражаючої дії отруйні речовини класифікують наступним чином:

• швидкодіючі ОР, які не мають періоду прихованої дії, котрі за декілька хвилин призводять до смерті чи до втрати боєздатності внаслідок тимчасо­вого ураження: АС (синільна кислота), СК (хлорціан) та ін.

• Повільнодіючі ОР, які мають прихований період дії (Іприт).

Усі хімічні речовини за ступенем небезпеки для людини поділяються на

4 класи. Як показник небезпеки прийнятий коефіцієнт можливого інгаляційного отруєння -КМІО.

КМІО дорівнює відношенню максимально допустимої концентрації парів речо­вин при 20°С СМ20 до середньо граничної концентрації його парів СL50.

КМЮ= СМ20/С150

Середньо смертельна концентрація СL 50 визначається на білих мишах при дво­годинній експозиції. Даний коефіцієнт залежно від числового значення дозволяє роз­ділити хімічні речовини за інгаляційною небезпекою на 4 класи:

• 1 клас (надзвичайно небезпечні) КМЮ=300

• 2 клас (дуже небезпечні) КМЮ=30...2.99

• 3 клас (помірно небезпечні) КМЮ=3...29

• 4 клас (мало небезпечні) КМЮ=3.

Таблиця 3.3 ГДК шкідливих речовин

п/п	Назва речовини	ГДК, мг/м3	Клас небезпеки
1	Аміак	20	4
2	Ацетон	200	4
3	Бензин паливний	100	4
4	Гас	300	4
5	Кислота сірчана	1	2
6	Озон	0,1		1
7	Ртуть металева	0,1/0,5		1
8	Хлор	1	2