§ 9. Поняття і зміст законодавчої діяльності

В ерховної Ради про обрання голови Верховної Ради; про утворення комітетів Верховної Ради тощо. Верховна Рада приймає також поста­нови, що являють собою нормативні акти та постанови, які містять як організаційні так і нормативні положення — наприклад, постанова Верховної Ради про порядок введення в дію Закону України «Про звер­нення громадян», Постанова Верховної Ради України «Про Регламент Верховної Ради України» тощо.

§ 9. Поняття і зміст законодавчої діяльності

■

Законодавча діяльність являє собою процес формування законо­давчого масиву держави, тобто її законодавства.

Законодавство є зовнішньою формою відображення об'єктивного права.

Законодавство становить весь комплекс нормативних актів, що видаються уповноваженими правотворчими органами, або прийма­ються шляхом референдуму.

Якщо правова система відображає сукупність всіх правових явищ в суспільстві у їх взаємодії, то система права - лише внутрішню будову права як системи правових норм, що характеризуються єдністю його складових, зумовлених системою суспільних відносин, диференціаці­єю права на відносно відокремлені складові у вигляді певних об'єднань правових норм (галузі та інститути права), а також наявністю різних видів зв'язків норм права та їх об'єднань між собою (соціальних, ідео­логічних, державних тощо). Внутрішню структуру системи права скла­дають галузі, підгалузі, інститути, правові комплексні об'єднання та норми права. А структуру законодавства - його галузі та нормативно-правові акти. Тому, на думку авторів «Загальної теорії держави і права», засадами у побудові законодавства є структура не лише системи права, а й система здійснення державного керівництва в цілому. Вони вважа­ють, що «галузі законодавства складають його горизонтальну структуру, вертикальна - будується відповідно до юридичної чинності норматив­но-правових актів і умов, що багато в чому залежить від місця суб'єкта законодавства в системі нормотворчих органів».³⁴

В. Шаповал звертає увагу на те, що «поняття "система законо­давства" і «система права» давно і досить активно розробляються в західній, особливо французькій і американській, юридичній літера-

^{1 4} Загальна теорія держави і права / За ред. В. В. Копєйчикова. - К., 1998. - С. 173-174.

223

Розділ 9.

т урі. Вітчизняна правова думка тільки з середини 80-х рр. звертається до детального вивчення цих проблем». На його думку, «несуперечлива з погляду формальної логіки систематизація юридичних законів зовсім не гарантує їх фактичної єдності, не говорячи вже про їхнє втілення в тканину суспільства, тобто про ту мету, заради якої закони і створю­ються. У законах присутня переважно фіксація існуючого, у той час як право (не позитивне право, а в його більш широкому, філософсько­му розумінні) несе в собі істотний елемент належного. Якщо система законів - це приведення всієї сукупності законів до визначеної єдності, то система права — це, зокрема, ті ціннісні принципи, що повинні бути покладені в основу законотворення і законореалізації. Система права... є основою законодавства».³⁵

Термін «законодавство» досить широко використовується у право­вій системі, але не має легалізованого визначення ні в Конституції, ні в законах України, незважаючи на те, що він є елементом юридичної техніки, а його застосування повинно відповідати певним вимогам: він має вживатися в тому чи іншому нормативно-правовому акті однознач­но; це єдине значення повинно бути загальновизнаним; він має збері­гати свій особливий зміст в кожному новому правовому акті.³⁶

Енциклопедично «законодавство» визначається як система норма­тивних актів, якими регулюються суспільні відносини, і як головний засіб реалізації функцій законодавчої влади та основний метод здій­снення правотворчої функції держави, що полягає у діяльності відпо­відних державних органів по розробленню, розгляду, прийняттю і оприлюдненню законів та інших нормативних актів.³⁷

Насамперед, в зміст поняття «законодавство» вкладається сукуп­ність законів та інших нормативно-правових актів, що регламен­тують ту чи іншу сферу суспільних відносин і є джерелами певної галузі права. У законах, залежно від важливості і специфіки суспіль­них відносин, що ними регулюються, цей термін вживається в різних значеннях: в одних маються на увазі тільки закони; в інших, переду­сім кодифікованих, в поняття «законодавство» включаються як закони

^{1 5} Шаповап В. М. Теоретичні поняття «система законів» і «система права». Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики / Мат. міжнарод. наук.-практич. конф. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999.-С. 152,155.

* Див.: Личак Д. Колізії наукових поглядів на поняття «законодавство» і практичну необ­хідність його нормативної легалізації // Право України, 2001. - № 8. - С. 48-51.

³⁷ Шелішученко Ю. С. Законодавство. Юридична енциклопедія: В 6 т. / Редкол.: Ю. С. Шем-шученко (голова редк.) та ін. - К., 1998. - С. 499.

224