Право інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

Стаття 481. Поняття та об'єкти раціоналізаторської пропозиції

1. Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

2. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

1. Поряд із науковими відкриттями, винаходами, корисними моделями, промисловими зразками та компонуваннями ІМС велику роль у науково-технічному прогресі відіграють такі результати науково-технічної творчості людини як раціоналізаторські пропозиції. Вони є найпоширенішим об'єктом права інтелектуальної власності, проявом технічної творчості широких верств населення. За допомогою раціоналізаторських пропозицій вносяться вдосконалення до вже відомих технологічних, технічних чи організаційних рішень, здійснюється модернізація діючого обладнання, усуваються недоліки в його роботі, підвищується його продуктивність тощо.

Надання правової охорони раціоналізаторським пропозиціям було характерною особливістю радянського цивільного права. Норми, пов'язані з регулюванням відносин, що виникали у зв'язку зі запровадженням результатів науково-технічної творчості, зокрема раціоналізаторських пропозицій, були виділені в самостійні розділи Основ цивільного законодавства СРСР і союзних республік. Приміром, розділи V та VI зазначених Основ цивільного законодавства були присвячені відкриттям, винаходам та раціоналізаторським пропозиціям, охороні прав учених, винахідників та раціоналізаторів. Створене у 1958 р. Всесоюзне товариство винахідників і раціоналізаторів сприяло розвитку масового раціоналізаторства в усіх республіках колишнього СРСР, у тому числі й Українській PCR Після розпаду СРСР практично в усіх державах, які виникли на його терені, продовжували діяти зазначені правові норми, що врегульовували питання,

Стаття 481. Поняття та об'єкти раціоналізаторської пропозиції.

1. Раціоналізаторською пропозицією є визнана юридичною особою пропозиція, яка містить технологічне (технічне) або організаційне рішення у будь-якій сфері її діяльності.

2. Об'єктом раціоналізаторської пропозиції може бути матеріальний об'єкт або процес.

1. Поряд із науковими відкриттями, винаходами, корисними моделями, промисловими зразками та компонуваннями ІМС велику роль у науково-технічному прогресі відіграють такі результати науково-технічної творчості людини як раціоналізаторські пропозиції. Вони є найпоширенішим об'єктом права інтелектуальної власності, проявом технічної творчості широких верств населення. За допомогою раціоналізаторських пропозицій вносяться вдосконалення до вже відомих технологічних, технічних чи організаційних рішень, здійснюється модернізація діючого обладнання, усуваються недоліки в його роботі, підвищується його продуктивність тощо.

