Питання 3. Індикатори циклічних коливань.
О
дним
з основних індикаторів економічної
нестабільності є зайнятість. Рівень
зайнятості проявляється через рівень
безробіття (u), який характеризує
співвідношення між чисельністю
безробітних (U) і чисельністю робочої
сили (L).
І
ншим
індикатором економічної нестабільності
є інфляція. Показником інфляції є темп
інфляції, який вимірюється за допомогою
індексів цін.
Якщо потрібно визначити темп інфляції в періоді t порівняно з базовим періодом, то він обчислюється як різниця між індексом цін в періоді t (P) та індексом цін в базовому періоді, який береться за 100%:
i = P – 100.
Я
кщо
треба визначити темп інфляції попереднього
періоду, який не є базовим, то він
обчислюється з урахуванням цін
попереднього періоду (P-1) за формулою.
Окрім цього використовують індекс споживчих цін Леспейреса (показник рівня цін, що обчислюють на підставі цін певного постійного кошика товарів і послуг), а також індекс цін Пааше (показник рівня цін, який обчислено на підставі змінного кошика товарів і послуг).
Питання 4. Неповна зайнятість та рівень безробіття.
Ефективне функціонування економіки пов’язане з забезпеченням повної зайнятості наявних ресурсів. Повна зайнятість економічних ресурсів означає залучення до економічного обороту всіх ресурсів, придатних для виробництва товарів та послуг, включаючи й такий ресурс як робоча сила. При повній зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим.
Зайнятість населення — це діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення валового внутрішнього продукту та національного доходу. Вона визначається чисельністю осіб, які виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату, або з метою отримання інших видів доходу.
У відповідності з міжнародними стандартами, розробленими у 1983 році Міжнародною організацією праці (МОП), все населення можна поділити на три категорії:
зайняті – це ті люди, які виконують будь – яку оплачувану роботу, а також ті хто має роботу, але тимчасово не працює через хворобу, страйк чи відпустку. До цієї категорії відносяться і ті, хто зайнятий неповний робочий день.
безробітні – ті, хто не має роботи, але активно шукає її , або чекає, щоб повернутися на попереднє місце роботи. Тобто людина вважається безробітною, коли вона відповідає трьом критеріям, які мають місце одночасно:
„без роботи”
„робить активні спроби знайти роботу”
„готова відразу ж стати до роботи”
особи поза робочою силою або економічно неактивне населення – це люди у віці до 16 років і пенсіонери, а також ті хто перебуває в спеціалізованих установах (наприклад, психіатричних диспансерах, лепрозоріях, виправних закладах тощо); до цієї категорії належать і особи, які вибули зі складу робочої сили, - дорослі, які потенційно мають можливість працювати, але не працюють і не шукають роботи ( навчаються, перебувають на пенсії, надто хворі, щоб працювати, або просто не шукають роботи).
Таким чином:
Населення = Робоча сила + Особи поза робочою силою
Робоча сила = Зайняті + Безробітні
Робоча сила – це здатність до праці, сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей, які має людина і які вона може використати для виробництва товарів та послуг.
В умовах неповної зайнятості частина трудового потенціалу країни не використовується у зв’язку з перевищенням пропозиції над попитом робочої сили.
Безробіття — це економічне явище, коли частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу.
Повна зайнятість –це використання всіх наявних ресурсів для виробництва товарів і послуг, включаючи й такий ресурс як робоча сила.
Неповна зайнятість –це неспроможність національної економіки внаслідок певних обставин досягти належного обсягу виробництва товарів і послуг.
Показник неповної зайнятості є однією з головних причин нестабільності економіки, тобто надмірного зростання показника безробіття.
Питання 5. Види безробіття.
В залежності від причин, які викликають безробіття, слід розрізняти декілька його видів.
Фрикційне безробіття. Воно стосується тих осіб, які не працюють у зв'язку із добровільною зміною місця роботи.
У суспільстві завжди існує кількість осіб, що змінюють місце працевлаштування у зв’язку із незадоволенням
рівнем заробітної плати,
умовами праці,
місцем проживання тощо.
Кожна з осіб, що шукають роботу, перебуває на ринку праці в середньому не більш одного місяця. Але ж частка їх у загальній кількості безробітних може бути досить значною. Цей різновид безробіття вважається неминучим і певною мірою бажаним. Складовою частиною фрикційного безробіття є так зване інституціональне безробіття, яке пов'язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованою мінімуму заробітної плати, недосконалість податкової системи призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних.
