§ 4. Правове регулювання та організація

загальноосвітнього навчання і професійної підготовки засуджених

Згідно з виправно-трудовим законодавством України загальноос­вітня і професійна підготовка належать до числа основних заходів виправлення та перевиховання засуджених.

У виправно-трудових установах для засуджених, які не мають повної загальної середньої освіти, утворюються середні загальноос­вітні школи. Засуджені, які відбувають покарання у виховно-трудо­вих установах і навчаються в них, підручниками, зошитами та пись­мовим приладдям безкоштовно забезпечуються.

Для засуджених віком до сорока років, які не мають робочої про­фесії, за якою вони можуть бути працевлаштовані у даній виправно-трудовій установі, обов'язковою є підготовка на курсах професійно­го навчання на виробництві.

Організація загальноосвітнього навчання, професійної освіти і професійного навчання на виробництві осіб, позбавлених волі, здій­снюється згідно із Законом України "Про освіту" та в порядку, вста­новленому Кабінетом Міністрів України (ст. 60 ВТК України).

Загальноосвітнє та професійне навчання здійснюються для спри­яння розвиткові особи, щоб її виправити і перевиховати. Його зна­чення полягає в тому, що воно дає систему знань про закономірнос­ті розвитку природи і суспільства, розширює кругозір, сприяє інте­лектуальному розвитку, залучає засуджених до досягнень науки та культури. Крім цього, воно дає знання, навички і уміння в галузі тієї чи іншої спеціальності, яка знадобиться на волі.

Навчання нероздільно пов'язане з вихованням. Давно відомо, що неможливо навчати, не виховуючи, і виховувати, не навчаючи чо­мусь. Під час навчання засуджені отримують не тільки певні знан­ня, а й одночасно виховуються в моральному та естетичному відно­шенні. Змінюються під впливом навчання свідомість засуджених, переконання, нахили, звички тощо, їм прищеплюються такі якості, як шанобливе ставлення один до одного, почуття відповідальності за свою поведінку. Чим вищий загальноосвітній рівень засуджених,

236

тим швидше вони оволодіють професією, тим вищою буде ефектив­ність їх праці. Крім цього, навчання впливає і на поведінку засудже­ного, воно вселяє віру у власні сили, змушує переоцінити свої дії і покінчити з минулим. Якість навчання залежить від низки факторів:

— умілої організації навчального процесу залежно від режиму та особливості виробництва;

— змісту і рівня навчання;

— професійної підготовки виробничого колективу;

— умілого використання положень педагогіки та психології. Для складання іспитів учні-засуджені звільняються від роботи

на строк, передбачений трудовим законодавством і Законом України "Про освіту". Заробітна плата їм за цей час не нараховується, хар­чування надається безплатно. Засудженим, які займаються самоос­вітою, адміністрація виправно-трудової установи створює необхідні умови для занять у вільний від роботи час.

Час, вільний від основної трудової діяльності та виконання обов'язкових заходів, передбачених розпорядком дня, для засудже­них у виправно-трудовій установі є їх вільним часом. Засуджені вправі розпоряджатися вільним часом за власним розсудом, виклю­чаючи виконання тих видів діяльності, які заборонені ВТК. Вільний час засуджених має бути тривалістю не менш як дві години і перед­бачатися розпорядком дня у виправно-трудовій установі (ст. 61 ВТК).

Ст. 211 Кодексу законів про працю України передбачає, що пра­цівникам, які навчаються без відриву від виробництва в середніх за­гальноосвітніх, вечірніх (змінних) і заочних школах, надається на період випускних екзаменів в XI класі додаткова відпустка триваліс­тю двадцять робочих днів із збереженням заробітної плати за основ­ним місцем роботи з розрахунку тарифної ставки або окладу (у ви­правно-трудових установах зарплата не зберігається). Учням V, VI, VII, IX, X класів зазначених шкіл можуть надаватися на час здачі ними перевідних екзаменів від 4 до 6 вільних від роботи днів із збе­реженням середньої заробітної плати за основним місцем роботи за рахунок скорочення загальної кількості днів (на 9—12 днів), що на­даються відповідно до ч. 1 ст. 209 Кодексу законів про працю України.

