1.1.3. Організація навчального процесу у вищих навчальних закладах України
Навчальний процес у вищому навчальному закладі відрізняється від того, до якого звикли в середній школі колишні учні – сьогоднішні першокурсники. У вузі немає щоденного контролю. Студенти мають більше можливості самостійно планувати свою роботу, а звіт про свою роботу здавати періодично, протягом навчального семестру, в кінці кожного семестру чи року. Такі особливості навчального процесу в вищих навчальних закладах потребують у першокурсників певного періоду адаптації, кожен з яких може проходити тривалий час. В зв’язку з цим у окремих студентів до часу здачі підсумкових контролів, заліків, курсових проектів, екзаменів може накопичуватися багато незакінчених робіт, для виконання яких, як правило, часу вже не залишається.
Тому навчання у вузі потрібно починати з систематичної щоденної праці, вірно розподіляючи час на самостійну роботу по місяцях, тижнях і днях. Основна умова успішного навчання - систематична робота протягом семестру. Одним із головних в студентській роботі є виконання навчального розпорядку ВНЗ. Весь період навчання у ВНЗ розподілений на курси (роки). Тривалість навчання залежить від освітньо-кваліфікаційного рівня (ОКР), напряму підготовки. Для ОКР бакалавра напряму підготовки 170202 «Охорона праці» тривалість навчального процесу - 4 роки.
Навчальний рік перших чотирьох курсів складається кожний з двох семестрів (в окремих вузах з трьох – „триместри”).
Після успішного завершення навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра студенти отримують базову вищу освіту і диплом. Це дає право випускнику працювати на виробництві, займаючи первинну інженерну посаду, яка не вимагає стажу роботи і виконувати відповідну роботу передбачену кваліфікаційною характеристикою для даної посади
Бажаючі продовжити навчання на наступному (вищому) освітньо-кваліфікаційному рівні і отримати повну вищу освіту та відповідно диплом спеціаліста чи магістра здають вступні іспити чи за рейтингом набраних балів за бакалаврську підготовку і результатом державного іспиту зараховуються в даному чи іншому вузі на навчання. Тривалість навчання становить 1-1,5 роки. Після завершення навчання та захисту дипломного проекту чи магістерської випускної роботи, випускники отримують диплом спеціаліста чи диплом магістра і можуть займати на виробництві, у навчальних чи науково-дослідних закладах відповідні посади. У відповідності із прийнятою в Україні ступеневою системою освіти диплом магістра можна отримати і на базі диплома спеціаліста, а диплом бакалавра на базі диплома молодшого спеціаліста відповідного напряму підготовки .
Навчальні заняття у вузах проводяться по розкладу, відповідно до навчальних планів і програм підготовки фахівців. Розклад занять складається на кожний семестр і вивішується на видному для студентів місці, як правило біля деканату факультету не пізніше ніж за 10 днів до початку семестру. Максимальне тижневе навантаження студентів всіма видами навчальних занять не перевищує 30 годин.
Про початок навчального заняття студенти оповіщаються дзвінком.
Вхід студентів в аудиторію після дзвінка забороняється тому, що це заважає нормальному проведенню навчального процесу. Під час занять в аудиторіях мобільні телефони повинні бути відключені. При вході викладача в аудиторію студенти зобов’язані вставати і привітатись.
У вузах встановлені такі види навчальних занять: лекції, лабораторні, практичні заняття і семінари, навчальні практики, виробничі практики, курсове проектування, дипломне проектування, консультації, контрольні роботи, самостійна робота студента.
Лекції проводяться у великих аудиторіях для всього курсу студентів одного напряму підготовки і є основним видом навчальних занять, на них закладаються основи знань.
У лекції дається систематичне викладення предмету, що вивчається. Жива мова педагога, ясність викладення спонукають студента до засвоєння матеріалу. Лекції охоплюють головні принципи і питання даного курсу, вводять студентів в конкретну наукову сферу. В них відображаються сучасні і вже перевірені на практиці методики і положення і те нове, що є в даній науці на сьогоднішній день і те, що ще не знайшло відображення в підручниках і посібниках. Таким чином, лекція – це теоретична основа для самостійної роботи студентів, мета якої – викликати інтерес до самостійного поглибленого опрацювання різноманітних інформаційних джерел.
Кожний студент повинен навчитись слухати лекцію з максимальною для себе користю, тобто сприймати її зміст творчо, з ясним розумінням матеріалу.