Надання правової охорони раціоналізаторським пропозиціям було характерною особливістю радянського цивільного права. Норми, пов'язані з регулюванням відносин, що виникали у зв'язку зі запровадженням результатів науково-технічної творчості, зокрема раціоналізаторських пропозицій, були виділені в самостійні розділи Основ цивільного законодавства СРСР і союзних республік. Приміром, розділи V та VI зазначених Основ цивільного законодавства були присвячені відкриттям, винаходам та раціоналізаторським пропозиціям, охороні прав учених, винахідників та раціоналізаторів. Створене у 1958 р. Всесоюзне товариство винахідників і раціоналізаторів сприяло розвитку масового раціоналізаторства в усіх республіках колишнього СРСР, у тому числі й Українській PCR Після розпаду СРСР практично в усіх державах, які виникли на його терені, продовжували діяти зазначені правові норми, що врегульовували питання, пов'язані із раціоналізаторськими пропозиціями. Останніми роками в багатьох з цих держав, зокрема в Росії, Молдові, Киргизії, Туркменістані, прийняті нові нормативно-правові акти щодо набуття, здійснення та захисту права інтелектуальної власності на раціоналізаторські пропозиції. Цивільний кодекс Української PCP, який був чинним до 01.01.2004 p., не визначав Прняття раціоналізаторської пропозиції, однак у ст. 520-523 цього кодексу містились норми щодо прав автора раціоналізаторської пропозиції, його участі у впровадженні цієї пропозиції, переходу прав автора за спадкоємством та вирішення спорів про авторство, першість на раціоналізаторську пропозицію та виплату винагороди. У п. 63 Розділу IV «Положення про відкриття, винаходи та раціоналізаторські пропозиції», затвердженого Постановою Ради Міністрів СРСР від 21.08.73 р. (далі -Положення), наведено визначення раціоналізаторської пропозиції, якою визнавалося технічне рішення, що є новим і корисним для підприємства, якому воно подано, і яке передбачає зміну конструкції виробу, технології виробництва і техніки, що використовується, або зміну складу матеріалу. Нормативно-правова база СРСР щодо правової охорони раціоналізаторських пропозицій включала низку правових актів з цих питань, зокрема «Тимчасові вказівки про порядок оформлення, подання та розгляду заяви на раціоналізаторську пропозицію», затверджені наказом Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів 19.08.1976 р. (далі — Вказівки), «Роз'яснення щодо деяких питань стосовно визнання раціоналізаторськими пропозицій інженерно-технічних працівників науково-дослідних, проектних, конструкторських, технологічних організацій і аналогічних підрозділів підприємств, а також порядку їх подання», затверджене наказом Державного комітету Ради Міністрів СРСР у справах винаходів і відкриттів 15.05.1975 р. Поняття раціоналізаторської пропозиції, що збігається по суті з наданим у п. 63 Положення, наведено і в п. 9 «Тимчасового положення про правову охорону об'єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні», затвердженого Указом Президента України від 18.09.1992 р. (далі - Тимчасове положення), яке втратило чинність у 1994 р. після введення в дію низки законів у сфері інтелектуальної власності, за виключенням деяких норм, зокрема тих, що стосуються правової охорони раціоналізаторських пропозицій, які чинні і на цей час. У згаданому Тимчасовому положенні раціоналізаторською визнається пропозиція, що є новою і корисною для підприємства, якому вона подана, і передбачає створення або зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалу. Таким чином, усі нормативно-правові акти щодо правової охорони раціоналізаторських пропозицій, які діяли до набрання чинності ЦК України, не визнавали організаційні нововведення раціоналізаторськими пропозиціями. Згідно із коментованою статтею ЦК України раціоналізаторською є пропозиція, що визнана юридичною особою, якій вона подається, і яка містить технологічне, технічне або організаційне рішення у будь-якій сфері діяльності цієї юридичної особи. Таким чином, критеріями придатності раціоналізаторської пропозиції для набуття права інтелектуальної власності на неї є визнання раціоналізаторської пропозиції технологічним, технічним або організаційним рішенням, а також встановлення її новизни та корисності для цієї юридичної особи. Проаналізуємо ці критерії придатності раціоналізаторської пропозиції для набуття права інтелектуальної власності на неї більш детально.

Передусім раціоналізаторська пропозиція відповідно до коментованої статті ЦК України та п. 9 Тимчасового положення має бути спрямована на створення чи зміну конструкції виробів, технології виробництва і застосованої техніки чи складу матеріалу або вносити зміни та вдосконалювати організаційні заходи. Цей критерій має комплексний характер. З одного боку, він означає, що пропозиція повинна містити конкретне розв'язання задачі, а не просту її постановку. Раціоналізатор повинен дати конкретні пропозиції про те, що і як треба зробити, аби одержати бажаний результат. Не визнаються раціоналізаторськими пропозиції, які лише констатують ту чи іншу проблему, обмежуються вказівкою на доцільність якогось заходу або на позитивний ефект, що може бути отриманий від її реалізації. Раціоналізаторська пропозиція має містити принципове рішення, конкретизоване настільки, щоб воно не викликало будь-яких непорозумінь і припущень, розкривало суть авторського задуму і не вимагало додаткової доробки творчого характеру. Ця умова буде виконана, якщо в пропозиції і матеріалах, які її пояснюють, є дані, необхідні і достатні для практичного здійснення пропозиції за допомогою відомих організаційних та технологічних прийомів, а також прийомів конструювання чи проектування. Водночас названий критерій потребує, щоб розв'язання задачі мало технологічний, технічний чи організаційний характер. Іншими словами, із всієї низки ділових пропозицій, що можуть принести підприємству реальну користь, раціоналізаторськими визнаються лише ті, які вирішують практичні завдання за допомогою технологічних, технічних чи організаційних засобів, до яких можуть належати:

• створення чи зміна конструкції виробів або застосовуваної техніки;

• створення чи зміна режиму організації діяльності юридичної особи або технології виробництва;

• зміна складу матеріалу.

Іншим критерієм придатності раціоналізаторської пропозиції для набуття права інтелектуальної власності на неї є її новизна. На відміну від винаходів і корисних моделей, які повинні мати світову новизну, для раціоналізаторських пропозицій достатньо локальної новизни, тобто в межах діяльності тих юридичних осіб, яким вона подається. Коли конкретна пропозиція має світову новизну, це не є перешкодою для її кваліфікації як раціоналізаторської, якщо через якісь причини вона не оформляється як винахід чи корисна модель. Проте дослідження новизни заявленої раціоналізаторської пропозиції проводиться тільки в масштабах діяльності певної юридичної особи. Новизна раціоналізаторської пропозиції встановлюється на певний момент часу. Стосовно раціоналізаторських пропозицій у нормативних актах вживається поняття першості, а не пріоритету. Першість визначається датою надходження до юридичної особи правильно оформленої заяви на раціоналізаторську пропозицію. Першість визнається за автором, який першим подав у встановленому порядку заяву на раціоналізаторську пропозицію, навіть якщо вона була спочатку відхилена і це не було оскаржено автором. Раціоналізаторській пропозиції автора можуть бути протиставлені лише відомості, які розкривають суть цього або тотожного рішення, що стали відомі цій юридичній особі до зазначеної дати першості. Оскільки для раціоналізаторських пропозицій достатньо локальної новизни, коло джерел, що беруться до уваги при дослідженні відповідності цьому критерію, досить обмежене. Пропозиція не визнається новою, якщо до дати подання заяви подане або схоже рішення:

• вже використовувалося цією юридичною особою, крім випадків, коли воно використовувалося з ініціативи автора протягом не більше, ніж трьох місяців до дати подання заяви. Ця пільга щодо новизни, якою користуються тільки автори пропозицій, упроваджених з їхньої ініціативи, не скасовує загального правила про те, що дата першості визначається на день надходження до юридичної особи заяви на раціоналізаторську пропозицію. Тому новизна пропозиції може бути втрачена, якщо впродовж тримісячного пільгового терміну виникнуть такі обставини, що ставить під сумнів її новизну;

• передбачено до впровадження розпорядчими документами юридичної особи. Ця обставина має враховуватись як джерело інформації, що протиставляється рішенню, якщо ці документи були видані до дати подання заяви і в них не просто формулюється задача, а й передбачається її розв'язання, яке тотожне заявленому;

• розроблено технічними службами цієї юридичної особи. У цьому випадку маються на увазі службові розробки, які були втілені у конкретне рішення, що може бути протиставлене заявленій раціоналізаторській пропозиції. Джерелами інформації, що включаються до інформаційного фонду, який враховується при визначенні новизни раціоналізаторських пропозицій, є результати науково-дослідних, проектних, конструкторських і технологічних розробок, які виконуються організаційно-технічними службами цієї юридичної особи разом з аналогічними службами інших юридичних осіб, а також документація, отримана юридичною особою від іншої юридичної особи на підставі укладеного між ними договору про виконання науково-дослідних чи дослідно-конструкторських робіт або договору про передачу науково-технічних досягнень та надання організаційно-технічної допомоги;

• заявлено іншою особою, якій належить першість на цю або тотожну раціоналізаторську пропозицію;