Особам, допущеним до екзаменів у порядку екстернату за вось­мирічну школу, надається додаткова відпустка тривалістю 15 робо­чих днів, а до екзаменів на атестат про середню освіту — 20 робо­чих днів із збереженням середньої заробітної плати за основним міс­цем роботи.

Навчання засуджених проводиться без відриву від виробництва за єдиними планами і програмами, затвердженими Міністерством

237

освіти України. Заняття проводиться з урахуванням особливостей виробництва позмінно, тобто як у денний, так і вечірній час. Тому, хто закінчив школу, видається відповідний документ (при закінченні неповної середньої освіти — свідоцтво, по закінченню середньої школи — атестат) Цей документ на руки не видається, а зберіга­ється в особовій справі засудженого до його звільнення.

Загальноосвітніми школами відають районні (міські) відділи на­родної освіти. Вони забезпечують добір кадрів, контроль за навчаль­ним процесом тощо Адміністрація виправно-трудових установ ство­рює відповідні умови для успішної роботи шкіл.

Професійне навчання засуджених. Таке навчання проводиться серед засуджених, які не мають професії, чи з метою оволодіння су­міжною професією, а також підвищення виробничої кваліфікації. Це має вплив на собівартість праці, якість продукції, підвищення опла­ти праці та заінтересованості засуджених. Професійне навчання здійснюється як без відриву від виробництва, в робочий час, так і з відривом. Воно проводиться в різних формах: у профтехучилищі; навчання на виробництві установ (індивідуальне, бригадне тощо); на відповідних курсах; навчання новим професіям. Таке навчання здійснюється за програмами профтехосвіти. Засуджені чоловічої статі одержують професії токаря, фрезерувальника, слюсаря, муля­ра, столяра, водія-крановщика тощо. Жінки — штукатура-маляра, швеї-мотористки, майстра машинного доїння, тваринника тощо.

Принципи професійного навчання: добровільність навчання і вибору професії; тісний зв'язок теоретичного і практичного навчан­ня; навчання на рівні досягнень сучасної техніки; стабільність бри­гад, курсів; планування професійного навчання.

При звільненні засудженим видаються відповідні свідоцтва на руки.

Література

1. Конституція України.

2. Закон України від 11.01.2001 р. "Про внесення змін у Виправно-трудовий кодекс України".

3. Виправно-трудовий кодекс України: Науково-практичний комен­тар. — К., 2000.

4. Комментарий к Уголовно-исполнительному кодексу Российской Федерации й Минимальньїе стандартньїе правила обращения с заключенньїми / Под общ. ред. П. Г. Мищенкова. — М., 1997.

238

5. Линенко Н. А. Предупредительньїе средства режима в ИТК. Ор-ганизационно-правовой аспект: Учебн. пособие. — К., 1991.

6. Пєтков В. П. Управління виховно-виправним процесом: Моно­графія. — Запоріжжя, 1998.

7. Трубніков В.М. Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник. — Харків, 1998.

8. Филонов В.П., Фролов А. Й. Уголовно-исполнительное законо-дательство УкраиньІ.— Донецк, 1998.

9. Кримінально-виконавче право України: Навч. посібник /Під заг. ред. О. М. Джужи. — К., 2000.

10. Уголовно-исполнительное право: Учебник. / Под ред. д-ра юр. наук Й. В. Шмарова. — М., 1996.

11. Інформаційний бюлетень, № 1 // Оперативно-службова і ви­робничо-господарська діяльність установ кримінально-виконав­чої системи України. — К., 1999.

Глава XII

Матеріально-побутове і медико-санітарне забезпечення засуджених до позбавлення волі

§ 1. Правове регулювання та організація матеріально-побутового забезпечення засуджених до позбавлення волі.

§ 2. Організація медико-санітарного забезпечення засуджених до позбавлення волі.

§ 1. Правове регулювання та організація

матеріально-побутового забезпечення

засуджених до позбавлення волі

Ефективність карально-виховного впливу значною мірою зале­жить від матеріально-побутового і медико-санітарного забезпечення осіб, засуджених до позбавлення волі.