Велику допомогу в засвоєнні матеріалу лекції дає ведення конспекту лекцій. Записувати потрібно не все, а лише саме головне і бажано своїми словами. У такому випадку студент встигає не тільки зрозуміти почуте, а і засвоїти його, провести певне самостійне опрацювання викладеного матеріалу.
Записувати необхідно математичні доведення, які наглядно розглядає лектор, записуючи на дошці або показуючи з допомогою проектора, переносити в конспект рисунки. На лекції необхідно пам’ятати, що основним є логічна побудова матеріалу при доказі закономірностей і зв’язків у викладенні матеріалу. Слід намагатися щоб ці основні положення знаходили своє відображення у записаному в конспекті.
Слід відзначити, що і в бібліотеці навчального закладу не завжди є в достатній кількості хороші підручники, а тому у періоди масового попиту на них (як правило перед екзаменом) не кожен студент може отримати його на потрібний термін. Помилкова і крайність, коли студенти вважають, що конспекти лекцій можуть замінити підручник і посібники, дослівно записуючи лекції, не задумуючись над їх змістом.
Кожний студент в процесі навчання виробляє свій спосіб конспектування. У той же час деякі загальні рекомендації можна запропонувати:
записи по кожному предмету потрібно вести в окремих зошитах;
перші 2-4 сторінки відвести для запису назв підручників, посібників та інших науково-технічних, періодичних та інших видань, які будуть рекомендуватися лектором протягом всіх лекцій;
список рекомендованої літератури постійно доповнювати новими назвами;
починати конспект лекції необхідно з дати занять, назви теми, плану лекції, рекомендованої літератури;
вести записи слід акуратно, змістовно, чітко, розбірливо і грамотно;
необхідно навчитися писати не тільки чітко, але й швидко щоб не відставати від лектора і при цьому не дуже втомлюватися як фізично, так і розумово (біля 120 літер в хвилину);
виділяти назви тем лекцій, розділів, основних наукових положень більш жирним шрифтом або підкреслюванням;
все, що є незрозумілим необхідно відмічати на полях конспекту для наступного вияснення у лектора в кінці лекції або на консультації;
застосовувати скорочені назви, спочатку записавши дослівно і тут же в дужках скорочену назву із початкових літер слів або інших символів;
залишати під поля на сторінках конспекту достатньо місця для наступних доповнень і правок;
навчитися чітко переносити рисунки з дошки в конспект.
Для перетворення отриманої на лекції систематизованої інформації у міцні знання необхідно не тільки наступне обов’язкове відвідування лабораторних, практичних і семінарських занять, а також активна самостійна робота над лекційним матеріалом, підручниками, посібниками, першоджерелами наукової інформації.
Бажано в той же день після лекції уважно переглянути записи щоб по свіжій пам’яті внести корективи і правки, закінчити недописані фрази, вияснити незрозумілі питання, відновити пропущене, підкреслити і виділити головне.
Необхідно обов’язково відвідувати лекції і записувати їх регулярно. Якщо з якихось причин лекція була пропущена, то її слід відновити, краще це зробити по конспекту товариша по групі і підручнику.
Практичні заняття призначені для вироблення вмінь застосовувати отримані теоретичні знання на практиці і в житті. Основні завдання практичних занять наступні:
-розширення, поглиблення і конкретизація знань, отриманих на лекціях;
-прищеплення і розвиток вмінь, навичок в практичній діяльності;
-формування наукового мислення та світогляду, пізнавальної активності, культури мови та досвіду публічних виступів;
-перевірка і оцінювання знань студентів;
-розвиток досвіду ведення колективної бесіди, участь в творчій дискусії, вміння аргументовано відстоювати свої погляди.
Для проведення практичних занять кожен курс ділиться на групи по 25-30 чоловік, а на виконання лабораторних робіт кожна група ділиться на підгрупи по 12-15 чоловік.
На практичних заняттях закріплюються раніше отримані теоретичні знання. Тому важливо, щоб перед заняттями студенти вивчили необхідний матеріал по лекціях і підручниках.
Важливо не пропускати практичні заняття, оскільки на них кожний студент виконує конкретне завдання, про яке повинен прозвітуватися. Студенти, які пропустили практичні заняття, повинні відпрацювати з іншими групами чи індивідуально на додаткових консультаціях, що вимагає додаткових затрат часу студентами, викладачами, лаборантами, матеріальних і грошових затрат на забезпечення роботи обладнання, реактиви, тощо. Накопичення невідпрацьованих практичних занять є підставою для недопущення студентів до складання заліків та екзаменів.
Самий простий вид практичних занять – вправи.
