9.3. Продуктивність. Норма часу. Методи нормування

Продуктивність зазвичай характеризують або кількістю виробів, виготовлених за одиницю часу, або кількістю часу, затраченого на виконання роботи. Час, потрібний для виконання операції, розрахований за певними правилами та нормативами, називають нормою часу. Для нормування малотрудомістких операцій користуються оберненою до норми часу величиною – нормою виробітку. Норма часу (виробітку) є основою для виявлення кількості виконавців і обладнання та для виявлення розцінок на виконувані роботи. Схема для розрахунку основного часу представлена на рис.9.2.

Рисунок 9.2 – Схема для розрахунку основного часу

У масовому типі виробництва нормою часу є штучний час Т_шт, а в серійному – штучно-калькуляційний Т_шт.к. Ці величини для операції визначають за формулами:

Т_шт = Т_о + Т_д + Т_обсл + Т_пер; Т_шт.к = Т_шт + , (9.1)

де Т_о – основний або машинний час – час на виконання робочого ходу. Його розраховують залежно від схеми обробки. Наприклад, при обточуванні циліндричної поверхні:

, (9.2)

де L – розрахункова величина робочого ходу:

L = l + l₁ + l₂,

де l – довжина оброблюваної поверхні в напрямку подачі;

l₁, l₂ – величини врізання і перебігу;

і – кількість робочих ходів;

Т_д – допоміжний час, тобто час на виконання допоміжних ходів і допоміжних переходів, а саме: підведення і відведення інструменту, установка й зняття заготовки, керування верстатом, вимірювання обробленої заготовки. У норму часу входить тільки та частина допоміжного часу, яка не перекривається основним. Суму основного й допоміжного часу називають оперативним часом Т_оп:

Т_оп = Т_о + Т_д; (9.3)

Т_обсл – час на обслуговування робочого місця. Він охоплює час на розмірне налагодження і підналагодження ТС, зміну інструменту і прибирання робочого місця;

Т_пер – час нормованих перерв;

Т_д, Т_обсл, Т_пер – визначають за нормативами, причому Т_обсл і Т_пер в нормативах задають у процентах від оперативного часу;

Т_п.з – підготовчо-заключний час. Цей час витрачають на початку та в кінці обробки партії заготовок на ознайомлення з роботою, отримання оснастки на складі, її встановлення на робочому місці, налагодження ТС, здачу на склад оснастки після завершення обробки партії заготовок, отримання зі складу й здачу на склад партії заготовок. Ця робота нормується незалежно від кількості заготовок у партії за нормативами підготовчо-заключного часу;

n – кількість заготовок у партії.

74

Норми часу в машинобудуванні визначають диференційованим, укрупненим і дослідно-статистичним методами.

В диференційованому методі кожну операцію поділяють на дрібні структурні елементи, тривалість яких визначають розрахунком (найчастіше основний час) або за деталізованими нормативами. Ступінь деталізації поділу операції на складові частини залежить від типу виробництва. Цей метод найточніший, однак трудомісткий. Його найчастіше застосовують у масовому і серійному виробництві.

Укрупнений метод продуктивніший, але менш точний. Нормування тут ведуть за нормативами у вигляді таблиць, графіків, номограм або спрощених формул для основних складових норми часу, залежних від габаритів і виду заготовки та її поверхонь. Метод поширений в одиничному та дрібносерійному виробництві.

Дослідно-статистичним методом норми часу виявляють порівнюючи обсяг і складність роботи з роботою, яка виконувалась раніше. Для цього використовують дані обліку фактичних затрат часу на виконання робіт на підприємстві і досвід нормувальника. Метод іноді застосовують в одиничному виробництві. Він найпростіший, але отримані результати лише орієн­товні, тому їх не вважають технічно обгрунтованими.