• рекомендовано вищестоящою юридичною особою або опубліковано в інформаційних виданнях щодо поширення передового досвіду в цій галузі. В обох випадках новизну пропозиції заперечують лише такі рекомендації чи публікації, в яких розкривається суть рішення, що збігається із запропонованим;

• передбачено обов'язковими для юридичної особи нормативами. До них належать стандарти, що надійшли до юридичної особи, норми, технічні умови, будівельні норми і правила, організаційні рекомендації, а також інші нормативно-технічні документи, якщо вони вказують конкретний шлях розв'язання задачі, який не відрізняється від запропонованого раціоналізатором.

Інформація щодо розв'язання задачі з інших джерел інформації новизни раціоналізаторської пропозиції не заперечує. Наприклад, не можуть бути протиставлені раціоналізаторській пропозиції відомості, набуті зі спеціальної літератури або патентної документації. Водночас треба мати на увазі, що раціоналізаторські пропозиції мають бути результатом самостійної творчої роботи їх авторів. Тому не повинна визнаватися раціоналізаторською пропозиція, що використана іншою юридичною особою або опублікована в пресі, якщо заявник запозичив її повністю і без додаткової конструкторської, технологічної чи організаційної доробки, що враховує умови діяльності цієї юридичної особи. Зрозуміло, що факт запозичення має бути очевидним. Тому відмова у визнанні пропозиції раціоналізаторською з цієї підстави можлива лише тоді, коли такий факт остаточно доведений або не заперечується самим заявником. В іншому разі треба виходити з презумпції права авторства заявника на подану ним пропозицію.

Третім критерієм придатності раціоналізаторської пропозиції для набуття права інтелектуальної власності на неї є її корисність. Пропозиція визнається корисною, якщо її використання в умовах діяльності юридичної особи дає змогу одержати економічний, технічний чи інший позитивний ефект. Корисність пропозиції визначається на основі порівняння результату, який має бути отриманий від запропонованого рішення, із результатом, одержаним відомими юридичній особі або фактично застосовуваними нею рішеннями такого самого завдання. Позитивний ефект від використання пропозиції може полягати, наприклад, у підвищенні продуктивності праці, якості, надійності та довговічності виробів, економії матеріальних і трудових ресурсів. Іноді впровадження раціоналізаторської пропозиції призводить до поліпшення одних показників при одночасному погіршенні інших. У цьому випадку, визначаючи корисність пропозиції, треба виходити з того, наскільки позитив від раціоналізації переважає її негативні моменти. Але не може бути визнана раціоналізаторською пропозиція, що знижує якість продукції, погіршує умови праці або призводить до збільшення рівня забруднення навколишнього природного середовища.

Завершуючи аналіз критеріїв придатності раціоналізаторської пропозиції для набуття права інтелектуальної власності на неї, доречно зауважити, що конкретне застосування цих критеріїв багато в чому визначається специфікою діяльності тієї чи іншої юридичної особи. Цілком очевидно, що юридична особа, яка оснащена передовою технікою і має кваліфікований персонал, ставитиме більш високі вимоги до раціоналізаторів порівняно з юридичними особами, технічний і організаційний рівень яких значно нижчий. Тому нормальною є ситуація, коли певна пропозиція однією юридичною особою визнається раціоналізаторською, а іншою — відхиляється через відсутність новизни та корисності.

2. У частині другій коментованої статті ЦК України йдеться про об'єкти раціоналізаторської пропозиції, якими можуть бути матеріальний об'єкт або процес. При цьому матеріальним об'єктом може бути продукт (пристрій, речовина тощо) або процес (спосіб), який може бути як технологічним, тобто таким, що здійснюється над матеріальними об'єктами, так і організаційним (див. коментар до ст. 459 ЦК України щодо таких понять, як продукт та процес).

Стаття 482. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції

1. Обсяг правової охорони раціоналізаторської пропозиції визначається її описом, а також кресленнями, якщо вони подані.