Вправи майже зажди проводяться з усіх предметів навчального плану (математика, фізика, тощо) зі студентами групи в складі 25-30 чоловік. Формою проведення занять є рішення задач, або виконання розрахунково-графічних завдань. Розрахунки рекомендується виконувати у тому ж зошиті, в якому розв’язуються задачі. Для розрахунків необхідно навчитися якомога швидше володіти сучасними калькуляторами, комп’ютером, навчитися вірно використовувати довідники, таблиці, графіки.
Особливо важливо для майбутнього інженера оволодіти технікою креслення. Це досягається шляхом виконання графічних робіт, курсових і дипломних проектів.
Лабораторні роботи є з’єднувальним ланцюжком теорії з практикою. Вони дозволяють поглибити і закріпити теоретичні положення, перевірити їх на практиці експериментальним шляхом, ознайомити з обладнанням, приладами і матеріалами, вивчити методи наукових досліджень.
Проводяться лабораторні роботи з підгрупою (12-15 студентів) в спеціально організованих навчальних лабораторіях. У лабораторіях студент вчиться постановці і проведенню експериментів, йому доводиться мати справу з працюючим обладнанням і вимірювальними приладами, спостерігати і вивчати явища, про які він дізнався на лекціях. Тому необхідно навчитися налагоджувати і регулювати прилади і обладнання, вимірювати показники, встановлювати залежності окремих параметрів між собою і закономірності протікання процесів.
Приходячи в лабораторію, студент уже повинен знати і уявляти що і як він буде робити, зобов’язаний мати план проведення роботи, схеми обладнання і його технічні характеристики.
Після виконання лабораторної роботи студент складає звіт. У звіті вказується, які закономірності і з якою точністю були підтверджені чи виявлені в процесі роботи, що слугувало причиною відхилень від теоретичних закономірностей. Якщо студент своєчасно прозвітувався за кожну лабораторну роботу, зарахування з лабораторних занять викладач проводить без додаткової співбесіди.
Основні проблеми з лабораторними роботами виникають у студентів, які їх не відвідують по розкладу занять. Тому до кінця семестру накопичуються борги з невідпрацьованих робіт і студент не допускається до здачі іспитів.
Семінарські заняття – одна із важливих форм занять. Вони призначені для більш глибокого і активного засвоєння науково-теоретичного матеріалу. Семінари тісно пов’язані з лекційним курсом і науковими працями як першоджерелами наукових теоретичних знань. На них студенти під керівництвом викладача вчаться логічно мислити, аналізувати і узагальнювати теоретичні положення, історичні факти, формувати власну думку з обговорюваних питань.
Частіше застосовуються дві форми семінарських занять. Перша – бесіда чи дискусія за наперед заданим планом. У цьому випадку студенти користуються першоджерелами, пишуть конспекти, переглядають конспект лекцій.
Друга форма – студенти готують невеликі доповіді з наступним обговоренням їх всіма учасниками семінару. Виступи бажано будувати не на простому переказі першоджерел, а намагатися знайти новий підхід до обґрунтування явищ, привести нові аргументи і факти для їх підтвердження. Добре коли семінари проходять у вигляді цікавої наукової дискусії.
Практики (навчальні і виробничі) - одна із форм виробничого навчання. Вони відіграють важливу роль в наближенні теоретичної підготовки до практичної діяльності, становленні фахівців, які володіють не тільки знаннями, а і професійними навичками, початковим досвідом практичної роботи. Проводяться практики після того як студенти прослухають курс лекцій і освоять теоретичну частину.
Навчальні практики проводяться на молодших курсах переважно в комп’ютерних класах, навчальних майстернях, лабораторіях, на полігонах, навчально-дослідних господарствах, а також на підприємствах та організаціях.
Виробничі практики проводяться в основному на старших курсах (третьому, четвертому курсі) і мають за мету закріпити знання отримані під час аудиторних занять в процесі вивчення роботи підприємства, організації, на яких проходять практику студенти, а також оволодіти передовими методами організації праці.
Терміни і зміст перерахованих практик визначені навчальними планами і програмами практик.
Під час виробничої практики студент зобов’язаний: повністю виконати завдання передбачене програмою практики; виконувати діючі на підприємстві, в організації правила внутрішнього трудового розпорядку; вивчати і чітко виконувати правила охорони праці, техніки безпеки і виробничої санітарії, приймати участь в раціоналізаторській роботі; нести відповідальність за доручену роботу на рівні зі штатними працівниками; вести щоденник, в якому записувати основні дані про виконану роботу, схеми технологічних процесів тощо.
