Заочний семінар «Основи інтелектуальної власності»

Павло ЦИБУЛЬОВ,

перший проректор

Інституту інтелектуальної власності і права,

д-р техн. наук, м. Київ

Тема 1. Інтелектуальна власність як право на результати творчої діяльності людини

1.1 Поняття інтелектуальної власності

1.1.1 Інтелектуальна власність як результат творчої діяльності

Інтелектуальна власність у широкому розумінні означає закріплені законом права на результати інтелектуальної діяльності у виробничій, науковій, літературній і художній галузях.

Інтелектуальна діяльність — це творча діяльність, а творчість — це цілеспрямована розумова робота людини, результатом якої є щось нове, яке відрізняється неповторністю, унікальністю.

Результати художньої творчості використовуються в гуманітарній сфері для збагачення внутрішнього світу людини, формування його світогляду. Результати ж технічної творчості, які сприяють підвищенню технічного рівня суспільного виробництва, його ефективності та забезпечують конкурентоспроможність вироблених товарів і послуг, застосовуються переважно у сфері виробництва товарів і надання послуг. За сформованою історичною традицією результати технічної творчості називають об'єктами права промислової власності, або «промисловою власністю».

До інтелектуальної власності відносять тільки ті результати творчої діяльності, що не суперечать нормам моралі та гуманності.

1.1.2 Інтелектуальна власність як право

Інтелектуальною власністю вважається не результат творчої діяльності, як такий, а право на цей результат. Особливістю права інтелектуальної власності є те, що воно складається з двох груп прав: майнових і немайнових.

До майнових прав відносяться права: на використання об'єкта інтелектуальної власності; виключне право дозволяти використання та перешкоджати неправомірному використанню об'єкта інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання. До нематеріальних — право на авторство, право на недоторканність твору тощо. Майнове право на об'єкт права інтелектуальної власності здебільшого обмежене у часі. Немайнове право у часі не обмежене, тобто воно вічне. Право інтелектуальної власності та право власності на річ не залежать одне від одного. Перехід права на об'єкт права інтелектуальної власності не означає перехід права на річ, і навпаки.

Право інтелектуальної власності відноситься до групи нематеріальних активів з усіма наслідками, що з цього витікають.

1.2 Еволюція інтелектуальної власності

Інтерес до інтелектуальної власності полягає в тому, що вона може приносити прибуток або іншу користь. Але до того, як буде отримано прибуток від об'єкта права промислової власності, спочатку потрібно вкласти значні кошти на його створення, набуття прав та доведення до робочого стану. Недобросовісний конкурент, що скористається готовим об'єктом промислової власності, матиме конкурентні переваги перед правовласником, оскільки він не несе витрат на створення та підтримання чинності зазначеного об'єкта.

Мабуть, уперше на цю обставину звернули увагу в Англії в період швидкого розвитку мануфактури. Уже на початку XIV століття королівською владою там надавалися особливі привілеї особам, які займалися створенням нових виробництв. Така підтримка прийняла форму дарування особі, що впровадила нову технологію, виключного права користування цією технологією протягом часу, достатнього для її освоєння. Виключне право давало розробнику перевагу в конкурентній боротьбі. Королівство, своєю чергою, одержувало нову технологію виробництва, що сприяло зміцненню його економічного стану.

Такі права закріплювалися документом, що називався патентною грамотою. У 1628 році був прийнятий статус про монополії. Відповідно до цього статусу, втрачали силу всі монополії, дарування і пільги, за винятком «будь-яких патентних грамот і грамот на привілеї на термін, який дорівнює 14 рокам чи менше, що повинні від цього часу видаватися на виключне право на виготовлення будь-якого виду нових виробів у межах цього королівства дійсному і першому винахіднику таких виробів, яким ніхто інший з часу видачі таких патентних грамот і грамот на привілеї не повинен був користуватися».

Зрозуміло, згодом система патентного права була багато в чому удосконалена. Але винаходи як об'єкти промислової власності використовуються дотепер.

Іншим об'єктом промислової власності, історія якого виходить з глибини століть, є торговельні марки (знаки). Такі знаки у вигляді символів зображувалися ремісниками на товарах, що виготовлялися ними, або ставилися скотарями як «клеймо» на тварині. Однак, незважаючи на поважний вік, ці знаки реалізували важливий елемент законодавства про торговельні марки, що діє донині, а саме: фіксували зв'язок між товаром і виробником.