Тема 5. Раціональні умови життєдіяльності людини.

Людина як частина природи є біологічним суб'єктом. За своєю тілесною будо­вою і фізіологічними функціями людина належить до тваринного світу.

Людина як біологічний вид має:

• характерні тілесні ознаки (прямоходіння);

• високорозвинений мозок;

• мислення та мова, які з'явилися в результаті трудової суспільної діяльності.

Соціологія досліджує людину як особистість, як елемент соціального життя, роз­криває механізми її становлення під впливом соціальних факторів.

Потреби - це нужда, необхідність для людини того, що забезпечує її існування і самозабезпечення.

Потреби поділяються на групи:

• фізіологічні і сексуальні (в їжі, диханні, житлі);

• екзистенціальні (потреби у безпеці свого існування, впевненості у завтрашньому дні);

• соціальні (у належності до колективу, групи чи спільноти у спілкуванні);

• престижні (у повазі з боку інших, їх визнанні та високій оцінці своїх якостей);

• особистісні (у самовираженні, у самореалізації);

• духовні (потреби в нових знаннях про навколишній світ).

Тепер розглянемо середовище в якому живе діє людина:

природне середовище - космічний простір чи зовнішня оболонка Землі, в якому живе людина.

культурно-побутове - це такі явища, як виробництво культурних цінностей, життя сім'ї, побутові проблеми, освіта, виховання тощо.

соціально-політичне - включає соціальні та політичні стосунки людей у суспільстві-класові, національні, групові, міждержавні тощо. Саме ця сфера охоплює такі явища і процеси, як революція, реформа, війна.

Психофізіологія, праці - вивчає зміни, які викликані процесом, що протікають в середині організму людини, які впливають на рівень її працездатності.

Продуктивність - кількість продукції, яка вироблена людиною за одиницю часу.

Продуктивність людини визначається такими факторами:

• рівнем розвитку в країні науки і техніки;

• державним устроєм;

• ефективністю засобів виробництва;

• якістю організації праці.

При виконанні фізичної роботи працездатність можна охарактеризувати як мак­симальну потужність механічної роботи людини. Працездатність при керуванні складною технікою можна охарактеризувати як максимальну кількість інформації одержаної в одиницю часу працівником і переробленою ним в розпорядження і дії, які чітко відповідають виробничим завданням. Рівень працездатності людини в різні періоди робочого дні різний.

Динаміку працездатності можна уявити так: на початку робочої зміни у кожної людини настає період входження в роботу. З фізіологічної точки зору - процес при­стосування організму до праці. Чим скоріше людина вступає в працю тим точніше стають її трудові прийоми, рухи.

Другий період - період стійкої працездатності. Це період, коли людина працює з найвищою віддачею. На різних роботах він триває 2-3 години.

Третій період - період втоми (перед обідом). Він настає швидше.

Після обіду все повторюється знову.

Щоб збільшити час стійкої працездатності треба вдосконалити режим праці і відпочинку працюючих: вводять маленькі перерви, покращують умови праці.

Фактори, що впливають на процес праці:

• функціональні - фактори зумовлені характером та змістом праці;

• професійні - визначають рівень і якість підготовки кадрів;

• соціально-демографічні - покращення соціально-психологічного клімату в колективі, розвиток його внутрішньо колективних відносин;

• керівні - пов'язані з вдосконаленням якості підготовки і підвищення про­фесійного рівня керівників виробництва (розробка нових форм, рекомен­дацій направлених на подальше вдосконалення стилю і методу виробництва);

• соціально-гігієнічні - пов'язані з покращенням охорони праці працюю­чих;

• соціально-невиробничі - пов'язані з покращенням житлово-комунальних та культурних умов життя робітників, раціональної організації їх побуту і відпочинку;

• підвищення культури виробництва.

Виробничий травматизм - пошкодження органів чи клітин людини, з пору­шенням їх цілісності і функцій, що зумовлюється дією факторів зовнішнього середо­вища.

Причини виробничого травматизму:

• технічно-конструктивні недоліки дорожньо-транспортних засобів, гаражного обладнання, інструментів.Недосконалі технологічні процеси, відсутність засобів індивідуального захисту;

• організаційні - відсутність або неякісне проведення інструктажу, відсутність технічного нагляду за працею, порушення режиму праці та відпочинку робітників, використання робітників не за професією;

• санітарно-гігієнічні - незадовільне освітлення робочих місць, не сприят­ливі метеорологічні умови, підвищена концентрація шкідливих речовин в повітрі робочої зони, великий рівень шуму та вібрації;

• психофізіологічні - невідповідність анатомо-фізіологічних і психологічних властивостей організму людини в умовах праці, незадовільний психо­логічний клімат в колективі, послаблення самоконтролю, непотрібний ризик.