1.1. Система освіти в Україні

1.1.1.Типи та рівні акредитації вищих навчальних закладів

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави. Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

У відповідності до законів України “Про освіту” та “ Про вищу освіту” структура системи освіти включає:

• дошкільне виховання; загальну середню освіту;

• професійну освіту; вищу освіту;

• післядипломну підготовку (стажування);

• аспірантуру; докторантуру

Професійна освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти, або на базі освіти в обсязі основної школи. Професійна освіта забезпечує здобуття громадянами робітничої професії. Професійними навчально-виховними закладами є професійно-технічні училища різних рівнів. Випускникам ПТУ присвоюється робітнича професія певної кваліфікації.

Вища освіта забезпечує фундаментальну наукову та загальнокультурну, практичну підготовку, одержання громадянами спеціальності, підвищення професійної підготовки, перепідготовку, підготовку наукових і науково-педагогічних кадрів. Вища освіта здійснюється на базі повної загальної середньої освіти.

В Україні вищі навчальні закладіи представлені наступним рядом:

технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет.

Основні видіи діяльності вищих навчальних закладів:

а) підготовка спеціалістів;

б) науково-дослідна робота;

в) підготовка наукових, науково-педагогічних кадрів;

г) атестація наукових, науково-педагогічних кадрів;

д) підвищення кваліфікації;

е)культурно-освітня, видавнича, фінансово-економічна, господарська, науково-виробнича, комерційна робота;

ж) здійснення зовнішніх зв’язків.

Вищі навчальні заклади здійснюють свою діяльність за державним замовленням, або за договорами між навчальним закладом та підприємством, установами, організаціями, громадянами.

До структури вищої освіти входять освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні:

• неповна вища освіта;

• базова вища освіта;

• повна вища освіта.

Неповна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Базова вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Повна вища освіта - освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.

Освітньо-кваліфікаційними рівнями вищої освіти є:

• молодший спеціаліст;

• бакалавр;

• спеціаліст, магістр.

Молодший спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула неповну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Особам, які завершили навчання в акредитованому вищому професійному училищі, центрі професійно-технічної освіти, може присвоюватись освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за відповідним напрямом (спеціальністю), з якого також здійснюється підготовка робітників високого рівня кваліфікації.

Особи, які мають базову загальну середню освіту, можуть одночасно навчатися за освітньо-професійною програмою підготовки молодшого спеціаліста і здобувати повну загальну середню освіту.

Бакалавр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі повної загальної середньої освіти здобула базову вищу освіту, фундаментальні і спеціальні уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці (діяльності), достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста одного і того ж напряму підготовки. Вищі навчальні заклади 3-4 рівня акредитації, що мають у своєму складі вищі навчальні заклади 1-го – 2-го рівня акредитації або працюють з ними в комплексі, за погодженими (інтегрованими) навчальними планами надають можливість випускникам таких навчальних закладів, що здобули ОКР “молодший спеціаліст” продовжити навчання зі спорідненої спеціальності за ОКР “бакалавр” у зазначеному вищому навчальному закладі на умовах, визначених угодою між навчальними закладами за скороченими термінами навчання. Погоджені (інтегровані) навчальні плани підготовки бакалаврів на базі ОКР “молодший спеціаліст” передбачають скорочення терміну навчання за рахунок зарахування частини чи всього навчального матеріалу освоєного з даної дисципліни у навчальному закладі нижчого рівня. За рахунок навчального часу, що вивільнився за рахунок уже освоєних у навчальному закладі нижчого рівня навчальних дисциплін, студенти вивчають інші дисципліни за старший (наприклад 2-й) курс і після першого року навчання переводяться на старший (3-й) курс на умовах передбачених у договорі – на вакантні бюджетні місця або на платну форму навчання.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки бакалавра у вищих навчальних закладах другого-четвертого рівнів акредитації припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень молодшого спеціаліста за однією із спеціальностей, відповідних напряму підготовки бакалавра, у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі.

Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Магістр - освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти особи, яка на основі освітньо-кваліфікаційного рівня бакалавра здобула повну вищу освіту, спеціальні уміння та знання, достатні для виконання професійних завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад у певному виді економічної діяльності.

