Питання 6. Інфляція та її види.

Інфляція відноситься до основних індикаторів, які характеризують макроекономічну нестабільність.

Інфляція — це приріст цін, викликаний надлишком грошей стосовно до випуску товарів та послуг, інфляція передусім характеризує приріст цін в економіці.

Вона вимірюється за допомогою індексу цін. Підвищення індексу цін у поточному році порівняно з попереднім указує на інфляцію, а зменшення індексу цін — на дефляцію. Показником інфляції є темп інфляції.

Однією із закономірностей інфляції постійне зростання цін та знецінення грошей. В залежності від темпу приросту цін інфляцію умовно можна поділити на три види: помірну (повзучу), галопуючу (високу) і гіперінфляцію (дуже високу).

Помірна (повзуча) інфляція виникає тоді, коли річний приріст цін складає не більше 10%. Вона характеризується прискореним нагромадженням грошей в обігу без помітного підвищення чи з незначним зростанням товарних цін, що спостерігається на початку розвитку інфляційного процесу.

Галопуюча інфляція наростає тоді, коли річний приріст цін вимірюється десятками або сотнями відсотків. На цій стадії значно посилюються економічні суперечності та соціальне напруження у суспільстві. Інфляція виходить з-під контролю держави різко впливаючи на всі сфери економіки та соціальне життя країни.

Гіперінфляція виникає тоді, коли річний приріст цін вимірюється сотнями тисяч відсотків. На цій стадії гроші починають втрачати здатність виконувати свої функції. Вони відіграють дедалі меншу роль в економіці, відбувається натуралізація народногосподарських зв’язків, набувають поширення бартерні операції, порушуються кредитно-фінансові операції, починають розвиватися стихійні процеси в економіці. Вона прискорює фінансові крахи, викликає суспільно0політичний безлад. В Україні така ситуація була у 1993 р., коли гіперінфляція досягла найвищого у світі показника 10256%.

У залежності від характеру кінцевих причин, які викликають інфляцію. слід розрізняти два її види: інфляцію попиту і інфляцію витрат.

Інфляція попиту виникає тоді, коли ціни зростають внаслідок випереджаючого зростання сукупного попиту стосовно сукупної пропозиції. Таке зростання може бути викликане збільшенням пропозиції грошей, державних витрат, а також інвестиційних витрат.

Інфляція витрат спостерігається в тому випадку, коли ціни зростають внаслідок збільшення витрат на виробництво однієї одиниці продукції, тобто середніх витрат на даний обсяг виробництва. Це має місце тоді, коли зростають ціни на матеріальні ресурси — сировину, паливо, енергоносії. або зростає номінальна заробітна плата, випереджаючи при цьому підвищення продуктивності праці.

У залежності від можливості передбачити зростання цін розрізняють очікувану і неочікувану інфляцію.

Очікувана інфляція спричинюється певними тенденціями в економіці або заходами запланованими державою.

Неочікувана інфляція є результатом непередбачених змін в економіці, наслідком виникнення незапланованих змін у сукупному попиті та сукупній пропозиції.

Дефляція – зниження загального рівня цін.

Стагфляція – інфляція, що супроводжується падінням виробництва.

Інфляція створює для суспільства певну небезпеку і викликає негативні соціально-економічні наслідки. Негативний вплив інфляції на економіку полягає в тому, що вона, з одного боку, знецінює номінальні доходи економічних суб’єктів і завдяки цьому деформує їх розподіл, з іншого -дезорієнтує управлінські рішення і тим самим знижує рівень керованості економічними процесами.

Сам факт інфляції –зниження купівельної спроможності гривні, не обов’язково призводить до зниження особистого реального доходу і рівня життя. Інфляція знижує купівельну спроможність гривні, проте реальний прибуток або рівень життя знизиться тільки в тому випадку, якщо номінальний прибуток буде відставати від інфляції.

Номінальний прибуток –це кількість грошей, яку людина одержує у вигляді заробітної плати, ренти, відсотків.

Реальний прибуток-це кількість товарів послуг, що можна купити на суму номінального прибутку.

Подолання інфляції є однією із головних макроекономічних завдань держави. Феномен інфляції подолати неможливо, але регулювати її перебіг необхідно за рахунок впровадження можливих варіантів антиінфляційної політики.

Антиінфляційна політика дозволяє обмежувати інфляцію за рахунок рівня реальних доходів, покращення стану промисловості, показників бюджетного дефіциту і варіантів його фінансування та соціально політичною ситуацією в цілому.

С Р Закон Оукена.

За наявності надмірного безробіття в економіці виникають певні втрати, тобто істотні економічні збитки від безробіття. Вони виражаються у відставанні фактичного ВНП від його потенційного рівня. Для визначення витрат ВВП у світовій практиці використовують положення та висновки досліджень А. Оукена. Він на основі макроекономічного аналізу дійшов висновку, згідно якого, якщо фактичне безробіття перевищує рівень природного безробіття на 1%, то втрати ВВП складають - 2,5 %. Це положення дістало назву закону Оукена. Спираючись на закон Оукена, можна обчислити втрати ВВП від надмірного (циклічного) безробіття.

Y=(u-u_p)2,5