4.4. Організаційно-технологічні характеристики

складальних операцій

Для проектування складальних операцій необхідно визна-

чити організаційно-технологічні характеристики складання.

Такт складання – це розрахунковий фонд часу (змінний,

місячний, річний), поділений на програму випуску за відпо-

відний період:

τ

Ф д .о

N в

(4.11)

Організаційні форми складання залежать від такту і типу

виробництва. Розрізняють стаціонарну і поточну організації

складання. Стаціонарне складання характеризується виконанням

складальних операцій на постійних (стаціонарних) робочих

місцях, до яких подаються деталі, вузли і комплектуючі вироби.

Ця форма організації складання застосовується в одиничному і

дрібносерійному ремонтних виробництвах. Для виконання скла-

дальних операцій при стаціонарному складанні необхідні робіт-

ники високої кваліфікації. Поточне складання характеризується

154

Розділ 4. Технологія складання

виконанням складальних процесів на рухомих або нерухомих

спеціалізованих робочих місцях поточної лінії. Рухоме поточне

складання виконується передачею об’єкту, що складається, по

складальному конвеєру, який безперервно рухається, а також

переміщенням його з допомогою механічних пристосувань або

вручну (на рольгангах, возиках, по лотках і т.д.). Ця форма орга-

нізації складання застосовується у серійному і масовому ре-

монтних виробництвах. Нерухоме поточне складання викону-

ється на нерухомих робочих місцях; при цьому виконують спе-

ціалізовані види складальних робіт, рухаючись від одного поста

(стенда) до другого. Ця форма організації складання широко

застосовується у серійному виробництві.

Тривалість складання на поточній лінії визначається за

формулою:

Tсб .пτ⋅ n р .м , (4.12)

де nр.м – кількість робочих місць (стендів) на лінії скла-

дання.

Кількість робочих місць на поточній лінії складання

визначається кількістю складальних і контрольних операцій, а

також кількістю резервних місць (наприклад, для припасування,

притирання і т.д.).

Продуктивність складання на даному робочому місці

визначається за формулою:

N сб

Ф д .о Rсп

t шт .сб

,

(4.13)

де Nсб – кількість автомобілів, що складається за планова-

ний проміжок часу (зміна, місяць, рік);

Фд.о – дійсний фонд часу за цей же проміжок часу;

tшт.сб – штучний час виконання даної операції складання;

Rсп – списочна чисельність робітників на даному робочо-

му місці.

155

І.Ф. Василенко

Коефіцієнт завантаження робочих місць визначається за

формулою:

η з .сб

t шт .сб

τ⋅ Rсп

.

(4.14)

Загальний коефіцієнт завантаження поточної лінії:

η з .л

1

n р .м

in

i1

.

(4.15)

Коефіцієнт трудомісткості складального процесу

ηтр .сб

Т сб

Т обр

,

(4.16)

де Тсб, Тобр – відповідно, трудоємність складання і трудо-

ємність обробки всіх елементів, які входять у складальну

одиницю (в годинах, хвилинах, людино-годинах і т.д.).

Коефіцієнт собівартості складального процесу застосову-

ється у тих випадках, коли ремонтне підприємство отримує по

кооперації комплектуючі вироби автомобіля; він визначається за

формулою:

ηсеб

С сб

С обр

,

(4.17)

де Ссб, Собр – відповідно, собівартість складання і ремонту

всіх елементів, які входять в складальну одиницю.