4.5.5. Встановлення ущільнення

Ущільнення у вигляді саморухомих сальників і паперових

прокладок служать для попередження витікання масла із вузлів і

попадання в них бруду (пилу). Тому при їх монтажі необхідно

проявляти велику обережність, щоб не пошкодити їх. Так,

наприклад, при запресуванні саморухомих гумових сальників на

валу з гострими кромками або шліцами надівають запобіжні

оправки. Поверхня валів, яка сполучена із сальником, повинна

бути гладкою, без задирок і забоїн.

167

І.Ф. Василенко

Придатні до подальшої роботи повстяні сальники рете-

льно промивають в дизельному паливі, просушують, а потім

проварюють в маслі. Після монтажу вони повинні торкатися

валу по всій поверхні.

Прокладки виготовляють із картону, пароніту, пробки, ме-

талу, азбесту і т.п. Вони повинні бути рівними, без потовщень і

пустот. Поверхні деталей, між якими розміщають прокладки,

повинні бути рівними, без забоїн і задирок. При встановленні

прокладок всі їхні отвори повинні співпадати з відповідними

отворами сполучених деталей.

4.6. Усунення неврівноваженості деталей і вузлів

При виконанні складальних операцій необхідно усунути

неврівноваженість деталей і вузлів, які швидко обертаються, ос-

кільки вона негативно впливає на роботу агрегатів і автомобіля

в цілому: викликає підвищені вібрації, прискорене зношування і

руйнування деталей.

Неврівноваженість деталей і вузлів виникає внаслідок

неточності розмірів, нерівномірної густини матеріалу, несиме-

тричного розташування маси деталі щодо осі обертання, нерів-

номірного зносу, порушення співвісності деталей, що сполуча-

ються і т.п.

Розрізняють статичну і динамічну неврівноваженість.

Статична неврівноваженість виникає у разі, коли центр

тяжіння деталі (вузла) не співпадає з віссю обертання.

Наприклад, якщо до ідеально (теоретично) врівноваженого тіла

(рис. 4.7) на відстані Rн від центру обертання О прикріпити

вантаж масою mн, то центр його тяжіння зміститься у бік

вантажу. Виникає статична неврівноваженість, яка при

обертанні тіла викликає дію відцентрової сили:

Pц m н⋅ R н⋅ω 2 , (4.27)

деω - колова швидкість тіла.

168

Розділ 4. Технологія складання

Рис. 4.7. Схема статичного врівноваження деталі:

1 – деталь; 2 – оправка; 3 – опори

Для усунення цього виду неврівноваженості застосовують

статичне балансування деталей і вузлів. Деталь 1 насаджується

на гладку, точно оброблену і врівноважену циліндричну оправку

2 і поміщається на паралельні, строго горизонтальні опори 3 з

малим опором (призми або підшипники). Під дією неврівнова-

женої маси деталь самовільно повернеться і встановиться так,

що ця маса знаходитиметься в крайньому нижньому положенні.

Виявивши місце зосередження неврівноваженої маси (О"),

необхідно в діаметрально протилежній точці (О') на відстані Rу

прикріпити вантаж масою mу. При цьому деталь знаходиться в

рівновазі:

∑ M o 0 , Qн Rн− Q у R у 0 , (4.28)

звідки вага врівноважуючого вантажу:

Q у Qн

Rн

R у

(4.29)

З рівняння (4.29) видно, що статична неврівноваженість не

залежить від довжини, а тільки від діаметра деталі. Тому

статичне балансування виконують для деталей, що мають від-

169

І.Ф. Василенко

носно великий діаметр і малу довжину (маховики, диски, шківи

і ін.). При цьому висвердлюють «зайву масу» із перевантаженої

сторони деталі, або приварюють шайби з полегшеної сторони.

Динамічна неврівноваженість виникає у випадку, якщо

вісь обертання деталі (вузла) не співпадає з головною віссю

інерції. При обертанні валу (рис. 4.8) неврівноважені (по

довжині) маси викликають дію пари сил Ql1, яка прагне

повернути вісь валу на деякий кут, тобто зміщує головну вісь

інерції щодо осі обертання.

Рис. 4.8. Схема прикладання сил при динамічному врівноваженні

деталі

Врівноважується момент цієї пари іншою парою сил, які

прикладені в тій же площині:

Q y l1 P⋅ l ,

(4.30)

де Р - зовнішня врівноважуюча сила; l - відстань (плече)

пари врівноважуючих сил.

Динамічне балансування виконується на спеціальних

балансувальних машинах стендах). Деталь 1 (рис. 4.9) поміща-

ється на підшипникові опори станини 2, консольно встановленої

170

Розділ 4. Технологія складання

на рамі 4 за допомогою опори 3. Під дією відцентрових сил і

моментів опору станина, яка вільно покоїться на пружині 5, по-

чинає коливатися. Амплітуду коливань заміряють індикатором

6. До деталі прикріплюють по черзі пробні вантажі, досягаючи

припинення вібрацій.

Рис. 4.9. Установка для динамічного балансування деталі:

1 – деталь; 2 – станина; 3 – опора; 4 – рама; 5 – пружина; 6 – індикатор

Динамічному балансуванню піддаються деталі, що мають

велику довжину і незначний діаметр (колінчасті вали, карданні

вали і т.п.).

Після комплектування вузлів, сполучень і балансування

деталей приступають до складання агрегатів, а потім і

автомобіля в цілому.