4. Дослідження конкуренції на сучасному ринку туристичних послуг.

Конкуренція - притаманне товарному виробництву змагання між окремими господарськими суб’єктами (конкурентами), заінтересованими у більш вигідних умовах виробництва і збуту товарів, а також у задоволенні різноманітних потреб покупців і одержання найбільшого прибутку.

Згідно із Законом України "Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності" конкуренція — змагальність підприємців, коли їх самостійні дії обмежують можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринку і стимулюють виробництво товарів, яких потребує споживач.

Розрізняють такі основні функції конкуренції: регулювальну, інноваційну, адаптаційну, розподільчу та контролюючу [50] .

Фірма здійснює свою діяльність, перебуваючи в конкурентному середовищі, яке характеризується не тільки дією двох підприємств, а також впливом інших сил і факторів.

За методами здійснення конкурентної боротьби конкуренцію поділяють на цінову і нецінову. Цінова конкуренція здійснюється за допомогою зниження ціни на товар. Розрізняють такі способи зниження ціни:

- знижка з прейскурантів;

- використання демпінгових цін;

- розпродаж турів;

- надання споживчого кредиту на придбання туристських послуг.

В умовах сучасного ринку підприємці повинні приділяти особливу увагу якості послуги, її новизні, обслуговуванню, рекламі, іміджу. Отже, А доцільно робити ставку на нецінову конкуренцію. Нецінова конкуренція — метод конкурентної боротьби, де ви­рішальну роль відіграють:

- зміна властивостей продукції;

- надання продукції якісно нових властивостей;

- створення нової продукції для задоволення як існуючих, так і нових потреб;

- оновлення властивостей товару, які є символом моди, престижу;

- удосконалення послуг, які супроводжують турпродукт.

На сучасному ринку розрізняють такі види конкуренції [44]:

- функціональна конкуренція виникає в слідстві того, що будь-яка потреба може бути задоволена найрізноманітнішими способами, наприклад, потреба в пересуванні туристів може задовольнити залізничний, авіаційний або автобусний транспорт;

- видова – конкуренція товарів, які призначені для задоволення одних і тих же потреб, але розрізняються параметрами Наприклад, тури по тому самому напрямку можуть відрізнятися класністю готелів;

- предметна – конкуренція ідентичних товарів, але різної якості.

Отже, розглянуті методи конкурентного суперництва не лише співіснують, а й взаємодіють.

Згідно з теорією М. Портера існує п’ять сил, які будуть суперничати на ринку (в галузі), які підлягають вивченню в процесі маркетингових досліджень. Частка ринку, рівень прибутку підприємства визначаються тим, наскільки ефективно компанія протидіє таким конкурентним силам (рис. 2.5.) [38]. Згідно з М. Портером, існує п'ять сил конкуренції:

- нові (потенційні) конкуренти, які хочуть увійти у галузь;

- компанії-конкуренти, які вже надійно закріпили свої позиції в галузі;

- загрози з боку товарів-субститутів;

- дії постачальників;

- дії споживачів (клієнтів).

Рис. 2.5. Фактори галузевої конкуренції.

Конкуренція серед функціонуючих підприємств відбувається за старими схемами досягнення вигідного становища в галузі. Ці схеми охоплюють пропозицію товарів за зниженими цінами, рекламу, надання споживачам додаткових послуг, післяпродажне обслуговування тощо. Інтенсивність конкуренції серед функціонуючих фірм може набирати різних масштабів. М. Портер зазначав такі фактори впливу на ступінь інтенсивності конкуренції:

- велика кількість конкурентів або приблизна рівність їх сил;

- повільне зростання галузі;

- високий рівень постійних витрат;

- відсутність диференціації;

- високі вхідні бар'єри.

Найбільш інтенсивна конкуренція спостерігається між галузевими туристськими підприємствами - між оптовими й роздрібними туроператорами й турагентствами. Турпродукт, за винятком рідких випадків, не можна назвати сильно диференційованим, а тим більше ексклюзивним. Лояльність до торговельної марки турфірми у клієнта залишається на досить низькому рівні.

Конкуренція з боку товарів-замінників. На даному етапі існує тільки два потенційно можливі замінники [44]:

- західні туроператори з налагодженими технологіями, низькими цінами, високим рівнем сервісу;

- пряме бронювання/оплата готелів й авіаквитків через Інтернет (поки не одержала широкого поширення у зв'язку з нерозвиненістю банківської системи й недостатньою грамотністю споживачів).

Конкуренція з боку організацій з інших галузей (міжнародні авіакомпанії, банки, торгові доми тощо)

Конкурентна впливовість постачальників. На даний момент впливовість постачальників можна оцінити як незначну. Це пов'язане з тим, що попит у цілому нижче пропозиції.

Конкурентна впливовість споживачів. На даний момент впливовість покупців у тургалузі досить висока, тому що попит падає й відсутня прихильність до певної марки. Влада покупця збільшується також при наявності продуктів - замінників.

Підприємство може самостійно визначити свої сильні та слабкі сторони, аналізуючи сили, які впливають на конкуренцію в галузі, де воно функціонує, і причини, що лежать в їх основі.

Загальні стратегії (за М. Портером).

Загальними вважаються стратегії, що мають універсальне застосування або виведені з певних базових постулатів.

Розрізняють два основних типи стратегій забезпечення конкурентоспроможності: низькі витрати та спеціалізація. М. Портер також вважає, що підприємство може концентрувати увагу на певній групі споживачів, певній продукції або на певному географічному ринку. При цьому в будь-який момент часу можна формувати свою стратегію, спираючись лише на один з видів конкурентної переваги.