Загальновідомо, що сутністю покарання є кара, яка безпосеред­ньо наявна у порядку і умовах виконання покарання. Щодо осіб, по­збавлених волі, кара проявляється передусім у комплексі правооб-межень, що входять до режиму відбування покарання. Комплекс правообмежень включає в себе і обмеження засуджених у сфері ма­теріально-побутового забезпечення та медичного обслуговування. Звичайно, виконання покарання не має на меті заподіяння фізичних страждань і погіршення здоров'я засудженого. Про це свідчать і ви­моги міжнародних норм. Так, у ст. 62 Мінімальних стандартних пра­вил поводження з ув'язненими наголошується, що "медичні служби і заклади повинні виявляти всі фізичні і психічні захворювання — недоліки, які можуть перешкоджати перевихованню ув'язнених, і піклуватися про їх лікування. З цією метою заклади повинні мати можливість забезпечити необхідне медичне, хірургічне і психіатрич­не обслуговування... Всі заклади повинні мати у своєму розпоря­дженні принаймні одного кваліфікованого медичного працівника, який володіє певними знаннями в галузі психіатрії. Медичне обслу­говування слід організовувати у тісному зв'язку з місцевими або державними органами охорони здоров'я. Воно повинно охоплювати психіатричні, діагностичні служби, і там, де це потрібно, лікування психічно ненормальних ув'язнених".

Правове регулювання матеріально-побутового і медичного об­слуговування засуджених повинно враховувати вимоги принципу соціальної справедливості, оскільки за своєю функціональною рол­лю цей принцип мусить безпосередньо впливати на формування вка-

240

заних норм, забезпечуючи при цьому ясність і точність правових формулювань, що відповідають міжнародним стандартам. Україна, яка є членом Ради Європи, зобов'язалася привести діюче законодав­ство, що регулює питання боротьби зі злочинністю, зокрема на ста­дії виконання покарання у вигляді позбавлення волі, у відповідність з міжнародними актами про захист прав людини, де закріплено, що "всі приміщення, якими користуються ув'язнені, повинні відповіда­ти всім санітарним вимогам. Адміністрація повинна у звичайних умовах забезпечити кожному ув'язненому харчування, достатньо якісне для підтримки його здоров'я і сил" (ст. 20 Мінімальних стан­дартних правил поводження з ув'язненими).

Зазначимо, що норми діючого виправно-трудового законодавства не досить повно і чітко регламентують питання створення у виправ­но-трудових установах нормальних, що відповідають завданням виправлення, комунально-побутових умов, а також забезпечення засуджених речовим майном, харчуванням і медичним обслугову­ванням.

При цьому принцип соціальної справедливості при реалізації норм матеріально-побутового і медичного забезпечення засуджених нерідко недооцінюється. Засуджені дуже гостро реагують на всі ви­падки порушення їх прав у цій сфері, і часто реакція їх на недоліки матеріально-побутового характеру буває настільки сильною, що призводить іноді до виникнення ексцесів, у тому числі й масових безпорядків.

Безумовно, належний побут у виправно-трудових установах по­зитивно впливає на виправлення засуджених, виробляє в них корис­ні навички і звички, привчає до порядку, дисципліни, закладає осно­ву для формування здорового морально-психологічного клімату в ко­лективі.

Матеріально-побутове забезпечення засуджених реалізується в процесі застосування норм, які регулюють порядок і умови відбу­вання позбавлення волі. Іншими словами, матеріально-побутове за­безпечення входить до змісту режиму відбування покарання і вико­нує виховну, соціально-економічну функції. Виховна функція поля­гає у тому, що правильно організований побут створює умови для стимулювання виховного процесу у виправно-трудових установах, безпосередньо впливає на моральне і естетичне виховання засудже­них. Соціально-економічна функція дає змогу пересвідчитись у то­му, що належним чином організоване житлове та комунально-побу­тове забезпечення засуджених стимулює їх активність, сприяє під­вищенню продуктивності праці, значному поліпшенню якості про­дукції, що виготовляється.

