- •1. Дидактика історії як наукова та навчальна дисципліна.
- •2. Функції вчителя історії. Елементи пед. Майстерності
- •3. Історичні знання мешканців античного світу та способи їх формування.
- •4. Фактори поширеним історичних знань і методи навчання історії в Середньовіччі.
- •5. Роль історичних знань і методи навчання історії в 19-20 ст.
- •6. Функції історичного знання.
- •7. Зміст шкільної історичної освіти. Державний стандарт історичної освіти.
- •8. Проблема методів навчання історії та їх класифікації
- •9. Словесні методи навчання історії.
- •10. Монологічна форма викладу історичного матеріалу.
- •11. Розповідь як метод викладу історичного матеріалу.
- •13. Характеристика історичного явища як метод викладання.
- •14. Пояснення історичного матеріалу вчителем.
- •15. Шкільна лекція з історії та вимоги до неї.
- •16. Діалогічна форма повідомлення історичного матеріалу. Бесіда на уроці історії.
- •18. Методи наочного навчання історії.
- •19. Функції та види наочності в навчанні історії.
- •20. Вимоги до використання наочних матеріалів на уроках історії.
- •1. Відповідність наочності змісту навчального матеріалу
- •2. Виділення найважливіших ознак предмета
- •22. Робота з картиною на уроках історії. Портрет у викладанні історії.
- •23. Методика локалізації історичних явищ і вивчення карти.
- •24. Використання крейди й дошки на уроках історії.
- •25. Відеофільми, документальне кіно та комп'ютерна техніка в навчанні історії.
- •26. Методи роботи з текстом у навчанні історії.
- •27. Методи і прийоми роботи з текстом підручника.
- •28. Робота з історичним документом.
- •29. Використання художньої літератури у викладанні історії.
- •30. Пасивні методи навчання історії (методи готових знань).
- •31. Активні методи навчання історії (методи пошукові або дослідницькі).
- •32. Пасивні й активні методи навчання: проблема взаємодії.
- •33. Формування методологічної культури учнів в процесі навчання історії
- •34. Методика формування в учнів уявлень про хронологічну перспективу.
- •35. Групи історичних понять. Прийоми і засоби розкриття історичних понять.
- •3 Групи історичних понять:
- •36. Формування в учнів історичних понять.
- •37. Проблема напрямку розвитку історичного процесу на уроках історії.
- •40. Війна як історичне явище в шкільному курсі історії. Методика розкриття військово-історичного матеріалу.
- •41. Методика формування історико-економ. Та соц. Понять у школі.
- •3 Групи історичних понять:
- •43. Навчально-виховні завдання уроку історії.
- •44. Структура уроку історії. Закономірності «навчання — засвоєння» на уроці історії.
- •45. Типи уроків історії та їхня залежність від вікових груп учнів.
- •46. Методика закріплення історичних знань учнів.
- •48. Етапи підготовки студента-практиканта до уроку історії.
- •49. Визначення мети уроку історії та відбір матеріалу вчителем.
- •50. Основні параметри аналізу уроку історії.
- •51. Форми позакласної роботи з історії.
- •52. Історичне краєзнавство у школі.
- •53. Традиційна та інноваційна системи навчання. Порівняльна характеристика.
- •54. Лабораторна система навчання історії.
- •55. Проектна система навчання історії.
- •56. Інтегрована (комплексна) система навчання історії.
- •57. Навчання у співробітництві .
- •58. Вальдорфська педагогіка.
- •59. Технології повного засвоєння навчального матеріалу з історії.
- •60. Технології розвивального навчання з історії.
- •62. Модель навчання історії у грі.
- •63. Модель навчання історії у дискусії.
- •64. Сугестопедична модель навчання історії.
- •65. Проблема інтерпретації минулого в системі шкільної освіти.
- •47. Контроль (перевірка) знань учнів з історії. Критерії оцінювання навчальних досягнень школярів.
8. Проблема методів навчання історії та їх класифікації
Проблема → серед пріоритетних у дидактиці.
Класифікація → розподіл предметів, понять і структури за спільними ознаками, властивостями.