Конкурентна перевага — це перевага, яка забезпечує доходи, що перевищують середньогалузевий рівень, і сприяє завоюванню міцних позицій на ринку; запорука успішного існування і розвитку фірми. М. Портер стверджує, що позицію в галузі визначає саме конкурентна перевага і в кінцевому підсумку підприємства обходять своїх суперників, якщо мають значну конкурентну перевагу. На нашу думку, узагальнюючи викладене, можна дати таке визначення конкурентної переваги: конкурентною є перевага, яка дося­гається завдяки конкурентному потенціалу підприємства, його високій компетенції в будь-якій галузі діяльності.

Конкурентні переваги, які забезпечують стабільність підприємства, є низького і високого порядку. До низького належать можливості використання дешевої робочої сили, дешевих матеріалів та енергії. Низький порядок цих конкурентних переваг пов'язаний з тим, що вони нестійкі й легко можуть бути втрачені через підвищення цін і заробітної платні або через те що ці дешеві виробничі ресурси можуть використовувати також конкуренти.

Конкурентні переваги високого порядку — це насамперед унікальна ідея, унікальна послуга та висококваліфіковані спеціалісти, а також репутація фірми. Певна річ, це обходиться підприємству недешево і потребує багато часу для реалізації. У разі формування конкурентних переваг високого порядку ймовірне досягнення стійкого конкурентоспроможного стану.

Підприємству задля того, щоб бути впевненим в успішному функціонуванні на ринку, необхідно формувати конкурентні переваги насамперед високого порядку.

Методи оцінювання конкурентоспроможності підприємства[38] .

Метод переваг. Оцінка конкурентоспроможності підприємства являє собою порівняння його характеристик, властивостей чи марок товарів, з аналогічними показниками пріоритетних конкурентів (такими, які займають найкращі позиції на даному ринку) з метою визначення тих, які створюють переваги підприємства над конкурентами в будь-якій галузі діяльності.

Конкурентоспроможність підприємства оцінюють за якістю продукції "методом профілів". За його допомогою виявляють різні критерії задоволення потреб споживачів щодо будь-якого продукту, встановлюють їх ієрархії та порівняльну важливість у межах спектра характеристик, які мають змогу замінити й оцінити спожи­вачі, а також вимірюють характеристики досліджуваного продукту і порівнюють їх з характеристиками продуктів-конкурентів.

Інколи використовують багатокутники конкурентоспроможності як окремих товарів так і фірм, галузей (рис. 2.6.) [38, 21].

Якість

Ціна

Реклама

Фірма 1

Фірма 2

Фінанси

Концепція

Ринкова

частина

Сервіс

Збут

Рис. 2.6. Багатокутник конкурентоспроможності турфірми

Перелік оцінки показників відбирається експертами чи підприємством, яке оцінює конкурентоспроможність. Чим більша площа багатокутника, тим вище показники конкурентоспроможності окремих товарів, фірм, галузей.

Матричні методи оцінювання конкурентоспроможності фірм, які ґрунтуються на розгляді процесів конкуренції в динаміці. Теоретичною базою цих методів є концепція життєвого циклу товару чи послуги. До матричних методів належить і SWOT – аналіз (по першим буквам: сильні сторони; слабкі сторони; можливості та загрози) [38]. Ціль - виявлення приваблюючих напрямків маркетингових зусиль, на яких можливо досягти конкурентних переваг та загроз, які погрожують фірмі.

Метод інтегральної оцінки. Інтегральний показник рівня конкурентоспроможності підприємства містить два елементи: критерій, що показує ступінь задоволення потреб споживача, і критерій ефективності виробництва.

Бальна оцінка конкурентоспроможності полягає у складанні відповідних таблиць, оцінці показників та їх порівняння із підприємствами-конкурентами.

Одним з найсучасніших підходів до визначення конкурентоспроможності підприємства є метод бенчмаркінгу. Сукупність визначень бенчмаркінгу швидко збільшується, і тому важко сформулювати його точну характеристику. Ціль бенчмаркінгу заключається в тому, щоб на основі дослідження надійно встановити ймовірність успіху підприємства. Одне з визначень бенчмаркінгу характеризує його як метод виявлення того, що інші роблять краще, та вивчення, удосконалення і застосування методів роботи інших організацій.

Бенчмаркінг є надзвичайно корисним інструментом, особливо в ситуації, коли необхідно переглянути внутрішню ефективність діяльності компанії та визначити нові пріоритети діяльності. Зіставлення показників ефективності дає можливість зрозуміти уразливі та раціональні сторони діяльності компанії в порівнянні з конкурентами і світовими лідерами в аналогічній області.

В умовах становлення ринкових відносин доцільно використовувати метод оцінювання конкурентоспроможності підприємства, який ураховує всі недоліки перелічених методів (рис. 2.7.) [38] .

Рис. 2.7. Алгоритм оцінювання конкурентоспроможності підприємства.

Організаційні заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності підприємства:

- підвищення економічних і якісних показників продукції фірми;

- орієнтація якості та економічних параметрів продукції на вимоги споживачів;

- виявлення і забезпечення переваг продукту порівняно з його замінниками;

- підвищення іміджу фірми;

- визначення можливих модифікацій продукту;

- виявлення і використання цінових факторів підвищення кон­курентоспроможності продукції;

- віднаходження і використання нових пріоритетних сфер використання продукції;

- частота та глибина маркетингових досліджень;

- диференціація продукції;

- посилення впливу на споживачів (просування).