3. Феномен «цілісності» в педагогічному процесі, основи формування цілісного освітнього простору.

Поміркуємо над тим, що е нова освіта і чим вона відрізняється від нині діючої. Якщо говорити про основу загальної освіти, то її можна означити так: освіта повинна допомогти дитині пізнати світ (це в ідеалі, реально – дати інформацію про світ). І нова парадигма: освіта повинна допомогти дитині сформувати правильні взаємовідносини зі світом. Різниця кардинальна, оскільки змішуються акценти: якщо у традиційному варіанті основним об’єктом навчально-пізнавальної діяльності є інформація про світ (у всіх його аспектах і проявах), що об’єктивно існує поза особистістю, то в другому - акценти повинні бути зміщені у напрямку до особистості дити­ни, її реального життєвого простору. Основні акценти навчання мають бути сфокусовані на площині «Я у світі, що мене оточує».

Є дві ведучі умови, за яких дитина може сформувати правильні вза­ємовідносини зі світом:

а) якщо вона виступатиме основним суб’єктом пізнання, а не об’єктом; якого потрібно „начинити'' інформацією;

б/ бути у злагоді зі світом (або якщо говорити на мікрорівні довкіллям) людина може лише за умови, якщо вона буде в злагоді сама з собою.

Трансформуючи означені позиції на професійну освіту, спробуємо дати відповідь на питання, що значить сформувати правильні взаємо­відносини зі своєю майбутньою професією (як частиною світу). Звісно, проблема складна і потребує спеціальної дослідницької роботи, але вже й зараз схематично можна виділити головне, що виступає результатом логічного аналізу: перш а все, це сприйняття професійної діяльності як значущої частини свого життєвого простору, як смислової частини і умови повноцінно­го життя, основи само актуалізації, за якої професійний успіх асоціюється з успіхом життєвим. Базові умови реалізації цієї складної освітньої функції будуть аналогічні попередньо означеним: а/ студент повинен виступати суб’єктом свого професійного становлення; б/ навчання повин­но бути орієнтоване на формування особистості студента, зокрема, йо­го здатності до самотворення.

Фактично маємо здійснити перехід від освіти, основним суб’єктом якої виступає навчальна інформація, до освіти, основним суб’єктом якої є студент (як творець себе як особистості та свого власного професіоналізму). Завдання архіскладне і умов його реалізації багато.

Детальніше про умову, яку є всі підстави трактувати як основну: формування освітнього простору як цілісності у комплексі всіх його складових як у горизонтальних, так і у вертикальних площинах педагогічної системи. Логіка зрозуміла: йдеться про формування особистості, в ос­нові якої – цілісність, узгоджена взаємодія всіх її структур, а також особистісного і професійного, яка була б здатна до творення себе і свого життєвого простору (частину якого складає професійна діяльність). У Абрахама Маслоу – це «інтегрована людина» або «самоактуалізована особистість», у Карла Роджерса – це «повноцінно функціонуюча людина». Словом, це цілісність. А. Маслоу довів, що інтегрована людина здатна інтегровано сприймати світ, вона почуває себе добре і так само добре бачиться їй світ. «Чим більш ці­лісною стає людина, тим більш цілісним стає світ, який вона пізнає (і навпаки). Комунікативний взаємозв'язок між людиною і світом – це динаміка взаємного формування людини і світу». До то­го ж доведено, що інтегрованість людини безпосередньо пов’язана з її психічним здоров’ям. Звісно, що ця теорія має безпосереднє від­ношення до формування взаємин людини з її професією (як значущою частиною світу).

Цілісність здатна сформувати лише цілісність і основним механізмом її творення будуть виступати інтеграційні процеси, їх багато і можуть вони розглядатись як на макро, так і на мікрорівні. Можна розглядати цілісність на рівні формування:

• образу майбутньої професії;

• особистості студента та його життєвої і професійної концепції (ідеали, цінності, пріоритети), формування образу "Я-людина", "Я-професіонал " як інтегративного цілого;

• здатності до самопізнання, самовизначення, самотворення; професійної свідомості, мислення, поведінки, культури мовлення;

• власної концепції навчальної діяльності;

• моделі майбутньої професійної діяльності.

Перелік можна продовжити.

Необхідно сформувати ієрархію такого роду цілісностей аж до найвищого рівня, який можна означити як формування особистості майбутнього професіонала та його професійної діяльності.

Означені функції професійної освіти ми не можемо розприділити за навчальними предметами, їх успішна реалізація можлива лише за умови реального об’єднання навколо них всіх суб’єктів професійної підготовки в школі, ВНЗ. Інтеграція має здійсню­ватись як на змістовому, так і на процесуально-діяльнісному полі, в основі якої буде загальна мета – формувати особистість учня, студента, здатного до самореалізації в процесі особистісного, професійного становлення. Освітня система буде продуктивною лише за умови, коли вона буде сформована як реальна система (допоки ми її в більшій мірі декларуємо), всі компоненти якої будуть максимально інтегровані в єдине ціле і орієнтовані на реалізацію базових особистісно та професійно значущих цілей. Якщо говорити про професійну освіту, то це значить, що кожен навчальний предмет має формувати свою змістову та процесуальну основу з урахуванням фахової спеціалізації професійного навчання.

Означені проблеми не вирішити, якщо ми не будемо їх розглядати в контексті об’єктивно існуючих інтегративних зв’язків, що складають основу цілісного освітнього простору.

Сутність цілісного освітнього простору трактуємо як результат узгодженої взаємодії (інтеграції) всіх суб’єктів професійної підготовки освітнього закладу, що реалізується на смисловому, змістовому, процесуальному, організаційно-психологічному та діагностичному рівнях.

Ми виділили такі ознаки цілісного освітнього простору:

• наявність комплексу загальновизнаних і прийнятих професійно значущих цілей, базових ідей, що формують його концептуальну основу, імідж ВНЗ;

• здатність до саморозвитку, самовдосконалення;

• можливість комплексної валідної діагностики освітнього простору за базовими якісними параметрами, основу яких складає найвища ціль освітньої системи – професійна компетентність випускника.

Вважаємо, що проблема визначає один із стратегічних напрямків розвитку освіти, оскільки:

• саме цілісність здатна гармонізувати взаємодію елементів структури, спрямувавши їх на кінцевий результат;

• тільки наявність цілісного освітнього простору може забезпечити студенту позицію суб’єкта власного професійного становлення (студент реально виступає ціллю, а не засобом системи);

• формування таких інтегративних утворень як "професійна свідомість" і "професійне мислення" можливе лише за умови оптимального об’єднання зусиль всіх викладачів ВНЗ на: смисловому, концептуальному, діяльнісному, оцінному рівнях;

• наявність цілісного освітнього простору в організаційно - психологічному смислі (атмосфера, мікроклімат закладу, навчального заняття) забезпечує можливість безконфліктного переходу студента від одного його елемента (рівня) до іншого. Мікрополя в рамках навчального заняття формуються викладачами за загальними стандартами. в основі яких - єдність та узгодженість принципових позицій, що складає значну протидію пристосуванству та іншим проявам аморальності з боку студента, визначаючи стиль стосунків з викладачем.