Підготовка фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня магістра може здійснюватися на основі освітньо-кваліфікаційного рівня спеціаліста.

Особи, які в період навчання за освітньо-професійною програмою підготовки магістра припинили подальше навчання, мають право за індивідуальною програмою здобути освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліста за такою ж або спорідненою спеціальністю у тому самому або іншому акредитованому вищому навчальному закладі. Встановлюються такі види документів, які засвідчують здобуття особою вищої освіти та кваліфікації за певними освітньо-кваліфікаційними рівнями:

• диплом молодшого спеціаліста;

• диплом бакалавра;

• диплом спеціаліста;

• диплом магістра.

Вищий навчальний заклад (ВНЗ), вище професійне училище, центр професійно-технічної освіти мають право видавати документ про вищу освіту державного зразка тільки з акредитованого напряму (спеціальності).

В ВНЗ можуть захищатись роботи для присвоєння наукового ступеня:

• кандидат наук; доктор наук.

Наукові ступені кандидата та доктора наук присуджуються після захисту кандидатської або докторської дисертації на спеціалізованій вченій раді вищого навчального закладу і затверджуються ВАК (Вищою атестаційною комісією).

Вчені ради вищих навчальних закладів можуть представляти співробітників для присвоєння вчених звань:

• старший науковий співробітник;

• доцент;

• професор.

Вчені звання присвоюються ВАК на основі рішень Вчених рад вищих навчальних закладів третього та четвертого рівня акредитації; наукових (науково-технічних, технічних) рад науково-дослідних установ.

Студенти в своїй повсякденній практиці можуть користуватися наступними правами:

• вибір профілю, форми навчання;

• користування навчально-виробничою, науковою, культурно-спортивною, побутовою, оздоровчою базою навчального закладу;

• доступ до інформації в усіх галузях;

• участь в науково-дослідній роботі, конференціях, олімпіадах, виставках, конкурсах;

• участь в громадському самоврядуванні, в вирішенні питань удосконалення навчального процесу;

• безпечні та нешкідливі умови навчання і праці;

• забезпечення гуртожитками;

• трудова діяльність в позаурочний час;

• користування послугами закладів охорони здоров’я.

В той же час обов’язки студентів передбачають:

• систематичне і глибоке оволодіння знаннями, практичними навиками;

• додержання статуту, правил внутрішнього розпорядку навчального закладу;

• додержання законодавства, моральних, етичних норм співжиття.

Студенти мають право на вільне відвідування занять. Вільне відвідування лекційних занять дозволяється лише для студентів третього і наступних курсів в порядку, встановленому вищим закладом освіти. Дозвіл на вільне відвідування занять (на кожний семестр окремо) надає декан факультету. Студент, який має право на вільне відвідування лекцій погоджує з викладачем – лектором план роботи над навчальним курсом.

Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їх навчання:

• загальний порядок переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання, зазначений у „Положенні про порядок переведення, відрахування та поновлення студентів вищих закладів освіти”, затвердженому Міністерством освіти від 15.07.96 №245;

• при переведенні студент додатково додає до заяви копію договору про навчання в попередньому навчальному закладі, академічну довідку за весь період навчання, з обов’язковим зазначенням назв дисциплін, загальної кількості годин, залікових кредитів, передбачених на їх вивчення та форм контролю, програми дисциплін (змістовні модулі). При позитивному розгляді ректором заяви, деканат проводить перезарахування результатів навчання з дисциплін шляхом порівняння змістових модулів та визначає академічну різницю нормативних змістових модулів, яка не повинна перевищувати, як правило, 10 навчальних дисциплін;

• переведення студентів з одного закладу освіти до іншого незалежно від форми навчання, напряму підготовки фахівців з вищою освітою, спеціальностей здійснюється за згодою ректорів обох вищих закладів освіти;

• переведення студентів з одного напряму підготовки з вищою освітою на інший, з однієї спеціальності на іншу, або однієї форми навчання на іншу в межах вищого закладу освіти здійснює ректор цього закладу;