На основі записів у щоденнику, зібраного матеріалу і свіжих вражень в кінці виробничої практики студент складає письмовий звіт, який разом із щоденником, підписаним керівником практики від виробництва і затверджений печаткою підприємства, представляє на кафедру керівнику від вузу. Після перевірки керівником студент захищає свій звіт на кафедрі у присутності комісії. При виставленні оцінки результатів практики приймається до уваги характеристика, що була надана студенту керівником від виробництва. Результати практики оцінюються диференційованим заліком.
Студент, що не виконав програму практики та отримав незадовільний відгук (характеристику) про роботу, чи незадовільну оцінку при захисті звіту повторно направляється на практику в період студентських канікул, а в окремих випадках відраховується з вузу.
У період проходження практики незалежно від отриманої під час практики зарплати від підприємства за студентами зберігається право отримувати стипендію. Оцінка за результати практики враховується при призначенні стипендії в наступному семестрі.
Курсові проекти і роботи представляють собою текстово-графічні самостійні роботи з дисципліни, що вивчається на конкретну тему. Кількість курсових робіт визначається навчальними планами.
Курсове проектування сприяє закріпленню і узагальненню (інтеграції) знань, що отримані за період навчання, а також застосуванню цих знань при комплексному вирішенні конкретної інженерної задачі. Курсове проектування вчить студентів користуватись довідковою літературою, державними стандартам, таблицями, номограмами і графіками. Виконуючи курсові проекти студенти готують себе до рішення більш складних інженерних задач – дипломного проектування, магістерської випускної роботи.
На відміну від курсових робіт, курсові проекти більш насичені елементами проектування, кресленнями.
Теми курсових проектів і робіт розробляються кафедрами та затверджуються на методичних комісіях за напрямами підготовки фахівців. Основні дані на виконання проектів надаються студенту в спеціальному завданні на курсове проектування. В них відображається тема проекту, вихідні дані і характеристики, які визначають його об’єм і зміст. Завдання на курсовий проект студенти отримують індивідуально. Теми і завдання на курсове проектування видаються на початку семестру. Це дає можливість використовувати студенту матеріали лекцій і практичних занять, спланувати час на його виконання.
Курсовий проект складається з розрахунково-пояснювальної записки і графічної частини. Креслення повинні бути виконані у відповідності до державних стандартів, чітко, компактно. Студенти, які добре володіють знаннями комп’ютера виконують проекти з їх допомогою.
Для допомоги студентам, кафедри, що ведуть курсове проектування, розробляють спеціальні методичні вказівки, у яких визначені завдання, подані вихідні дані, орієнтований об’єм за зміст окремих розділів, кількість та зміст креслень.
Курсове проектування проходить під керівництвом викладача, в обов’язки якого входить видача завдання на проектування з чіткою фіксацією варіанту завдання кожному студенту, крім того вказуються напрями можливих рішень та методів їх пошуку.
Керівник є консультантом, а студент проектує та приймає інженерні рішення, він же відповідає за правильність прийнятих рішень і розрахунків. Всі рішення повинні бути обґрунтовані самостійними інженерними і економічними розрахунками, посиланнями на нормативні і інші науково-технічні літературні джерела.
Остаточно виконаний проект оформляється і представляється керівнику для перевірки. Якщо він задовольняє встановленим вимогам, то керівник допускає його до захисту. Захист проекту проводиться перед виділеною кафедрою комісією з 2-3 викладачів при участі керівника і полягає в короткій доповіді (8-10 хвилин) студента і у відповідях на питання, які задають члени комісії. Результати захисту оцінюються диференційованою оцінкою по відповідній шкалі оцінювання. Студент, який не представив (з неповажної причини) в установлений термін курсовий проект чи не захистив його, вважається як такий, що має академічну неуспішність з даного предмету.
Дипломне проектування - це заключний етап навчання у ВНЗ. Основні завдання дипломного проектування наступні:
систематизація, закріплення і розширення теоретичних знань за спеціальністю і застосування цих знань при вирішенні конкретних наукових, технічних і виробничих задач;
вдосконалення уміння вести самостійну роботу і володіння методикою експериментування при вирішенні виробничих питань;
показати свою готовність до самостійної роботи в умовах сучасного виробництва, прогресу науки і техніки.
Виходячи з мети дипломного проектування, сучасного стану і перспектив розвитку галузі народного господарства в Україні випускові кафедри розробляють тематику дипломного проектування, яка затверджується на засіданні кафедри чи ради факультету. Студенту надається право вибирати тему проекту. Наказом ректора вузу за кожним студентом, що виконує дипломний проект, закріпляється керівник, як правило з числа доцентів і професорів випускової кафедри по спеціальності. Норматив кількості студентів-дипломників встановлений не більше 8 студентів на одного керівника, а для керівництва магістерською випусковою роботою - не більше 5 магістрантів на доцента чи професора.
