9.3.5 Управління на етапі захисту прав на опів

Необхідність у діях із захисту прав виникає з моменту, коли права можуть бути порушені. Але не варто чекати порушення, слід спробувати запобігти їм. Для цього насамперед попередити потенційного порушника про свої права шляхом нанесення на товарі або його упаковці попереджувальних надписів і знаків. Наприклад, можна проставити номери патентів на винахід, використаних під час виготовлення цієї продукції. Можна також нанести на книги, які є носієм авторських прав, знак копірайта ©. Для об'єктів суміжних прав таким знаком є ©, для незареєстрованої торговельної марки — ТМ, а для зареєстрованої — ®. Але це відносно слабкий захист прав. Однак порушник не може в подальшому посилатися на незнання ним того, що права на ці об'єкти охороняються. Втім, такі позначення виконують інформаційну функцію, тому що дають змогу ідентифікувати правовласника й провести з ним переговори щодо законного використання прав на ці об'єкти.

Виявивши факт порушення своїх прав, правовласник повинен передусім звернутися до конкурента, вказавши йому на наявність своїх прав. Для цього можна направити конкурентові лист, щоб порушник не зміг згодом посилатися на своє незнання. Дійовим засобом запобігання судовому розгляду є переговори. Цілком можливо, що в процесі переговорів удасться переконати порушника змінити свою поведінку. Компроміс, досягнутий на переговорах, у багатьох випадках — це кращий спосіб вийти із складного становища, ніж судовий розгляд.

Якщо переговори не призведуть до позитивного результату, можна передати розв'язання питання до третейського суду. У цьому разі обидві сторони повинні попередньо підписати відповідний документ про згоду визнати рішення третейського судді.

Якщо ці заходи не дали позитивного результату, правовласник може вдатися до захисту своїх прав у судовому порядку.

Судовий розгляд повинен використовуватися як останній засіб у розв'язанні спору. Судовий процес звичайно пов'язаний з великими витратами часу та коштів. Крім того, вирок суду може мати серйозні наслідки для порушника. Саме тому більшість конкурентів прагнуть уникнути ризику судових вироків, які можуть зупинити підприємницьку діяльність, і намагаються не порушувати наявного права. Практика показує, що переважна кількість спорів про інтелектуальну власність не доходить до суду.

З позицій управління захист прав слід розглядати у ширшому аспекті, ніж просто боротьба з порушниками прав.

Конкурент може не порушувати права і в той же час перешкоджати фірмі розширювати свій сегмент ринку.

Ефективною зброєю конкурента є створення більш ефективних винаходів чи тих, що блокують його діяльність. Для запобігання цьому, необхідно постійно стежити за патентною діяльністю потенційних конкурентів, щоб вчасно прийняти превентивні заходи.

Конкуренти можуть використовувати різні стратегії, наприклад, стратегію «патентної повені» або стратегію «облоги» ефективного патенту фірми-розробника десятками вузькоспеціалізованих патентів із суміжних галузей. Як наслідок, фірма, що розробила оригінальний продукт або технологію, найчастіше не в змозі вдосконалити їх і навіть буває вимушена розпрощатися з ринком.

Для захисту своїх позицій на ринку необхідно відслідковувати конкурентів, наприклад, аналізуючи відомості про технічну конкурентоздатність досліджуваних компаній і вивчаючи їх патентну політику шляхом аналізу патентної активності. Це дасть змогу своєчасно коригувати патентну політику власної фірми.

Оскільки захист прав інтелектуальної власності є вельми коштовною процедурою, то вже на першому етапі життєвого циклу ОПІВ необхідно передбачити кошти на покриття судових витрат.