§ 3. Постпенітенціарний вплив

і заходи соціальної адаптації щодо осіб,

звільнених з установ виконання покарань

Постпенітенціарний вплив на осіб, звільнених з місць позбавлен­ня волі, є однією із стадій виправно-трудового процесу. Постпенітен­ціарний вплив — система заходів, спрямованих на:

— переконання засуджених в об'єктивній необхідності право­мірної поведінки на волі і надання їм допомоги в побутовому і тру­довому влаштуванні;

— організацію контролю за їх поведінкою, аж до застосування адміністративних і кримінально-правових заходів примусу з метою недопущення становлення їх на шлях скоєння повторних злочинів.

269

Структура інституту постпенітенціарного впливу:

1. Підготовка засуджених до звільнення.

2. Надання цим особам допомоги в побутовому та трудовому влаштуванні після звільнення.

3. Організація загального контролю за звільненими.

4. Застосування крайніх заходів постпенітенціарного впливу — встановлення адміністративного нагляду.

Основні завдання постпенітенціарного впливу:

— організація і проведення заходів, пов'язаних з підготовкою за­суджених до звільнення;

— надання допомоги звільненим в питаннях обрання місця про­живання і роботи, налагодження їх соціальних зв'язків;

— контроль за прибуванням звільнених до місця проживання та працевлаштуванням.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення" від 1 березня 1991 р., держава забезпечує додаткові гарантії праце­здатним громадянам у працездатному віці, які потребують соціаль­ного захисту і не здатні на рівних конкурувати на ринку праці. Так, особам, звільненим з установ, що виконують покарання, або таким, які за рішенням суду лікувалися в лікувально-трудових профілакто­ріях, створюються додаткові робочі місця, спеціалізовані підприєм­ства, організуються спеціальні програми навчання тощо. Для цього місцеві Ради народних депутатів бронюють на підприємствах, в установах і організаціях до 5% загальної кількості робочих місць, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення", у разі відмови в прийомі на роботу громадян з числа зазначених ка­тегорій, у межах встановленої квоти, з підприємств, установ і орга­нізацій стягується штраф у розмірі середньорічної заробітної плати за кожну таку відмову в прийнятті на роботу. Ці кошти спрямову­ються у державний фонд сприяння зайнятості населення і викорис­товуються для фінансування витрат підприємств, що створюють ро­бочі місця для звільнених з місць позбавлення волі понад встанов­лену квоту.

З метою надання особам, які звільнилися з місць позбавлення волі, допомоги в трудовому та побутовому влаштуванні, а також удосконалення взаємодії органів та установ кримінально-виконавчої системи з територіальними органами внутрішніх справ і центрами зайнятості населення у вирішенні цих питань 29.06.2000 р. було ви­дано наказ Державного департаменту України з питань виконання покарань, Міністерства внутрішніх справ України і Міністерства праці та соціальної політики України № 139/405/150.

270

Згідно з цим наказом, не пізніше ніж за три місяці до закінчення призначеного строку покарання представником адміністрації ви­правно-трудової установи проводиться бесіда із засудженим для ви­значення його намірів щодо місця проживання та працевлаштуван­ня після звільнення і надання потрібної допомоги у вирішенні цих питань. За підсумками бесіди від засудженого відбирається заява відповідного змісту, яка після звільнення долучається до його особо­вої справи.

Для перевірки можливості проживання засудженого після звіль­нення за обраним їм місцем адміністрацією установи за три місяці до закінчення строку покарання надсилається повідомлення-запит до районного (міського) відділу (управління) внутрішніх справ тієї місцевості, де має намір проживати засуджений. Повідомлення-за­пит надсилається, як правило, до того населеного пункту або до тієї місцевості, де засуджений проживав до арешту (засудження) і де в нього збереглися родинні зв'язки.

