Тема 8. Фіскальна політика Лекція 8.1 Дискреційна фіскальна політика.

Питання лекції:

1. Стимулювальна та стримуюча фіскальна політика.

2. Мультиплікатор податків і збалансованого бюджету.

3. Автоматична фіскальна політика.

Питання для самостійного вивчення:

1. Необхідність доповнення автоматичної фіскальної політики дискреційною.

Лекція 8.2 Фіскальна політика з урахуванням пропозиції.

Питання лекції:

1. Наслідки фіскальної політики на основі моделі „сукупний попит – сукупна пропозиція”.

2. Фіскальна політика та державний бюджет.

3. державний борг.

Питання для самостійного вивчення:

1. Практичне застосування кривої Лаффера.

2. Джерела фінансування державного дефіциту.

Література:

1. 2 с. 75 – 94

2. 4 с. 243 – 249

3. 5 с. 88 - 104

Питання 1. Стимулювальна та стримуюча фіскальна політика.

У попередніх темах ми з’ясували, що національна економіка не може самостійно регулюватися без втручання держави. Тому економіка будь – якої країни при будь – якій суспільно – політичній системі тією чи іншою мірою управляється державою в особі державних органів.

Державне регулювання економіки (ДРЕ) – це система типових мір законодавчого, виконавчого та контролюючого характеру, які здійснюють державні органи з метою стабілізації економіки.

У країнах з ринковою економікою ступінь втручання держави в економіку невеликий і носить переважно непрямий характер. Держава впливає на економіку за допомогою законодавчих обмежень, податкової політики, обов’язкових платежів і відрахувань, державних інвестицій, субсидій, пільг, кредитування, здійснення державних і економічних програм.

Під фіскальною (бюджетною) політикою розуміють сукупність фінансових заходів держави щодо регулювання бюджетних доходів і витрат (видатків) з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Фіскальна політика виконує наступні функції:

• фіскальну – податки є джерелом прибутків держави, за допомогою яких вона виконує свої функції

• перерозподільчу – за допомогою фіскальної політики держава вирішує соціальні проблеми

• стимулюючу – сприяє прискоренню науково – технічного прогресу, розширенню експорту, вирівнюванню розвитку територій, збільшенню зайнятості та ін.

Існують два види фіскальної політики: дискреційна і автоматична.

Дискреційна фіскальна політика - це свідома маніпуляція урядовими витратами і доходами, яка здійснюється на підставі державних рішень з метою цілеспрямованого впливу на реальний обсяг виробництва, безробіття та інфляцію.

Дискреційна фіскальна політика застосовує два інструменти:

• державні закупки (прямий інструмент впливу на сукупний попит та реальний ВВП)

• чисті податки (змінюються за рахунок податкових ставок та трансфертів).

Державні закупки – це інструмент прямої дії, вони впливають на ВВП безпосередньо, викликаючи мультиплікативне збільшення реального виробництва. Величина приросту ВВП буде дорівнювати:

ВВП = ДВ*М

Особливість чистих податків полягає в тому, що вони впливають на ВВП опосередковано через споживання. Зменшення податків збільшує особистий безподатковий дохід, в результаті збільшується сукупний попит. Вплив чистих податків на реальний ВВП можна визначити формулою:

ВВП = - ЧП*М

Дискреційна фіскальна політика може бути такою, що стимулює або стримує зростання обсягів виробництва.

Стимулююча фіскальна політика – полягає у зростанні державних видатків на підтримку економіки (державних закупок і інвестицій) та зменшенні податкового тиску шляхом зниження податкових ставок або відміни деяких податків. Така політика використовується для подолання економічної кризи, але неминуче призводить до дефіциту державного бюджету, що породжує зростання державного боргу, емісію грошей, і відповідно інфляцію.

Стримувальна фіскальна політика – направлена на обмеження обсягів виробництва, передбачає зменшення державних витрат і зростання податкових ставок, введення нових податків. Результат стримуючої фіскальної політики – ліквідація дефіциту держбюджету та зменшення обсягів виробництва.

Проведення стримувальної фіскальної політики в умовах спаду виробництва призводить до ще більшої економічної кризи, але знижує інфляцію і державний борг.

Існує можливість впливати на обсяги виробництва без зміни суми податків і державних витрат. Така політика не породжує дефіциту (або надлишку) державного бюджету, в чому і визнається її позитивна сторона. Бездефіцитна фіскальна політика полягає у перерозподілі податкових ставок, пільг, субсидій. Очевидно, що у менш заможних прошарків населення схильність до споживання більша, ніж у багатих людей. Тому зміна податків на користь малозабезпечених прошарків населення стимулює підвищення попиту та зростання обсягів виробництва.