Питання 2. Мультиплікатор податків та збалансованого бюджету.

Вище означені фактори впливають на рівень ВВП мультиплікативно. Так виникає складний мультиплікатор видатків, який крім заощаджень враховує ще один канал вилучень – чисті податки. Так вилучення збільшуються і становлять 1-ГСС*(1-ГКП). Де ГКП – граничний (середній) коефіцієнт податків, який відображає співвідношення між зміною чистих податків і зміною доходу.

С кладний мультиплікатор видатків дорівнює:

Звідси випливає формула мультиплікатора податків. Мультиплікатор податків завжди нижчий від мультиплікатора витрат пропорційно граничній схильності до споживання.

Фіскальна політика в умовах збалансованого бюджету породжує ще одну категорію – мультиплікатор збалансованого бюджету, який відображає співвідношення між зміною доходу і зміною бюджету.

Мб = Мв - Мп, або Мб = Мв*(1-ГСС).

Так мультиплікатор збалансованого бюджету завжди менший 1.

Питання 3. Автоматична фіскальна політика.

Певна стабілізація економіки може бути досягнута і без значного впливу держави, за рахунок внутрішніх можливостей економіки – вмонтованій стабільності. В якості „вмонтованого стабілізатора” виступає податкова система.

Автоматична фіскальна політика – це політика, яка впроваджує в економіку певну систему податків і трансфертів і забезпечує їм можливість виконувати стабілізаційну функцію самостійно в автоматичному режимі, тобто без державного втручання.

Чисті податки можуть змінюватися і автоматично, тобто без спеціальних державних рішень. Це пояснюється тим, що переважна більшість податків залежить від доходу і тому змінюється пропорційно до змін ВВП навіть при стабільних податкових ставках і рівнях трансфертів.

До податків, які залежать від доходу, відносяться: прибутковий податок з громадян, податок на прибуток з підприємств, податок на додану вартість, акцизний збір, відрахування в різні фонди тощо. Якщо ВВП змінюється, податкові вилучення змінюються автоматично.

Чутливість податків до ВВП залежить від системи оподаткування. При прогресивній системі рівень податкових ставок зростає за певною шкалою в залежності від зростання доходу. Тому при зростанні ВВП податки збільшуються швидше, ніж доход. За пропорційною системою рівень податкових ставок є стабільним для всіх рівнів доходу. Тому податки змінюються пропорційно доходу. Певні трансферти теж залежать від динаміки ВВП. Так, виплати по безробіттю скорочуються під час зростання виробництва та скорочуються під час його падіння.

Чисті податки, які автоматично, тобто без державних рішень, змінюються в залежності від зміни ВВП, називаються автоматичними чистими податками.

Автоматична залежність чистих податків від ВВП є важливим фактором стабілізації економіки. Стабілізаційна функція чистих податків пояснюється тим, що вони уявляють собою вилучення з економіки, тобто втрату купівельної спроможності. Це означає, що в періоди зростання обсягів виробництва податкові надходження збільшуються за рахунок підвищення ділової активності та доходів населення. В результаті стримується подальше зростання обсягів виробництва. При падінні виробництва податкові надходження знижуються, купівельна спроможність зростає, в результаті гальмується падіння виробництва. Завдяки цим властивостям автоматичні чисті податки сприяють стабілізації економіки без державного втручання. Тому їх називають вмонтованими стабілізаторами.

Незважаючи на те, що автоматичні чисті податки виконують стабілізаційну функцію без відповідних державних рішень, їх ефективність в кінцевому підсумку теж залежить від держави. Але роль держави полягає в тому, що вона вмонтовує в економіку певну систему податків і трансфертних платежів. При внесенні змін у цю систему стабілізаційна ефективність чистих податків буде змінюватися.

Автоматичні чисті податки як вмонтовані стабілізатори не є достатнім гальмом для усунення економічних коливань. Вони не спроможні повністю нейтралізувати інфляційний чи рецесійний розриви в економіці, а лише частково його зменшують. Автоматична фіскальна політика можлива лише за умов розвинутої податкової системи та системи соціального захисту, за інших умов вона не дає бажаних результатів і посилюються негативні економічні процеси. Однією з найскладніших проблем у проведенні автоматичної політики є ефект витіснення. У період спаду уряд проводить стимулюючу фіскальну політику, збільшуючи свої видатки, а зі збільшенням видатків зростає дефіцит державного бюджету, для покриття якого уряд виходить на грошовий ринок, підвищуючи попит на гроші. Це, в свою чергу, підвищує відсоткові ставки, бо зростання попиту на гроші збільшує ціну на них. Внаслідок зростання відсоткових ставок витісняється частина приватних інвестицій, а також ті споживчі витрати, що найбільш чутливі до зміни відсоткової ставки.

Таким чином автоматична фіскальна політика повинна обов’язково доповнюватися дискреційної.