Питання 3. Державне регулювання зайнятості населення.
Для оптимального функціонування ринку праці має бути розроблений і впроваджений в життя комплекс правових економічних та соціальних передумов, які формують ринкове середовище. Серед цих передумов найважливішими є такі:
єдність правових умов функціонування ринку праці на основі вільно вибраної зайнятості і конкурентності.
наявність єдиного економічного простору і забезпечення переміщення в ньому громадян.
відсутність обмежень на заробітну плату, що забезпечує працівнику відтворення його здатності до праці, можливість утримання сім'ї, а також наявність ринку житла і робочих місць.
організація на всій території країни системи бірж праці (центрів зайнятості), що ефективно функціонують
створення широкомасштабної системи професійної орієнтації, навчання та перепідготовки кадрів
наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи, насамперед, система працевлаштування, профорієнтації і перепідготовки кадрів.
Головним аспектом політики зайнятості на сучасному етапі й на перспективу повинно бути збереження достатньо відчутної ролі держави в регулюванні ринку праці. Державне регулювання зайнятості не повинно, проте, використовуватись для обмеження ринкового механізму саморегулювання.
Головною умовою ефективного функціонування ринку праці є органічне поєднання ринкового механізму з державним регулюванням зайнятості. Ринковий механізм забезпечує вільний вибір місця працевлаштування і залежність зарплати від попиту і пропозиції. Державне регулювання має створити всім громадянам сприятливі умови для реалізації їхнього конституційного права на працю, забезпечувати рівні можливості у здобутті професії, гарантувати мінімальний рівень зарплати та забезпечувати соціальний захист у разі тимчасової втрати роботи та
Характерною ознакою ринкової економіки с орієнтація на продуктивну зайнятість, що базується на синтезі соціального і економічного ефектів, необхідності великих вкладень коштів у людину, в забезпечення належних умов для її існування, нормального відтворення затрат енергії, зростання добробуту.
Вільно вибрана зайнятість як орієнтир соціальної ринкової економіки є головним принципом, на якому повинні будуватися державна політика і механізм забезпечення продуктивної праці.
С Р Висновки кривої Філіпса для політики зайнятості.
В основі теоретичного обґрунтування державного регулювання зайнятості населення лежать кейнсіанські положення, згідно з якими зменшення безробіття повинно досягатися за рахунок державної стимулюючої фінансової політики. Але слід враховувати, що така політика. крім позитивного впливу на економіку, виявила побічні негативні наслідки — підвищення цін, тобто інфляцію. Таким чином, інфляція є тією ціною, яку економіка повинна сплачувати за зниження безробіття.
Його ілюструє крива Філіпса. Ця крива показує обернену залежність, між інфляцією і безробіттям. Якщо сукупний попит в економіці збільшується, наприклад, завдяки політиці експансії, то це призводить до скорочення безробіття, але ціною є зростання інфляції.
Дослідження показали, що крива Філіпса адекватно відтворює взаємозв’язок між інфляцією та безробіттям лише в короткостроковому періоді за великих інтервалів часу зв'язок між безробіттям та інфляцією має інший характер. Такий процес, коли відбувається одночасне зростання інфляції та безробіття дістав назву стагфляція.
безробіття
Рис. Крива Філіпса
За стагфляції крива Філіпса змішується в бік збільшення безробіття, при цьому кожний відсоток збільшення інфляції супроводжується додатковим зростанням безробіття.
Іншу точку зору що до стагфляції мають прихильники неокласичної концепції. Їхнє пояснення обмежується гіпотезою природного рівня безробіття, що ставить під сумнів саме існування спадаючої кривої Філіпса. При цьому обґрунтовуються два варіанти інтерпретації взаємозв’язку інфляції та безробіття. Одна з них відповідає теорії адаптивних очікувань, інша, — теорії раціональних очікувань (інфляційна спіраль)
Приоритетними заходами держави в регулюванні зайнятості населення мають бути такі:
забезпечення ефективної зайнятості
координація заходів, які застосовуються у політиці регулювання
створення рівних умов для громадян для використання їх права на працю
соціальне партнерство через сумісність інтересів держави, профспілок, та підприємств
міжнародне співробітництво з питань регулювання потоків робочої сили.
С Р Державні програми сприяння зайнятості.
Додатковими елементами політики зайнятості є:
активна політика зайнятості (програми суспільних робіт, професійної підготовки молоді та допомоги безробітним.)
та створення гнучких форм зайнятості.
Перший напрям передбачає розробку програм сприяння зайнятості, метою яких є скорочення чисельності безробітних. До цього напрямку відносяться:
програми суспільних робіт спрямовуються на мобілізацію надлишкової робочої сили для створення інфраструктури в сільській місцевості, проведення різних робіт у містах, а також охоплює оплачувані муніципальною владою (місцевими органами влади) послуги людям похилого віку та інвалідам, догляд за дітьми, допомогу при обслуговуванні хворих, одиноких престарілих громадян.
Програми професійної підготовки молоді спрямовані на надання допомоги молоді в отриманні професійної підготовки та підвищення кваліфікації. Тобто ці програми охоплюють молодь, що перебуває на етапі між закінченням загальноосвітньої школи та постійною зайнятістю. Зростання вимог щодо рівня кваліфікації та професійної підготовки призводить до зростання безробіття серед кваліфікованих груп населення, насамперед серед молоді. В усіх без винятку розвинутих країнах частка безробітної молоді значно перевищує середній рівень безробіття. Подібні програми фінансуються державою, місцевими органами влади, підприємцями, а також спонсорами за рахунок добровільних грошових внесків.
Програми допомоги безробітним охоплюють насамперед категорії безробітних, що не мають роботи протягом тривалого часу. Дані програми крім, безпосередньої допомоги безробітним, передбачають заходи зі стимулювання підприємців щодо найму на роботу, а також безробітних щодо активного пошуку роботи. Підприємцям, також, надаються від держави субсидії для доплат до заробітної плати працевлаштованим безробітним, їх профпідготовки. Держава активно стимулює підприємства у випадку працевлаштування та профпідготовки молоді. Важливим засобом фінансового стимулювання підприємств, який використовується в багатьох країнах, є часткове або повне звільнення від сплати внесків у фонд соціального страхування на осіб, що проходять профпідготовку. Особлива увага приділяється допомозі безробітним в організації власної справи, відкритті підприємства.
Термін дії програм сприяння зайнятості розраховані, як правило, від шести місяців до двох і більше років. Більшість таких програм фінансується з державного бюджету. Програми сприяння зайнятості розробляються на державному, регіональному та місцевих рівнях. Контроль за їх реалізацією здійснюється відповідними органами державної влади.
Другий напрям передбачає створення та сприяння умов, щоб підвищити рівень зайнятості населення. До них належать: встановлення для працездатного населення вигідніших форм та режиму праці, допомога підприємствам у маневруванні кількістю та якістю робочої сили, у вирішенні проблем, пов'язаних з використанням праці жінок, людей похилого віку, іноземних працівників, іммігрантів тощо. Гнучкі форми зайнятості передбачають:
використання різноманітних нестандартних режимів як повною, так і неповною робочого часу;
облік соціального статусу робітників (самостійні робітники, неоплачувані члени сім'ї);
використання у процесі виробництва нестандартних робочих місць і а організації праці (надомна праця, працівники на виклик тощо.
упровадження нестандартних організаційних форм (тимчасові робітники) тощо.