У разі, коли виникли об'єктивні обставини, що не дозволяють засудженому виїхати до населеного пункту або місцевості, де він проживав до засудження, адміністрацією установи надсилається по­відомлення-запит до відповідного органу внутрішніх справ тієї місце­вості, яку обрав засуджений. При цьому в повідомленні зазначають­ся підстави обрання даної місцевості для проживання.

При надходженні з установи повідомлення-запиту органом внут­рішніх справ організовується перевірка можливості проживання за­судженого за вказаною адресою. Про наслідки вирішення цього пи­тання орган внутрішніх справ сповіщає адміністрацію установи не пізніше як через 20 днів з часу надходження повідомлення — запи­ту (направляється відповідний талон повідомлення-запиту).

При надходженні до установи відповіді з органу внутрішніх справ про відсутність можливості проживання звільнюваного за об­раним ним місцем адміністрація установи повідомляє про це засу­дженого і за погодженням з ним вживає заходів щодо направлення його після звільнення до іншого місця проживання в порядку, перед­баченому вище.

За 20 днів до звільнення засудженого адміністрацією установи надсилається повідомлення про звільнення до органу внутрішніх справ тієї місцевості, де він має намір проживати, а копія повідом­лення — до територіального органу виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі.

Стосовно засуджених, які на день звільнення не досягли 18-річ-ного віку, адміністрацією установи за 20 днів до звільнення додатко-

271

во направляється повідомлення до служби у справах неповнолітніх міської (районної) державної адміністрації.

Щодо працездатних засуджених працездатного віку, за 20 днів до звільнення адміністрацією установи надсилаються повідомлення до міського (районного) центру зайнятості державної служби зайня­тості тієї місцевості, де вони мають намір проживати, для надання допомоги в їх працевлаштуванні відповідно до ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення".

У разі звільнення засуджених від покарання достроково за вста­новленими законодавством підставами повідомлення, передбачені вище, надсилаються до відповідних державних органів не пізніше трьох днів після звільнення.

Перед звільненням засудженого представник адміністрації уста­нови проводить з ним бесіду, під час якої додатково роз'яснює поло­ження Закону України "Про зайнятість населення" щодо порядку отримання допомоги в працевлаштуванні в центрах зайнятості дер­жавної служби зайнятості, а також порядок прописки за обраним місцем проживання, і вручає йому під розписку відповідну пам'ятку. Копія пам'ятки долучається до особової справи засудженого.

При надходженні з установи повідомлення про звільнення засу­дженого органом внутрішніх справ організовується перевірка при­буття звільненого до обраного місця проживання.

Протягом місяця після звільнення засудженого орган внутрішніх справ інформує адміністрацію установи про його прибуття, пропис­ку та працевлаштування (надсилається відривний талон повідомлен­ня про звільнення).

У разі неприбуття звільненого до обраного місця проживання протягом десяти днів після звільнення орган внутрішніх справ пові­домляє про це адміністрацію виправно-трудової установи.

При надходженні з органу внутрішніх справ повідомлення про неприбуття звільненого до обраного місця проживання адміністра­ція установи, виходячи з анкетних даних засудженого, направляє повідомлення до органів внутрішніх справ, де можлива його поява.

Працівник територіального органу виконання покарань, не пов'язаних із позбавленням волі, щомісячно до 25-го числа здійснює з відповідним органом внутрішніх справ звірку кількості отриманих повідомлень про звільнення та фактично поставлених на облік звіль­нених. За результатами проведеної звірки складається спільний акт, який подається на розгляд керівництву органу виконання покарань, що не пов'язані з позбавленням волі, та керівництву органу внут­рішніх справ.

272

У разі виявлення осіб, звільнених з місць позбавлення волі та не поставлених на облік, територіальними органами виконання пока­рань, що не пов'язані з позбавленням волі, за участю міських і ра­йонних органів внутрішніх справ і центрів зайнятості населення вживаються термінові заходи щодо їх обліку, документування, а та­кож надання допомоги у трудовому й побутовому влаштуванні.