Коментуючи що статтю ЦК України, доцільно звернутись до норм Тимчасового положення, Положення та Вказівок, згідно з якими і сьогодні юридичні особи мають можливість визначати порядок оформлення прав інтелектуальної власності на раціоналізаторські пропозиції. Оформлення набуття права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію починається зі складання та подання заяви. У ній має бути зазначено найменування пропозиції, названі всі співавтори, наданий опис пропозиції, а також (у разі необхідності) креслення та інші матеріали. В описі мають бути викладені недоліки існуючого виробничого або організаційного процесу, конструкції виробу, технології виробництва і застосовуваної техніки або складу матеріалу, які мають бути усунуті пропозицією. Зазначається мета пропозиції, зміст запропонованого рішення, а також наводяться відомості про економічний чи інший позитивний ефект від її використання. Опис повинен розкривати суть раціоналізаторської пропозиції та має бути настільки зрозумілим і повним, щоб юридична особа могла здійснити пропозицію, що подається. У необхідних випадках до заяви додають креслення або інші графічні матеріали (схеми, графіки, діаграми, ескізи тощо), а також можуть бути надані техніко-економічні розрахунки. Креслення оформлюються на окремому аркуші. В описі необхідно надавати пояснення стосовно зображеного в кресленні. Заява має стосуватися лише однієї раціоналізаторської пропозиції. Якщо при розгляді заяви буде встановлено, що в ній містяться два або більше самостійних рішення, автору пропонується в 15-денний термін оформити кожне рішення окремою заявою. Якщо автор не зробить цього, заяву розглядають щодо одного з рішень, що містяться в ній. Заява подається тій юридичній особі, в діяльності якої вона може бути нею використана незалежно від того, чи є автор її працівником. За заявою провадяться попередня перевірка і розгляд пропозиції по суті. Така перевірка має на меті встановити, чи стосується пропозиція діяльності цієї юридичної особи і чи відповідає заява встановленим вимогам. Перевірка здійснюється працівниками юридичної особи, на яких покладені функції щодо прийому та реєстрації заяв на раціоналізаторські пропозиції. Якщо заява складена із порушенням встановлених вимог або пропозиція не стосується діяльності юридичної особи, її до розгляду не приймають. Про це в 5-денний термін повідомляють заявника із зазначенням мотивів відхилення пропозиції. Автор, не згодний із прийнятим рішенням, може оскаржити його керівнику юридичної особи. Скарга має бути розглянута в 15-денний термін. У разі задоволення скарги заява приймається до розгляду і реєструється за попередньою датою надходження. На прохання заявника йому видається довідка, яка засвідчує факт і дату надходження заяви. Зареєстровану пропозицію направляють на розгляд тим підрозділам юридичної особи, діяльності яких вона безпосередньо стосується (цех, відділи головного механіка, головного енергетика, головного конструктора тощо). У висновку цих підрозділів має бути підтверджена наявність у пропозиції технологічного, технічного чи організаційного рішення, а також оцінені його новизна та корисність. За заявою ухвалюється рішення в 15-денний строк із моменту її надходження. У цей термін заявнику має бути повідомлено або про визнання пропозиції раціоналізаторською і прийняття її до використання, або про проведення дослідницької перевірки, або про відхилення пропозиції. Автор, не згодний із рішенням про відмову у визнанні пропозиції раціоналізаторською, вправі в тримісячний термін від дати одержання рішення оскаржити його керівнику юридичної особи. Скаргу автора цей керівник повинен розглянути в місячний термін. Після винесення рішення про визнання пропозиції раціоналізаторською і прийняття її до використання упродовж місячного терміну кожному із співавторів видається посвідчення на раціоналізаторську пропозицію. Воно засвідчує визнання пропозиції раціоналізаторською, першість пропозиції та право авторства на неї. Обсяг правової охорони визначається описом раціоналізаторської пропозиції та кресленнями в разі їх наявності. Посвідчення є правовстановлюючим документом, який чинний у межах юридичної особи, що його видала.

