Чинники з боку системи надання медичної допомоги та організації супроводу арт

Ймовірні причини низького рівня прихильності:

• відсутність в ЗОЗ стратегії формування та підтримки прихильності;

• недоліки в організації надійного та зручного для пацієнта доступу до медичної допомоги або лікарських препаратів;

• непартнерські стосунки між лікарем і пацієнтом; недооцінка активної ролі пацієнта у прийнятті рішень стосовно лікування;

• дискримінація та осуджуюче ставлення до пацієнта з боку медичного персоналу;

• брак знань та навичок медичних та соціальних працівників щодо формування високого рівня прихильності;

• відсутність комплексності послуг, зосереджених на потребах пацієнта;

• незадовільне партнерство з іншими організаціями, які можуть сприяти формуванню та підтримці високого рівня прихильності.

Чинники, пов’язані зі схемою арт

Кожен пацієнт має свої індивідуальні потреби та уподобання стосовно дози, кількості таблеток, режиму прийому, дієтичних рекомендацій. Пацієнти по-різному сприймають побічні реакції лікарських препаратів. Те, що легко вдається одному, може становити серйозні труднощі для іншого.

Ймовірні причини низького рівня прихильності:

• токсичність та побічні реакції лікування;

• негативна взаємодія препаратів АРТ між собою, а також з лікарськими засобами для лікування ОІ та інших станів;

• необхідність прийому препаратів частіше, ніж двічі на добу;

• велика кількість таблеток/капсул або їх великий розмір;

• складні дієтичні вимоги, складний режим прийому ліків (наприклад, один препарат схеми натщесерце, а інший - після їжі);

• особливі умови зберігання препаратів (необхідність зберігання у холодильнику).

Історичні дослідження, які вивчали прихильність, свідчили, що тільки суворе дотримання пацієнтом режиму лікування (прихильність більше 95% або пропуск не більше 2 доз препарату за місяць) сприяє успіху лікування. У той же час недавні дослідження з вивчення посилених інгібіторів протеази та EFV свідчать, що такі суворі вимоги можуть бути пом’якшені для препаратів з тривалим періодом напіввиведення та високим генетичним бар’єром резистентності. Проте формування та підтримка прихильності залишається актуальним та важливим питанням антиретровірусної терапії.

2. Оцінка прихильності

На сьогодні не існує «золотого стандарту» для оцінки прихильності пацієнта до лікування. Є декілька підходів та інструментів для її визначення.

Незважаючи на те, що опитування пацієнта визнається більшістю дослідників як такий метод, що перебільшує прихильність на 20%, саме його рекомендують використовувати для оцінки прихильності. Якщо пацієнт навіть під час опитування показує низьку або помірну прихильність – ситуація вимагає термінового втручання саме через завищену самооцінку пацієнта. При цьому найважливішим фактором є дружня, неосуджуюча форма опитування та стандартизована методика, яка включає детальні питання про схему лікування, здатність ідентифікувати лікарські засоби, які приймає пацієнт, режим лікування (кратність та час прийому), пропуск доз препаратів протягом останніх 3 діб або тижня.

Моніторинг своєчасності та пропуску візитів пацієнта до ЗОЗ, підрахунок таблеток також повинні використовуватися для оцінки прихильності як доповнення до опитування пацієнта.

Прогностичні чинники високого рівня прихильності:

• здатність хворих включити прийом ліків у режим свого повсякденного життя;

• усвідомлення важливості лікування та прийому всіх доз препаратів;

• усвідомлення того, що недотримання режиму лікування призводить до формування резистентності збудника до ліків;

• регулярне дотримання графіка відвідування ЗОЗ;

• можливість впоратися з незручностями при прийомі ліків;

• наявність емоційної і практичної підтримки.

Дуже важливою є оцінка прихильності на початковому етапі лікування, який має специфічні характеристики, у тому числі:

• рівень стресу, який відчуває пацієнт, та ефективність його подолання;

• віра в ефективність терапії;

• баланс між усвідомленими перевагами лікування та наявністю обмежень, які накладає його дотримання;

• важливість соціально-психологічної підтримки.

Пацієнти, які звертаються до ЗОЗ, можуть перебувати на різних стадіях готовності до АРТ: обмірковування призначення АРТ, підготовка до початку АРТ, дотримання режиму лікування. Першим кроком є оцінка цієї стадії та здійснення втручань щодо підтримки прихильності, відповідно до ступеня готовності. Систематичне спостереження пацієнта від моменту встановлення діагнозу ВІЛ-інфекції є передумовою хорошої підготовки пацієнта до АРТ та запорукою високої прихильності.

Випадки пізнього (CD4-лімфоцити 200 кл/мкл) або дуже пізнього (CD4-лімфоцити 50 кл/мкл) звернення пацієнтів до ЗОЗ ускладнюють формування прихильності. У таких випадках необхідно докласти зусиль для виявлення найсуттєвіших перешкод до прихильності та забезпечити пацієнту підтримку, необхідну для максимально швидкого початку АРТ.