2 основні групи класифікації: 1) в основу покладені різні методичні аспекти (специфіка навчального матеріалу, хронологія, локальні прив'язки. 2) Класифікація грунтується на дидактичних підходах (до уваги беруться форми і способи навчання)
50-ї рр. 20 ст - методист В. Карцов → в основу класифікації поклав загальноприйняту на той час філософську теорію про пізнання дійсності. Виділив: 1) методи ств. іст. подій і одиничних понять; 2) методи формув. загал. понять; 3) методи. розкриття діалектики іст. р-тку в часі і просторі та іст. закономірностей; 4) методи встановлення зв'язку із сучасністю і застосування іст. знань на практиці.
50-і рр - класифікація в основі філософська теорія про ступені пізнання іст. дійсності. 4 групи методів: 1) створення іст. уявлень та іст. понять (про географ.середовище, про самих людей, матеріальну культуру, події); 2) формув. загал. понять; 3) методи розкриття діалектики іст. розвитку в часі і просторі; 4)встановлення зв'язку історії із сучасністю і застосування іст. знань на практиці.
60-і рр.- класифікація методологічного характеру → вивчення найважливіших сторін громад.життя. 1) вивч. умов матеріального життя сусп.; 2) формув. понять про класову боротьбу та державу. 3) методи вивчення історії воєн; 4) методи вивчення іст. економ. р-тку регіонів.
60-70 рр перехід від методологічних до дидактичних методів% 1) Словесні методи (усного викладання 2) Наочного навч. іст. 3)Роботи з текстом
90рр - зявляються складні завдання перед методистами які поставили питання методу на другий план. Увага до проблеми методики відновилась.
9. Словесні методи навчання історії.
Сучасна дидактика надає великого значення словесним методам навчання, одночасно відрізняючи неприпустимість їхньої ізоляції від інших методів і гіперболізації їхнього значення.
Різні види словесного викладу матеріалу вчителем повинні задовольняти наступним основним педагогічним вимогам: 1. Науковості й ідейності спрямованості → строго науковий підхід до добору матеріалу й оцінці його ідейно-політичної значимості. 2. Логічній послідовності і доказовості → забезпечує систематичний характер знань, їхня усвідомленість. 3. Ясності, чіткості і дохідливості → сприяють міцному засвоєнню знань, створенню необхідної основи для правильних узагальнень і висновків. 4. Образності, емоційності і правильності мови вчителя → полегшують процес сприйняття й осмислювання досліджуваного матеріалу. 5. Обліку вікових особливостей учнів → поступове ускладнення усного викладу матеріалу вчителем на послідовних етапах навчання і посилення абстрактного мислення учнів.
Варто прагнути до сполучення усного викладу знань з іншими методами (демонстрації, ілюстрації, вправи і т.п.) і забезпеченню максимальної активності учнів (попереднє ознайомлення з темою, коротке розкриття мети і плану викладу).
Темп і тон викладу матеріалу. Швидкий → утрудняє сприйняття і розуміння почутого; уповільнений → губиться інтерес і увага учнів; Доречні веселий жарт, гостре слово, влучне порівняння.
Словесні методи навчання: розповідь, лекція, бесіда → широко викор. в почат. класах при викладі описового матеріалу, у якому переважають факти, образи, події, представлення, поняття.
За цілями вид. кілька видів розповіді: Оповідання вступ - підготувати учнів до вивчення нового матеріалу, оповідання-оповідання → виклад наміченого змісту, оповідання-висновок → укладає відрізок навчання.
Зміст розповіді повинен спиратися на наявний в учнів досвід, розширюючи його і збагачуючи новими елементами. Учитель намічає план, підбирає необхідний матеріал, а також методичні прийоми. Під час розповіді виділяється і підкреслюється головне. Розповідь повинна бути короткою, пластичною, протікати на тривалому емоційному тлі.
Словесні методи дозволяють у найкоротший термін передати велику за обсягом інформацію, поставити перед тими, кого навчають, проблеми і вказати шляхи їхнього вирішення. Вчитель може викликати у свідомості дітей яскраві картини минулого, сьогодення і майбутнього людства. Слово активізує уяву, пам'ять, почуття учнів.
Словесні методи підрозділяються на наступні види: розповідь, пояснення, бесіда, дискусія, лекція, робота з книгою. Вони займають провідне місце в системі методів навчання.