Стаття 483. Суб'єкти права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

1. Суб'єктами права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор та юридична особа, якій ця пропозиція подана.

Відповідно до коментованої статті ЦК України суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію є її автор. Автором раціоналізаторської пропозиції визнається фізична особа, творчою працею якої створена пропозиція (п. 10 Тимчасового положення). Тобто авторами раціоналізаторських пропозицій можуть бути тільки фізичні, а не юридичні особи. На визнання фізичної особи автором раціоналізаторської пропозиції не впливає її вік і стан дієздатності. Проте самостійно здійснювати особисті немайнові права інтелектуальної власності згідно зі ст. 31 ЦК України можуть лише фізичні особи, які досягли 14 років. За авторів, що не досягли цього віку або які визнані недієздатними, зазначені права здійснюють їхні батьки чи опікуни. Іноземні особи та особи без громадянства користуються такими самими правами, як і громадяни України.

Якщо у створенні раціоналізаторської пропозиції брали творчу участь кілька осіб, виникає співавторство. Не можуть претендувати на співавторство фізичні особи, які надали автору раціоналізаторської пропозиції лише технічну допомогу (виготовлення креслень і зразків, виконання розрахунків, проведення дослідної перевірки тощо). Не вважаються співавторами і фізичні особи, які виявили ініціативу у впровадженні рішення, запозиченого з досвіду діяльності інших юридичних осіб або спеціальної літератури без додаткової конструкторської, технологічної чи організаційної його доробки стосовно умов юридичної особи, до якої подається заява на раціоналізаторську пропозицію. Також не визнаються співавторами ті, хто надавав автору суто організаційну чи матеріальну допомогу або сприяв оформленню прав на раціоналізаторську пропозицію. Склад співавторів визначається на підставі угоди, укладеної між особами, які включені до заяви, що подається. Зміна їхнього складу після подання заяви, як правило, не допускається. У виключних випадках, за відсутності спору про право авторства і якщо рішення за пропозицією ще не прийнято, питання про зміну складу співавторів може бути розглянуте юридичною особою. У разі виникнення спору щодо права авторства на раціоналізаторську пропозицію він вирішується у суді.

Авторами раціоналізаторських пропозицій здебільшого є штатні працівники юридичних осіб. Водночас заяви на раціоналізаторські пропозиції можуть подавати і сторонні для юридичної особи фахівці, в тому числі студенти, учні, пенсіонери. Після смерті автора раціоналізаторської пропозиції його права, стосовно яких допускається правонаступництво, переходять до спадкоємців за законом або за заповітом. У спадщину переходить право на одержання посвідчення на раціоналізаторську пропозицію, яке забезпечує право на добросовісне заохочення. Дія прав спадкоємця не обмежена. Автор або автори раціоналізаторської пропозиції є первинними суб'єктами права інтелектуальної власності.

Юридична особа, якій подана раціоналізаторська пропозиція, є учасником правовідносин, пов'язаних із набуттям, здійсненням і захистом прав

інтелектуальної власності на раціоналізаторські пропозиції. Законодавством на юридичну особу покладається низка обов'язків щодо прийняття та розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, видачі посвідчень авторам тощо. Крім того, юридичні особи можуть визначати порядок розгляду заяв на раціоналізаторські пропозиції, їх впровадження та добросовісного заохочення авторам за раціоналізаторську пропозицію.

Проте як суб'єкт права інтелектуальної власності юридична особа виступає лише у відносинах, пов'язаних з використанням раціоналізаторської пропозиції. Юридична особа є вторинним суб'єктом права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію.

Стаття 484. Права суб'єктів права інтелектуальної власності на раціоналізаторську пропозицію

1. Автор раціоналізаторської пропозиції має право на добросовісне заохочення від юридичної особи, якій ця пропозиція подана.

2. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, має право на використання цієї пропозиції у будь-якому обсязі.

1. Права інтелектуальної власності у автора раціоналізаторської пропозиції виникають у зв'язку:

• із фактом створення нового і корисного для юридичної особи рішення (право на подання заяви, право на встановлення першості, право на офіційне визнання пропозиції раціоналізаторською шляхом видачі на неї посвідчення);

• із офіційною кваліфікацією пропозиції як раціоналізаторської (право авторства, право на авторське ім'я тощо);

• із використанням раціоналізаторської пропозиції (право на добросовісне заохочення).

Одним із найважливіших прав кожного автора раціоналізаторської пропозиції є право авторства, яким забезпечується можливість особи вважатися та іменувати себе справжнім творцем цієї раціоналізаторської пропозиції. Як і будь-яке право авторства, воно характеризується нерозривним зв'язком з особою автора, від якого воно не може бути відчужено, а також безстроковістю, абсолютністю і виключністю. Проте на відміну, наприклад, від права авторства, яке має автор винаходу, дія права авторства на раціоналізаторську пропозицію обмежена сферою діяльності тієї юридичної особи, якій ця пропозиція була подана і котра видала автору посвідчення на раціоналізаторську пропозицію. Поза цією сферою діяльності право авторства на тотожну раціоналізаторську пропозицію може бути закріплено за іншою особою, яка самостійно розробила таку саму пропозицію. Відтак авторами тотожних раціоналізаторських пропозицій, поданих різним юридичним особам, можуть бути різні особи, права яких визнаються та охороняються в рамках діяльності цих юридичних осіб.

У частині першій коментованої статті ЦК України законодавець окремо визначає право автора раціоналізаторської пропозиції на добросовісне заохочення, в тому числі на винагороду, від юридичної особи, якій ця пропозиція подана. Якщо використання раціоналізаторської пропозиції дає певний економічний результат, юридична особа, яка використовує цю пропозицію, складає розрахунок річного доходу від її використання. У випадку, коли використання раціоналізаторської пропозиції не дає доходу, але створює інший позитивний результат, винагорода виплачується в розмірі, визначеному залежно від дійсної цінності такого використання з урахуванням досягнутого позитивного ефекту та обсягу використання. Згідно із п. 53 Тимчасового положення автор раціоналізаторської пропозиції має право на одержання винагороди за використання його пропозиції впродовж двох років від дати початку її використання юридичною особою, яка видала посвідчення на цю раціоналізаторську пропозицію. Розмір винагороди визначається умовами договору між автором та юридичною особою і не може бути менше:

1. 10% доходу, що одержує щорічно юридична особа від використання раціоналізаторської пропозиції;

2. 2% частки собівартості продукції (робіт і послуг), що припадає на раціоналізаторську пропозицію, корисний ефект від якої не впливає на одержання доходу. Винагорода сплачується автору відповідно до договору, але не пізніше трьох місяців після закінчення кожного року використання раціоналізаторської пропозиції. Автори раціоналізаторських пропозицій при одержанні винагороди користуються пільгами відповідно до чинного законодавства.

Частина друга коментованої статті ЦК України надає юридичній особі, що визнала пропозицію раціоналізаторською, право використовувати її в будь-якому обсязі. Це означає, що юридична особа може використовувати раціоналізаторську пропозицію як в повному, так і не в повному обсязі, тобто використовувати тільки частину рішення, визнаного нею раціоналізаторським. Юридична особа, яка визнала пропозицію раціоналізаторською, не отримує на неї будь-яких монопольних прав, однак її інтереси можуть охоронятися нормами щодо захисту права інтелектуальної власності на комерційну таємницю та щодо боротьби з недобросовісною конкуренцією.

Джерело:

Право інтелектуальної власності: Науково-практичний коментар до Цивільного кодексу України / За аг. Ред.. М.В.Паладія, Н.М.Мироненко, В.О.Жарова. – К.:Парламентське вид-во, 2006. – 432 с.