Питання для самоперевірки:

1. Як має право поступити працівник, при невиконанні умов договору?

2. Способи розривання трудового договору.

3. Види компенсації за шкідливі та важкі умови праці.

4. Порядок страхування працівників в умовах виробництва.

5. Порядок відшкодування заподіяної шкоди здоров’ю працівника.

Тема 1.7. Організація охорони праці жінок і неповнолітніх

План

1. Нормативні документи, які регламентують охорону праці жінок і неповнолітніх:

а) Конституція України;

б) Кодекс законів про працю України;

в) Закон України «Про охорону праці»;

г) ) Закон України «Про відпустки»

2. Охорона праці жінок.

3. Охорона праці неповнолітніх.

Література: [2] с. 27-33;

[4] с. 35-37;

2. Охорона праці жінок

Конституція України (ст. 24) на вищому законодавчому рівні закріпила рівність прав жінок і чоловіків. Разом з тим, трудове законодавство, враховуючи фізіологічні особливості організму жінки, інтереси охорони материнства і дитинства, встановлює спеціальні норми, що стосуються охорони праці та здоров’я жінок.

Відповідно до ст. 174 КЗпП забороняється застосування праці жінок на важких робота і на роботах з важкими та небезпечними умовами праці.

Забороняється також залучати жінок до піднімання вантажів, маса яких перевищує встановлені для жінок норми. Міністерство охорони здоров’я України 10 грудня 1993 року видало наказ №241, яким встановлені норми підіймання і переміщення важких речей жінками:

 —  підіймання і переміщення вантажів при чергуванні з іншою роботою до 10 кг;

 —  підіймання і переміщення вантажів постійно протягом робочої зміни до 7 кг;

Залучення жінок до роботи у нічний час (22.00 до 6.00) не допускається, за винятком тих галузей народного господарства, де це викликається необхідністю і дозволяється як тимчасовий захід (ст. 175 КЗпП).

Крім цього у законодавчих документах приділяється значна увага наданню пільг вагітним жінкам і жінкам, які мають дітей до трьох років. Їх забороняється залучати до роботи в нічний час, до надурочних робіт і робіт у вихідні та святкові дні, і направляти у відрядження (ст. 176 КЗпП) Крім цього, жінки які мають дітей віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, не можуть залучатися до надурочних робіт, або направлятися у відрядження без їх згоди (ст.. 177 КЗпП). Відповідно до Закону України «Про відпустки» (ст..17) на підставі медичного висновку жінкам надається оплачувана відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами тривалістю 126 календарних днів. Після закінчення відпустки за бажанням жінки їй надається відпустка по догляду за дитиною до трирічного віку та додаткова неоплачувана до шестирічного віку. Час цих відпусток зараховується у загальний стаж та стаж за професією (ст. 181 КЗпП).

Відповідно до Закону України «Про відпустки» (ст.19) жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років за її бажанням надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю 5 календарних днів.

3. Охорона праці неповнолітніх

Згідно Конституції України (ст. 43) та закону України «Про охорону праці» забороняється застосування праці неповнолітніх на важких робота і на роботах з шкідливими та небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах. Граничні норми піднімання і переміщення вантажів затверджені МОЗ України від 22. 03 1996 р. № 59 становлять:

Вік — 14 р. юнаки 5 кг, дівчата 2,5 кг;

Вік — 15 р. юнаки 12 кг, дівчата 6 кг;

Вік — 16 р. юнаки 14 кг, дівчата 7 кг;

Вік — 17 р. юнаки 16 кг, дівчата 8 кг;

Залучення неповнолітніх до роботи у нічний час (22.00 до 6.00) не допускається, і до надурочних робіт та у вихідні дні (ст.192 КЗпП). Усі особи молодші 18 років приймаються на роботу після попереднього медичного огляду і в подальшому, до досягнення віку 21 р. підлягають щорічному медичному огляду (ст. 191 КЗпП)

Робочий час у віці 16-18 років  — 36 год. на тиждень;

Робочий час у віці 15-16 років  — 24 год. на тиждень (ст.194 КЗпП).

Відпустка — календарний місяць у літній період (ст. 195 КЗпП).

Звільнення з роботи з ініціативи власника, крім дотримання загального порядку звільнення, тільки за згодою районної (міської) комісії у справах неповнолітніх (ст. 148 КЗпП)