1. Динаміка рослинного покриву Синдинаміка

Під динамікою рослинності розуміють різні варіанти поступових спрямованих (векторизованных) змін, які можуть бути викликані як внутрішніми, так і зовнішніми факторами й, як правило, мають необоротний характер. Зміни рослинності особливо сезонні (зв'язані зі зміною пір року) і флуктуації (коливання структури, складу й продуктивності в різні роки) - протиставляються динаміці рослинності й розглядаються як "структура в часі".

Однак можливі й більше тривалі циклічні зміни, викликані іншими причинами, що наприклад регулярно повторюються пожежами в лісах. Тому в розряд процесів, розглянутих як динаміка рослинності, включаються також і так звані циклічні сукцесії, тривалість циклу яких перевищує 10 років (Работнов, 1992).

2. Історія вивчення синдинаміки.

В історії вивчення синдинамики розрізняють три етапи: передісторія, історія й сучасний період. Перший період тривав від перших робіт в XIX в. до формулювання Ф. Клементсом на початку XX в. (Александрова, 1964) подань про екологічну сукцесію й клімакс рослинності. Клементе створив бездоганно послідовну концепцію автогенної ( щопротікає по внутрішніх причинах) екологічної сукцесії як жорстко детермінованого процесу зміни рослинності в напрямку стійкого стану клімаксу

3. Основні форми динаміки рослинності : порушення, сукцесії фітоценозів та їх еволюція.

Розрізняють три основних класи динаміки фітоценозів. Порушення фітоценозів. При порушеннях за короткий час знищується весь фітоценоз або його частина. Порушення служать причиною виникнення відбудовних (вторинних) автогенні сукцесії, інтенсивність яких різниться залежно від особливостей порушення.

При розливі великої кількості нафти рослинність не відновлюється десятки років, але після рубання лісу або оранки процес відновлення може протікати досить швидко й починається відразу ж після того, як припинена дія фактора, що викликав порушення співтовариства. Сукцесії фітоценозів. Ці поступові зміни фітоценозів викликаються внутрішніми (взаємини рослин, відносини рослин і умов середовища) або зовнішніми стосовно фітоценозів причинами.

Перші називаються автогенними, другі - аллогенными. Еволюція фітоценозів. Ці поступові зміни фітоценозів подібні до сукцесій. Відмінність полягає в тім, що в результаті сукцесії нові фітоценози не виникають, і формуються сполучення видів, що вже існували в даному районі (сукцесія - це завжди "повторення пройденого"). У ході еволюції виникають нові фітоценози. Еволюція - це не обов'язкова збагачення фітоценозів новими видами.

У процесі еволюції склад фітоценозу може спрощуватися, тобто, як і на організменном рівні, еволюція фітоценозів може бути регресивної. В останні сторіччя фітоценози, як і вся біосфера в цілому, еволюціонують в основному під впливом людини, і в результаті еволюції, як правило, з'являються збіднені видами співтовариства.

4. Класифікація сукцесів

Існує безліч класифікацій сукцесій, за показниками, що можуть змінюватися в ході сукцесії:

• за масштабом часу (швидкі, середні, повільні, дуже повільні),

• за оборотністю (оборотні й необоротні),

• за ступенем сталості процесу (постійні й непостійні),

• за походженням (первинні й вторинні),

• за тенденціями зміни продуктивності (прогресивні й регресивні),

• за тенденцією зміни видового багатства (прогресивні й регресивні),

• за антропогенністю (антропогенні й природні),

• за характером змін, що відбуваються під час сукцесії (автотрофні й гетеротрофні).

Залежно від цілей дослідника, подібні класифікації можна будувати на будь-якій логічній підставі, а число їх можна збільшувати нескінченно. Так, наприклад, П. Д. Ярошенко (1950) вказував на необхідність поділу антропогенних змін на зміни в соціалістичних країнах і зміни в капіталістичних країнах.

Якщо класифікувати сукцесії на основі процесів, що протікають, то можна виділити дві основні групи: ендогенні, що відбуваються в результаті функціонування угрупувань, і екзогенні, що відбуваються в результаті зовнішнього впливу. Рушійною силою ендогенних сукцесій є незбалансований обмін угрупувань.

Первинні

За походженням сукцесії поділяють на первинні і вторинні. Первинні сукцесії - це поява і розвиток рослинних угрупувань у місцеіснуваннях, де рослинності раніше не було (оселення лишайників на скельних породах або вищих рослин на піщаних узбережжях тощо). Вони відбуваються в декілька етапів:

- виникнення ділянок земної поверхні, незайнятої рослинністю;

- заселення цієї ділянки певними видами рослин;

- загострення конкретних взаємозв'язків між різними видами, внаслідок чого одні витискають інші;

- перетворення організмами середовища існування, зростання видового різноманіття, поступова стабілізація його умов і міжвидових взаємозв'язків.

Широко відомим прикладом первинної сукцесії є заселення застиглої лави після виверження вулкана або схилу після сходу лавини, що знищила весь профіль ґрунту. Зараз подібні явища рідкі, але кожна ділянка суші в якийсь час пройшла через первинну сукцесію.

Первинні сукцесії розвиваються паралельно із ґрунтоутворенням під впливом постійного потрапляння ззовні насіння, відмирання нестійких до екстремальних умов сіянців і лише з певного часу — під впливом міжвидової конкуренції. Розвиток того чи іншого серійного угруповання і його зміна обумовлені в основному вмістом азоту в ґрунті й ступенем руйнування його мінеральної частини.

Вторинні

Вторинні сукцесії - це відновлення природної рослинності після певних порушень, наприклад, відновлення лісів після пожеж. Як приклад вторинної сукцесії зазвичай наводять ялиновий ліс, знищений пожежею. На займаній ним раніше території зберігся ґрунт і насіння. Трав'яне угрупування утвориться вже на наступний рік. Далі можливі варіанти: у вологому кліматі домінує ситник, потім він змінюється малиною, вона — осикою; у сухому кліматі переважає війник, що змінюється шипшиною, а шипшина — березою