Державна екзаменаційна комісія (ДЕК) |
Закінчений і оформлений дипломний проект, підписаний студентом і консультантами, пред’являється керівнику. Після розгляду його керівником дипломний проект з письмовим відгуком керівника про роботу студента над ним представляється завідуючому кафедрою, який вирішує питання про допуск студента до захисту в державній екзаменаційній комісії (ДЕК).
Якщо у встановлений терміни (за 5 днів до початку роботи ДЕК ) студент не виконав дипломний проект, то питання його допуску до захисту вирішується на засіданні кафедри і приймається відповідне рішення. Допущений до захисту дипломний проект направляється деканом факультету на рецензію. До числа рецензентів включаються спеціалісти з виробництв, наукових закладів, а також викладачі даного і інших вузів. Після цього дипломний проект направляється в ДЕК для захисту, яка працює у відповідності зі спеціальним положенням про ДЕК в установлені наказом ректора терміни.
У випадках недопущення студента до захисту (за рішенням випускової кафедри) чи отримання незадовільної оцінки при його захисті в ДЕК, на засіданні випускової кафедри встановлюється ступінь виконання дипломного проекту у відсотках до його повного обсягу і приймається рішення про надання права студенту захищати дипломний проект (при його готовності не менше 80%) у наступних 1-3 роки, або видачі студенту в наступні роки завдання на розробку проекту. Студент, який не захистив дипломний проект в ДЕК відраховується з вузу.
Екзамени і заліки проводяться з метою перевірки якості засвоєння навчальних дисциплін (предметів) і є продовженням навчального процесу. Вони мобілізують студента узагальнити отримані під час вивчення предмету знання, систематизувати отриману інформацію, виділити основне. Ця робота проходить в стислі терміни. Для підготовки і здачі екзаменів студентам виділяється під час екзаменаційної сесії тривалістю до двох тижнів (згідно робочого графіку навчального процесу) до 3-4 днів. Це найбільш відповідальний і важливий момент в студентському житті.
Успішно здані в установлені терміни екзамени і диференційовані заліки зараховуються при обчислені середнього балу при призначенні стипендії. Студенти, які не склали іспити під час екзаменаційної сесії вважаються невстигаючими і їм стипендія не призначається.
Екзамени є семестрові, курсові і державні. Семестрові екзамени проводяться з усієї дисципліні, або її частині. Курсові екзамени є підсумковими і приймаються при завершенні вивчення всієї дисципліни. У великих за об’ємом дисциплінах семестрові екзамен можуть бути проміжними, а курсовий екзамен заключним. Державний іспит складають при звершенні навчання на освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавра на четвертому курсі.
Заліки служать формою перевірки виконання лабораторних і розрахунково-графічних робіт, курсових проектів і робіт, засвоєння матеріалу практичних і семінарських занять, навчальних і виробничих практик. В цілому успішна здача заліку оцінюється відміткою «зараховано» (в заліковій книжці студента і у відомості). Як уже зазначалося, курсові проекти і роботи, креслення і виробничі практики оцінюються диференційованим заліком («відмінно», «добре», «задовільно» і «незадовільно).
Оцінка «відмінно» виставляється студенту, який глибоко і міцно засвоїв програмний матеріал, дав вичерпну відповідь на всі питання екзаменаційного білету (тесту). При цьому студент відповів на додаткові питання, якщо їх задавав екзаменатор, показав ознайомлення з додатковими літературними джерелами.
Оцінка «добре» ставиться студенту, який твердо знає програму матеріалу або дав позитивну відповідь в тесті, не допускав суттєвих неточностей у відповідях, правильно застосовував теоретичні знання при вирішенні практичних питань і задач.
Оцінка «задовільно» виставляється студенту, який знає тільки основний матеріал, але не засвоїв його деталей, допускає суттєві неточності у формулюваннях, виникають труднощі у вирішенні практичних робіт.
Оцінка «незадовільно» виставляється студенту, який не знає значної частини програмного матеріалу, допускає суттєві помилки невпевнено з великими труднощами виконує практичні роботи.
При модернізації навчального процесу у відповідності до вимог положень Болонського процесу поступово вводяться нові форми організації процесу у вузах, нові критерії оцінювання знань, які детальніше будуть розглянуті нижче.