- •Тема 1. Макроекономіка як наука.
- •Питання 1. Місце макроекономіки в системі економічних наук.
- •Питання 2. Об’єкт та предмет макроекономіки.
- •Питання 3. Метод макроекономіки.
- •Тема 2. Макроекономічні показники в системі національних рахунків
- •Питання 2. Основні категорії снр.
- •Питання 3. Валовий випуск та валовий внутрішній продукт.
- •Питання 4. Методи обчислення ввп.
- •Питання 5. Номінальні та реальні показники.
- •Тема 3. Макроекономічна нестабільність. Лекція 3.1 Циклічність як форма макроекономічного розвитку.
- •Лекція 3.2 Зайнятість, безробіття та інфляція.
- •Питання 1. Сутність та структура економічного циклу.
- •Питання 2. Види економічних циклів.
- •Питання 3. Індикатори циклічних коливань.
- •Питання 6. Інфляція та її види.
- •Тема 4 Сукупний попит та сукупне пропонування. Лекція 4.1 Сукупний попит.
- •Лекція 4.2 Сукупна пропозиція.
- •Питання 2. Сукупний попит та його фактори.
- •Питання 3. Нецінові фактори сукупного попиту.
- •Питання 4. Сутність сукупної пропозиції.
- •Питання 5. Альтернативні моделі сукупної пропозиції
- •Питання 6.Базова модель економічної рівноваги „Сукупний попит – сукупна пропозиція”.
- •Тема 5.Споживання, заощадження та інвестиції.
- •Питання 1. Функція споживання.
- •Питання 2. Інвестиції та їх роль в економіці.
- •Питання 3. Мультиплікатор інвестицій
- •Тема 6. Сукупні видатки і ввп.
- •Питання1. Сукупні витрати та рівноважний ввп на основі моделі
- •Питання 2. Модель «вилучення— ін'єкції»
- •Питання 3. Сукупні видатки та потенційний ввп. Інфляційний та рецесійний розриви.
- •Тема 7. Держава в системі макроекономічного регулювання
- •Питання 1.Кейнсіанська теорія як теоретична база державного регулювання економіки.
- •Питання 2. Альтернативні макроекономічні теорії.
- •Питання 3. Функції та роль держави в економіці.
- •Тема 8. Фіскальна політика Лекція 8.1 Дискреційна фіскальна політика.
- •Лекція 8.2 Фіскальна політика з урахуванням пропозиції.
- •Питання 1. Стимулювальна та стримуюча фіскальна політика.
- •Питання 2. Мультиплікатор податків та збалансованого бюджету.
- •Питання 3. Автоматична фіскальна політика.
- •Питання 4. Наслідки фіскальної політики на основі моделі "сукупний попит – сукупна пропозиція"
- •Питання 5. Фіскальна політика і державний бюджет.
- •Питання 6. Державний борг.
- •Тема 9. Грошовий ринок та монетарна політика Лекція 9.1 Грошовий ринок.
- •Лекція 9.2 Грошово – кредитне регулювання економіки.
- •Питання 1. Грошова пропозиція та попит на гроші.
- •Питання 2. Механізм встановлення рівноваги на грошовому ринку.
- •Питання 3. Банківська система та грошова пропозиція.
- •Питання 5. Основні риси монетаристської теорії та монетарна політика.
- •Питання 6. Модель is-lm та її обґрунтування.
- •Тема 10. Механізм зовнішньоекономічної діяльності Лекція 1. Механізм зовнішньоекономічної діяльності.
- •Лекція 2 Міжнародні валютні відносини.
- •Питання 1. Сутність та інструменти зовнішньоекономічної політики.
- •Питання 2. Платіжний баланс та його структура.
- •Питання 3. Валютний курс та його котирування.
- •Питання 4. Вплив зовнішньої торгівлі та зокрема чистого експорту на ввп.
- •Роль держави у зовнішньоекономічній політиці.
- •Тема 11. Ринок праці та соціальна політика Лекція 11.1 Ринок праці
- •Лекція 11.2 Економічна нерівність та проблеми соціального захисту.
- •Питання 1. Попит, пропозиція і ціна на ринку праці.
- •Питання 2. Теорії ринку праці.
- •Питання 3. Державне регулювання зайнятості населення.
- •Питання 4. Крива Лоренца.
- •Питання 5 Державна система соціального захисту населення.
- •Тема 12 Економічне зростання.
- •Питання 1. Фактори економічного зростання.
- •Питання 2 Виробнича функція.
- •Питання 3. Модель Солоу
- •Література
- •Тема 1. Макроекономіка як наука……………………………………...3
Питання 5. Основні риси монетаристської теорії та монетарна політика.
Грошово-кредитна, або монетарна, політика є одним із головних інструментів державного регулювання економіки. Саме на цій політиці держави акцентують свою увагу монетаристи. Грошово-кредитна політика найбільш ефективно виконує функції регулювання економічного циклу, попередження і подолання спаду виробництва.
