- •1. Дидактика історії як наукова та навчальна дисципліна.
- •2. Функції вчителя історії. Елементи пед. Майстерності
- •3. Історичні знання мешканців античного світу та способи їх формування.
- •4. Фактори поширеним історичних знань і методи навчання історії в Середньовіччі.
- •5. Роль історичних знань і методи навчання історії в 19-20 ст.
- •6. Функції історичного знання.
- •7. Зміст шкільної історичної освіти. Державний стандарт історичної освіти.
- •8. Проблема методів навчання історії та їх класифікації
- •9. Словесні методи навчання історії.
- •10. Монологічна форма викладу історичного матеріалу.
- •11. Розповідь як метод викладу історичного матеріалу.
- •13. Характеристика історичного явища як метод викладання.
- •14. Пояснення історичного матеріалу вчителем.
- •15. Шкільна лекція з історії та вимоги до неї.
- •16. Діалогічна форма повідомлення історичного матеріалу. Бесіда на уроці історії.
- •18. Методи наочного навчання історії.
- •19. Функції та види наочності в навчанні історії.
- •20. Вимоги до використання наочних матеріалів на уроках історії.
- •1. Відповідність наочності змісту навчального матеріалу
- •2. Виділення найважливіших ознак предмета
- •22. Робота з картиною на уроках історії. Портрет у викладанні історії.
- •23. Методика локалізації історичних явищ і вивчення карти.
- •24. Використання крейди й дошки на уроках історії.
- •25. Відеофільми, документальне кіно та комп'ютерна техніка в навчанні історії.
- •26. Методи роботи з текстом у навчанні історії.
- •27. Методи і прийоми роботи з текстом підручника.
- •28. Робота з історичним документом.
- •29. Використання художньої літератури у викладанні історії.
- •30. Пасивні методи навчання історії (методи готових знань).
- •31. Активні методи навчання історії (методи пошукові або дослідницькі).
- •32. Пасивні й активні методи навчання: проблема взаємодії.
- •33. Формування методологічної культури учнів в процесі навчання історії
- •34. Методика формування в учнів уявлень про хронологічну перспективу.
- •35. Групи історичних понять. Прийоми і засоби розкриття історичних понять.
- •3 Групи історичних понять:
- •36. Формування в учнів історичних понять.
- •37. Проблема напрямку розвитку історичного процесу на уроках історії.
- •40. Війна як історичне явище в шкільному курсі історії. Методика розкриття військово-історичного матеріалу.
- •41. Методика формування історико-економ. Та соц. Понять у школі.
- •3 Групи історичних понять:
- •43. Навчально-виховні завдання уроку історії.
- •44. Структура уроку історії. Закономірності «навчання — засвоєння» на уроці історії.
- •45. Типи уроків історії та їхня залежність від вікових груп учнів.
- •46. Методика закріплення історичних знань учнів.
- •48. Етапи підготовки студента-практиканта до уроку історії.
- •49. Визначення мети уроку історії та відбір матеріалу вчителем.
- •50. Основні параметри аналізу уроку історії.
- •51. Форми позакласної роботи з історії.
- •52. Історичне краєзнавство у школі.
- •53. Традиційна та інноваційна системи навчання. Порівняльна характеристика.
- •54. Лабораторна система навчання історії.
- •55. Проектна система навчання історії.
- •56. Інтегрована (комплексна) система навчання історії.
- •57. Навчання у співробітництві .
- •58. Вальдорфська педагогіка.
- •59. Технології повного засвоєння навчального матеріалу з історії.
- •60. Технології розвивального навчання з історії.
- •62. Модель навчання історії у грі.
- •63. Модель навчання історії у дискусії.
- •64. Сугестопедична модель навчання історії.
- •65. Проблема інтерпретації минулого в системі шкільної освіти.
- •47. Контроль (перевірка) знань учнів з історії. Критерії оцінювання навчальних досягнень школярів.
1. Дидактика історії як наукова та навчальна дисципліна.
Дидактика історії – - це СІД, яка займ. розробкою і організацією виховних планів учнів відповідно до вікових потреб та всіх ін. вимог. Розділ педагогіки, теорія освіти і навчання. Розкриває закономірності засвоєння знань, умінь і навичок і формув. переконань, визначає обсяг і структуру змісту освіти. Є частиною загальної педагогіки: має ті самі методи навчання.