• переведення студентів, а також поновлення в число студентів осіб, які були відраховані з вищих закладів освіти, здійснюється, як правило, під час літніх або зимових канікул;

• переведення студентів на перший курс вищих закладів освіти забороняється;

• студент, який бажає перевестись до іншого закладу освіти , подає на ім’я ректора вищого закладу освіти, в якому він навчається, заяву про переведення і одержавши його письмову згоду, звертається з цією заявою до того ВНЗ, до якого він бажає перевестись. При позитивному розгляді заяви і за умови ліквідації академічної різниці ректор вищого закладу освіти видає наказ, згідно з яким студент допускається до занять, а до закладу освіти, в якому він навчався раніше, направляється запит щодо одержання поштою його особової справи. Ректор ВНЗ, в якому студент навчався раніше, отримавши запит, видає наказ про відрахування студента у зв’язку з його переведенням до іншого закладу освіти і в тижневий термін пересилає його особову справу.

Ректор ВНЗ, до якого переводиться студент, після отримання особової справи видає наказ про його зарахування.

Студент може бути відрахований з ВНЗ:

• за власним бажанням:

• у зв’язку з переведенням до іншого закладу освіти;

• за станом здоров’я на підставі висновку ЛКК;

• за академічну неуспішність;

• за порушення навчальної дисципліни і правил внутрішнього розпорядку вищого закладу освіти.

За академічну неуспішність відраховується студент , якщо під час екзаменаційної сесії отримав більше двох незадовільних оцінок. Студенти, які під час сесії не склали екзамени, заліки з однієї або двох дисциплін, повинні ліквідувати академзаборгованість до початку наступного семестру. Як виняток, керівник вищого закладу освіти може продовжити термін ліквідації академзаборгованості.

Студент може взяти перерву у навчанні (академічну відпустку, повторний курс), згідно з порядком надання академічної відпустки та повторного курсу, зазначеному у „Положенні про академічні відпустки та повторне навчання у вищих закладах освіти” від 06.06.96 р. №191.

Академічна відпустка – це перерва в навчанні, право на яку студент отримує у випадку зниження працездатності внаслідок порушення функцій організму, які зумовлені гострими захворюваннями, що потребують тривалого відновлювального лікування; загостреннями хронічних захворювань або частими захворюваннями (понад один місяць за семестр); анатомічними дефектами, які не дають змоги провести відновлювальне лікування під час навчання. Максимальна тривалість академічної відпустки встановлюється до одного року. При необхідності тривалість академічної відпустки може бути продовжена ще на один рік.

Повторне навчання – це повторне проходження працездатним студентом (який не має права на академічну відпустку) курсу навчання за певний семестр, навчальний план якого студент не виконав у повному обсязі з поважних причин: через тривалі захворювання, пов’язані зокрема, з епідеміями; часті захворювання (понад один місяць за семестр); складні сімейні обставини, зокрема, необхідність догляду за членами сім’ї. Студенти першого курсу правом на повторне навчання не користуються.

Академічна відпустка за медичними показниками надається студентам ректором ВНЗ на підставі висновку лікувально – консультаційної комісії (ЛКК).

Допуск до занять студентів, у яких завершився термін академічної відпустки, здійснюється наказом ректора на підставі заяви студента та висновку ЛКК про стан здоров’я , які подаються не пізніше двох тижнів від початку навчального семестру. За весь період навчання студент може скористатись правом на отримання академічної відпустки, як правило один раз.

Довідки про захворювання під час семестру завіряються в лікувально-профілактичній установі, яка його обслуговує, і подаються до ВНЗ протягом тижня після закінчення лікування.

Особливості стипендіального забезпечення студентів у відповідності до існуючого законодавства:

• стипендіальне забезпечення студентів здійснюється за підсумками виконання індивідуального плану, виходячи з основних положень: „Порядку призначення, виплати та розмірів стипендіального забезпечення учнів, студентів, курсантів, слухачів, клінічних ординаторів, аспірантів і докторантів”, затвердженого Кабінетом Міністрів України від 08.08.2001 р. №950;

• при перевищенні граничного терміну навчання стипендія студентам не призначається, оскільки цей етап навчання не фінансується з державного бюджету.