Грошово – кредитне регулювання економіки здійснює Національний банк за допомогою монетарної політики. Теоретичною базою монетарної політики слугує монетаристська теорія, в основі якої лежить кількісне рівняння:
M*V=P*Y
Згідно з монетаристською теорією, швидкість обертання грошей V є стабільною, а можливі її зміни легко передбачити. За цих умов держава, регулюючи грошову масу М, може цілеспрямовано впливати на номінальний ВВП, тобто на добуток P*Y. Спираючись на це положення, Мільтон Фрідмен, який є засновником монетаристської теорії, запропонував встановити „монетарне правило”, за яким грошова маса має щорічно збільшуватися такими самими темпами, що й темпи приросту реального ВВП.
Монетаристська теорія істотно відрізняється від кейнсіанської щодо тлумачення передатного механізму, на основі якого монетарна політика впливає на економіку.
Грошова маса впливає не лише на інвестиції, а й на всі компоненти сукупного попиту, в результаті зростає обсяг пропозиції товарі та послуг. При цьому вплив сукупного попиту на реальний ВВП забезпечується лише в короткостроковому періоді, а в довгостроковому він викликає лише зростання цін.
Прихильники монетаризму вважають гроші головним засобом регулювання економіки, а фіскальну політику неефективною. Це пояснюється тим, що стимулювальна фіскальна політика, яка породжує бюджетний дефіцит і використовує для його фінансування державні позики, підвищує відсоткову ставку і викликає ефект витіснення інвестицій, унаслідок чого її вплив на економіку вважається несуттєвим.
Мета грошово-кредитної політики — досягнення на національному ринку рівноваги, що характеризується повною зайнятістю та відсутністю інфляції. Суть цієї політики полягає в регулюванні обсягу грошової пропозиції для стабілізації економіки. Так, під час спаду виробництва монетарна політика зводиться до стимулювання зростання грошей, а в періоди високої інфляції, навпаки, до її обмеження. Головним суб'єктом монетарної політики держави є Національний банк, який здійснює грошову емісію і регулює грошово-кредитну діяльність комерційних банків.
У своїй політиці Національний банк застосовує такі методи:
операції на відкритому ринку;
зміна рівня мінімальної резервної норми;
визначення рівня облікової ставки.
Операції на відкритому ринку —полягають в купівлі-пролажу Національним банком (урядовим) цінних паперів на відкритому ринку, таким чином Національний банк здатний збільшувати або –зменшувати резерви в банківській системі і впливати на пропозицію грошей.
Зміна норми резервування – це частина (у відсотках) банківських депозитів, яка повинна знаходитися у розпорядженні НБУ. Збільшення норми резерву призводить до скорочення грошової пропозиції і підвищення відсоткової ставки. Гроші стануть “дорогими”, що означає рестриктивну політику. І навпаки, знижуючи резервну норму, Національний банк здійснює експансіоністську політику, тобто політику “дешевих” грошей.
Облікова ставка (ставка рефінансування) — це відсоток, під який Національний банк надає кредити комерційним банкам. Національний банк може надавати позику безпосередньо комерційним банкам, призначаючи низьку (дисконтну) облікову ставку, це відповідно збільшує грошову пропозицію.
Розглянута грошово-кредитна політика держави має безпосередній вплив на виробництво, забезпечення зайнятості в економіці та цінову стабільність.
Залежно від умов функціонування економіки Національний банк може застосовувати різну політику:
експансіоністська („дешевих грошей”), яка полягає у
купівлі цінних паперів
зниженні норми резервних вимог
зниженні облікової ставки
Використовується в умовах неповної зайнятості, коли виникає необхідність стимулювати ділову активність. В результаті проведення політики „дешевих грошей” збільшується грошова пропозиція і знижується відсоткова ставка.
рестриктивна („дорогих грошей”), яка використовує
продаж цінних паперів
зростання норми резервних вимог
підвищення облікової ставки
використовується в умовах інфляційного зростання, коли постає необхідність стримувати ділову активність. Завдяки політиці „дорогих грошей” зменшується грошова пропозиція і підвищується відсоткова ставка.
Приоритетною функцією монетарної політики є антиінфляційна. Згідно з кількісним рівнянням Фрідмена ціна є функцією трьох чинників P=F(M,V,Y). головним серед них є грошова маса, яку контролює Національний банк. В умовах економічного зростання і невисокої інфляції він, регулюючи грошову масу і прогнозуючи V і Y, дістає можливість забезпечувати досягнення цільового рівня інфляції.
Набагато складнішою стає антиінфляційна діяльність НБУ в умовах стагфляції. Щоб стримати інфляцію, він повинен застосовувати політику дорогих грошей. Але така політика одночасно може спричинити ще більше падіння виробництва. Тому перед монетарною політикою постає альтернатива: стримання інфляції чи підвищення рівня зайнятості. За різних умов ця альтернатива вирішується по - різному.