Англомовні країни → «Навчання історії» «Уміння історії». Сх. Єв. – «Методика викладання». Центр. Єв. - Дидактика історії.
Поч. розвив з серед 90-х. Методика - це засіб,спосіб, технологія навч. Техніка – певний набір послід кроків для створ чогось. Дидак дає змогу поєдн метод (як вчити) і філософію (навіщо вчити) навч.
Дид. іст. - це дисц яка спир на загал пед методи, але під впливом іст мат-лу вона ці методи прист до своїх потреб.
Об'єкт – процес навчання та учіння історії, процес формування іст. свідомості.
Предмет - те на що спрямована пізн діяльність: 1) соціально значущі цілі історичної освіти. 2) зміст навчання. 3) організація навчального процесу. 4) пізнавальні можливості учня. 5) результати навчання.
Закономірності функц-ня та роль іст зн у сусп-ві. 1) приналежність до кокрет. спільноти; 2) аргумент у різних суперечках чого чекати учневі від навч іст; 3) чого чекати сусп від учня. Особистість вчит.; оцінка суп на іст науку поклад завд формує нових рис особистості.
Америк школа: 1) відріз істотне від неістотного; 2) Сприйм події і пробл минулого так, як їх сприймало тодішнє суспільство- принц історизму; 3) Розум як вплив поведінка людей на суп роз; 4) уч повинен бути гот до суми, до нерозривності його інш, і навіть до ризику не закінч справу через те що не всі пробл мож бути розвязати; 5) без спроб розуміти причини іст подій; 6) прид увагу специ, конкрет, уник надто абстракт міркувань;
Європ шк: завд: 1) Вміти анал різн свідч.дж-ла, зваж на їх особ-і і вміти здоб з них інф-ію; 2) вміти точно формул доречні запит і відповід на них; робити конкретні виваж висновки; 3) вміти ясно висл думки в усн і письм формі; 4) вміти оцінювати чужі погляди, виявл розбіжності в різних позиціях і судженнях; 5) вміти зауваж помилки і прояви упередж в судженнях і не піддав вприву тенденційної інфо..
Укр. Шк.: Наголос робит на фактографію і форм морал якостей людини – патріота.
Історія як навчальний предмет своїми специфічними можливостями має сприяти розвитку нових рис особистості, її активній інтеграції у демократичне суспільство, що розвивається, та розумінню його цінностей.
2. Функції вчителя історії. Елементи пед. Майстерності
Еволюція сучасної освіти → зміна ролі вчителя історії. Сучасна школа втрачає монопольне право на освіту, а вчитель перестає бути єдиним носієм знань. Вчитель повинен удосконалитися у відповідності з вимогами.
Вчитель в школі - це провідник ідей демократ. освіти, повинен виступати як особистість, що втілює в достатній мірі цінності громадянського суспільства → наявність чіткої громадян. позиції; системи цінностей; висока комунікат. культ., здатність залучати учнів до планування і регулювання освітнього процесу.
Умова висококваліфік. викладання сусп. дисциплін → наявність демократично мислячого, поінформованого та компетентного вчителя, ознайомленого із новими досягненнями та наук. і пед. дискусіями на нац. й світовому рівнях.
Якість освіти → визнач. компетенціями вчителів та можливостями їхнього використання в освітній практиці. Практика викладання історії є настільки ж важливою, як і проведення істор. досліджень чи написання статей і книжок. Проблема → навчити вчителя викор. нові досягнення істор. дидактики в умовах значного скорочення коштів на підвищення кваліфікації вчителів; браку методичних матеріалів, які могли б використовуватися методистами для запровадження інноваційних методик.
Елементи пед. майстерності: Гуманістична спрямованість; Професійна компетентність;
Здібності: Комунікативність; Перцептивні здібності: професійна проникливість, здатність сприймати та розуміти іншу людину; Динамізм особистості – здатність впливати на іншу особистість; Емоційна стабільність – здатність володіти собою, зберігати самоконтроль; Оптимістичне прогнозування – оптимістичне прогнозування розвитку школяра; Креативність – здатність до творчості. Швидко розв’язувати проблемні ситуації, швидко генерувати нові ідеї.
Педагогічна техніка – це те, чому можна навчитися.