241

16 2-659

Правове регулювання матеріально-побутового забезпечення осіб, позбавлених волі, здійснюється згідно з Виправно-трудовим ко­дексом України, нормативними актами Кабінету Міністрів України, Державного департаменту з питань виконання покарань, Міністер­ства внутрішніх справ та інших державних структур. Передусім ма­теріально-побутове забезпечення реалізується в таких напрямках: розміщення засуджених і їх житлові умови; комунально-побутове обслуговування; організація харчування; організація торгівлі; орга­нізація речового забезпечення.

Житлові умови і розміщення засуджених. Згідно зі ст. 74 ВТК, Правил внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ у жилих зонах установи повинні бути: гуртожиток, амбулаторія із стаціонаром, клуб, бібліотека, їдальня, магазин, лазня з пральнею і дезінфекційною камерою, перукарня, кладова для зберігання обмін­ного фонду постільної білизни і спецодягу, сушка для одягу і взуття. За межі установи мають бути винесені склади з продовольчими то­варами і речовим майном, особистими довгострокового зберігання речами засуджених, овочесховище та інші об'єкти.

У колонії передбачені гаряче і холодне водозабезпечення, відвід з території стічних вод. У приміщенні контрольно-пропускного пунк­ту розташовані кімнати для проведення короткострокових і довго­строкових побачень, отримання посилок, передач і видання їх засу­дженим.

У жилій зоні споруджується спортивний майданчик з необхід­ним комплексом спортивних знарядь, а також, по можливості, літ­ній майданчик для перегляду кінофільмів і спеціальний плац для розведення засуджених на роботу.

Кожному засудженому надається індивідуальне спальне місце, забезпечення жилою площею здійснюється з розрахунку не менш як 2 м² на одного засудженого у виправно-трудових колоніях, а в тюр­мах і виховно-трудових колоніях — 2,5 м². Засуджений отримує по­стільні речі (дві простині, наволочку, ковдру і матрац).

У приміщеннях гуртожитку крім спальних місць обладнуються (з розрахунку на кожне соціально-психологічне відділення) кабінети начальників відділень (вихователів), кімнати для виховної роботи, сушіння одягу і взуття, роздягальні, туалетні кімнати, кімнати побу­ту, а в жіночих колоніях — кімнати особистої гігієни жінок.

Засуджені, які утримуються в приміщеннях камерного типу ви­правно-трудових колоній загального, посиленого, суворого і особли­вого режимів, а також у штрафних ізоляторах забезпечуються жи­лою площею в розмірі не менше 2 м², а в дисциплінарних ізоляторах виховно-трудової колонії — 2,5 м². Площа одиночних камер у коло-

242

ніях особливого режиму не менше 3 м². У кожній камері обладну­ється санітарний вузол.

Комунально-побутове обслуговування. Згідно з Правилами внутрішнього розпорядку виправно-трудових установ, у місцях по­збавлення волі здійснюється комплекс заходів з комунально-побуто­вого обслуговування засуджених, який включає:

1. Регулярну помивку засуджених у лазні (1 раз за 7 днів з од­ночасною зміною натільної і постільної білизни).

2. Перукарське обслуговування.

3. Прання, прасування і ремонт натільної білизни і постільних приналежностей, одягу, взуття.

4. Зберігання особистих речей засуджених на складі.

5. Забезпечення установ водопостачанням, водовідведенням, енер-го- та теплозабезпеченням.

6. Просушування одягу і взуття у спеціальних приміщеннях-суш-ках.