Структурне безробіття. Воно виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці, тобто коли з'являються невідповідності між попитом і пропозицією робочої сили.
Відомо, що повсякчас у технології та структурі суспільного виробництва відбуваються зміни, які. в свою чергу, видозмінюють структуру попиту на робочу силу. Попит на деякі види професій, кваліфікацій зменшується або зовсім зникає, а на деякі, зокрема нові, збільшується. Структурна незбалансованість між видами діяльності виникає, коли, наприклад, одні сектори економіки розширюються, а в інших скорочуються обсяги виробництва (скажімо, попит на працю набірника в друкарні різко скоротився і зв’язку з переходом до комп’ютерного набору інформації; механізації та автоматизації виробничих процесів витісняє некваліфіковану і малоосвічену робочу силу). Структурне безробіття теж вважається неминучим.
Різниця між структурним та фрикційним безробіттям не дуже виразна. Суттєва відмінність полягає в тому, що „фрикційні” безробітні мають навички, які вони можуть продати, а „структурні” безробітні не можуть відразу отримати роботу без перепідготовки, додаткового навчання, а інколи і зміни місця проживання. Структурне безробіття характеризується більшою тривалістю, а тому вважається серйознішою проблемою і порівнянні з фрикційним безробіттям.
Циклічне безробіття. Воно виникає внаслідок циклічного спаду виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу.
Коли сукупний попит на товари та послуги зменшується, зайнятість теж скорочується, а безробіття зростає. 3 цієї причини циклічне безробіття іноді називають безробіттям, пов'язаним з дефіцитом попиту.
В макроекономіці стан „повної зайнятості” не охоплює всіх ста відсотків працездатних, тому що фрикційне та структурне безробіття – це передумова нормального розвитку економіки, тобто це природна потреба для економіки.
Фрикційне і структурне безробіття є природною потребою для економіки.
Тому повна зайнятість визначається як така, що становить майже 100% робочої сили, а фрикційне та структурне безробіття дістало назву “природне безробіття”. Ця концепція вперше була запропонована Мілтоном Фрідманом у 1968 році і незалежно від нього була розроблена Едмундом Фелпсом із Колумбійського університету. слово „природний” тут означає, що фрикційне та структурне безробіття є неминучим, тоді як циклічне безробіття можна подолати за допомогою засобів макроекономічної політики.
Ряд економістів вважають неприйнятним використання терміна „природний” стосовно безробіття, спричиненого структурними зрушеннями. Ось чому в макроекономічній літературі використовують як синонім ще й інший термін NAIRU, котрий зосереджує увагу на тому, що рівень природного безробіття відповідає станові макроекономічної рівноваги, при якому фактична інфляція дорівнює очікуваній.
У зв’язку з цим повна зайнятість – це зайнятість при наявності лише природного безробіття та відсутності безробіття циклічного.
У різних країнах і на різних етапах економічного розвитку рівень природного безробіття різний. Він залежить від багатьох факторів:
міграційних та демографічних процесів
соціальної забезпеченості населення
розбіжностей у темпах економічного зростання за секторами економіки й галузями виробництва
системи підготовки та перепідготовки кадрів
інформаційних служб зайнятості
податкової системи тощо.
Відомі декілька методик визначення природного рівня безробіття, але жодна з них не гарантує стовідсоткової точності результату. Найбільш відомий метод полягає у розрахунку середньої величини фактичного безробіття за тривалий відрізок часу. Він заснований на тому, що середня величина фактичного безробіття за довготривалий період згладжує циклічні коливання безробіття навколо його природного рівня.
Інший метод полягає у визначенні того року, у якому, за припущенням, була повна зайнятість. Зараз вважається, що в розвинутих країнах рівень природного безробіття становить 5-6%. Це означає, що при використанні 94-95% робочої сили забезпечується повна зайнятість працездатного населення.за цих умов фактичний ВВП дорівнює потенційному ВВП.
Рівень безробіття обчислюється за такою формулою:
де РБ —рівень безробіття, %;
ЧБ —чисельність безробітних, чол.;
ЧРС — чисельність робочої сили, чол.