Організація харчування. Харчування осіб, позбавлених волі, здійснюється за нормами, затвердженими постановою Кабінету Мі­ністрів України № 336 від 16 червня 1992 року "Про затвердження норм добового забезпечення продуктами харчування засуджених до позбавлення волі, а також осіб, які перебувають у слідчих ізолято­рах, лікувально-трудових профілакторіях". Виходячи з цих норм усім особам, які перебувають у місцях позбавлення волі, надається щодня триразове гаряче харчування. Згідно зі ст. 75 ВТК, норми харчування диференціюються залежно від кліматичних умов, місця розташування виправно-трудової установи, характеру виконуваної засудженими роботи. Вагітним жінкам, матерям-годувальницям, не­повнолітнім, а також хворим встановлюються підвищені норми хар­чування. Цим особам за висновком лікарської комісії може бути доз­волено одержання додаткових продуктових посилок і передач. Засу­дженим, звільненим від роботи через хворобу, вагітним жінкам і ма­терям-годувальницям на період звільнення їх від роботи, неповнолітнім, а також інвалідам першої і другої груп харчування надається безплатно.

Сьогодні у виправно-трудових установах України застосовують­ся такі норми добового розподілу харчування: норма № 1 — для харчування засуджених у виправно-трудових установах; норма № 2 — забезпечення харчування засуджених у виправно-трудових уста­новах, зайнятих тяжкою і шкідливою працею; норма № 3 — для осіб, які утримуються в слідчих ізоляторах, приймальниках-розпо-дільниках, ізоляторах тимчасового тримання; норма № 4 — для за­суджених, які утримуються в тюрмах.

243

Засуджені в тюрмах, які залучаються до роботи, харчуються згідно з нормою №1; норма № 5 — для неповнолітніх у виховно-тру­довій колонії; норма № б — для осіб, які утримуються в лікувально-виховних установах; норма № 7 — для осіб, які утримуються в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, лікувально-про­філактичних установах, ізоляторах тимчасового тримання і потерпі­лі в результаті Чорнобильської катастрофи (чорнобильці), або утри­муються в установах виконання покарань, розміщених на території, що належить до зони радіоактивного контролю; норма № 8 — забез­печуються хворі, які утримуються на стаціонарному лікуванні; нор­ма № 9 — для вагітних жінок і які мають немовлят, які утримують­ся в установах виконання покарань і слідчих ізоляторах; норма № 10 — харчуються діти, які утримуються з матерями у виправно-трудових установах і слідчих ізоляторах; норма № 11 — забезпечу­ються продуктами харчування засуджені, які перебувають в дорозі (етап, транзит).

Деякі особливості забезпечення харчування. Засуджені, які мають зріст 190 см і вище, забезпечуються додатково половиною пайка згідно з нормою № 1. На дієтичне харчування ставляться не більше 3% загальної кількості засуджених.

Загальна норма для осіб, які утримуються у виправно-трудових колоніях, передбачає харчування сумарної калорійності не менше 2500 калорій. Цією нормою користується більша частина вказаної категорії засуджених.

Засуджені, які працюють на виробництві з тяжкими або шкідли­вими умовами праці, якщо вони виконують норму виробітку, отри­мують підвищене харчування сумарної калорійності не менше 3500 калорій.

На роботах з шкідливими умовами праці, де передбачено профі­лактичне харчування, видають безкоштовно в дні роботи додатково 0,5 л молока або інші продукти.

Засуджені, які відбувають покарання у в'язницях, харчуються за нормою, сумарна калорійність якої становить 2300—2400 калорій.

Вагітним жінкам, і тим, які мають немовлят, неповнолітнім, а та­кож хворим встановлюються підвищені норми харчування.

При перевезенні засуджених поїздом до місця проживання після звільнення з виправно-трудової установи видається сухий пайок, який може бути замінений грошовою компенсацією вартості пайка.

Вартість харчування, за винятком вартості спецхарчування, від­шкодовується засудженими з нарахованого їм заробітку.

Якість готового харчування контролюється шляхом зняття про­би медичним працівником, а контроль за підтриманням у добовому

244

раціоні необхідної кількості білків, жирів, вуглеводів, сумарної кало­рійності — шляхом лабораторного аналізу.

Організація торгівлі. Згідно зі ст. 38 ВТК і Правил внутрішньо­го розпорядку виправно-трудової установи, для засуджених органі­зовується торгівля продуктами харчування і предметами першої по­треби, для чого в кожній виправно-трудовій установі обладнуються магазини (ларьки). Засуджені відвідують магазин по відділеннях (побригадно), згідно із затвердженим керівником установи графі­ком, за яким кожний повинен мати можливість особисто здійснюва­ти покупки не менше одного разу на тиждень.

Із камер тюрем і приміщень камерного типу виводити засудже­них для придбання продуктів харчування і предметів першої потре­би забороняється. Вони закуповуються для засуджених спеціально визначеними співробітниками. З цією метою засуджений, який має право на придбання продуктів харчування і предметів першої потре­би, заповнює і здає адміністрації бланк-заяву. Куплений товар вида­ється засудженому під розписку. Купівля продуктів харчування і предметів першої потреби для осіб, які тримаються в тюрмах і при­міщеннях камерного типу, здійснюється двічі на місяць.

У зв'язку з тим, що надана засудженим можливість придбання продуктів харчування і предметів першої потреби є одним з важли­вих факторів формування у них зацікавленості в результатах своєї праці на підприємствах виправно-трудової установи, закон дозволяє здійснювати закупки тільки на кошти, зароблені у ВТУ.

Засуджені закуповують лише по безготівковому розрахунку, за винятком осіб, які перебувають у колоніях-поселеннях, і жінок, яким дозволено проживати поза колонією. У зв'язку з цим у мага­зинах виправно-трудової установи обладнується робоче місце бух-галтера-операціоніста, який фіксує витрату коштів з особистих ра­хунків засуджених.

Законом передбачено, що незалежно від наявності зароблених грошей, непрацездатним засудженим, вагітним жінкам, матерям, не­повнолітнім дозволяється витрачати на купівлю продуктів харчуван­ня і предметів першої потреби гроші, одержані за переказами.

Перелік продуктів харчування і предметів першої потреби, які дозволяють продавати засудженим, оголошений Правилами внут­рішнього розпорядку виправно-трудової установи. Сума грошей, яку засуджені можуть витрачати на придбання продуктів харчування і предметів першої потреби, встановлюється ст. 38 ВТК.

Організація речового забезпечення. Речове забезпечення засу­джених здійснюється за нормами, затвердженими Кабінетом Мініст-

245

рів України. До речового майна належать: усі предмети одягу, взут­тя, білизна, постільні речі, а також ремонтний матеріал.

Норма речового забезпечення грунтується на комплексі вимог, визначених характером і умовами праці, розрізненням у видах ре­жиму, статі і віку. Зараз діють такі норми забезпечення речовим майном:

— норма № 1 — для засуджених чоловіків, які відбувають пока­рання у виправно-трудових колоніях усіх видів режиму.

— норма № 2 — для засуджених (чоловіків і жінок), які відбу­вають покарання в тюрмах, а також для осіб, які утримуються у слідчих ізоляторах.

— норма № 3 — для засуджених, які відбувають покарання у виховно-трудових колоніях.

— норма № 4 — для осіб, які утримуються в лікувально-трудо­вих профілакторіях.

За нормою № 5 відпускаються матеріали для ремонту одягу і взуття засуджених.

Засуджені в колоніях особливого режиму речовим майном забез­печуються на загальних підставах згідно з нормою № 1. Однак пред­мети верхнього одягу для них виготовляються з тканин зі смугами чорного і сірого кольору, шириною 7 см. Головний убір вони носять комбінований, двоколірний.

Постільні речі (білизна, наволочки, рушник, ковдри) видаються засудженим безплатно. Засуджені, які відбувають покарання у ви­правно-трудових колоніях і тюрмах, відшкодовують вартість одягу (крім спецодягу), білизни, взуття з нарахованого їм заробітку. Із за­суджених, які злісно ухиляються від роботи, вартість одягу, білизни і взуття відшкодовується з коштів, які є на їх особових рахунках.

Засудженим неповнолітнім, інвалідам І і II груп, жінкам вагіт­ним, жінкам, які мають дітей у будинках дитини при виправно-тру­дових установах, непрацюючим чоловікам старшим 60 років, жінкам старшим 55 років, якщо вони не отримують пенсії, звільненим від роботи у зв'язку з хворобою, одяг, білизна і взуття надаються без­коштовно.