2. Нормування параметрів мікроклімату

Основними нормативними документами, що регламентують параметри мікроклімату виробничих приміщень є ДСН 3. 3. 6.042-99 та ГОСТ 12. 1. 005-88. Вказані параметри нормуються для робочої зони — визначеного простору, в якому знаходяться робочі місця.

В основу принципів нормування параметрів мікроклімату покладена диференціальна оцінка оптимальних та допустимих умов в залежності від категорії робіт, періоду року та виду робочого місця.

Під оптимальними мікрокліматичними умовами розуміють параметри при яких у працівника зберігається висока працездатність.

Допустимі мікрокліматичні умови — це поєднання параметрів мікроклімату при яких не виникає ушкодження або порушення стану здоров’я, але може спостерігатися погіршення самопочуття та зниження рівня працездатності. Нормуються параметри мікроклімату в залежності від пори року і категорії роботи. Для робіт І-ІІ категорії встановлені параметри мікроклімату:

Температура повітря — 18-20^оС;

Відносна вологість повітря — 40-60%;

Швидкість руху повітря  — 0,1-0,4 м / сек.

3. Визначення параметрів мікроклімату

Для визначення відповідності повітряного середовища приміщення встановленим нормам, необхідно кількісно оцінити кожний з його параметрів.

Температуру повітря вимірюють ртутним чи спиртовим термометром. Для неперервної реєстрації температури повітря застосовують самозаписувальні прилади — термографи.

Відносна вологість повітря (відношення фактичного вмісту маси водяних парів, що міститься в даний час в 1м³ повітря. до максимально можливого його вмісту при даній температурі) визначається психрометром Августа, аспіраційним психрометром, гігрометром та гігрографом.

Для вимірювання швидкості руху повітря використовують крильчаті та чашкові анемометри.

Температура нагрітих поверхонь вимірюється за допомогою електротермометрів.

Для вимірювання інтенсивності теплового випромінювання використовують актинометри і спеціальні радіометри.

4. Заходи та засоби нормалізації параметрів мікроклімату

Нормалізація параметрів мікроклімату здійснюється за допомогою комплексу заходів та засобів колективного захисту, які включають будівельно-планувальні, організаційно-технологічні, санітарно-гігієнічні, технічні та інші.

Удосконалення технологічних процесів та устаткування.

Раціональне розміщення технологічного устаткування.

Автоматизація та дистанційне керування технологічними процесами.

Раціональна вентиляція, опалення та кондиціонування повітря.

Раціоналізація режиму праці та відпочинку.

Використання засобів індивідуального захисту.

Тема 2.3. Повітрообмін виробничих приміщень. Системи опалення

План

1. Призначення та класифікація систем вентиляції.

2. Природна вентиляція.

3. Штучна вентиляція.

4. Кондиціонування повітря.

5. Системи опалення.

Література:[2] с.118-129;

[4] с. 101-114

1. Призначення та класифікація систем вентиляції

Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення виробничих приміщень метеорологічних умов, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене, вологе або нагріте повітря та подати чисте.

Вентиляція класифікується за такими ознаками:

— за способом переміщення повітря — природна, штучна та суміщена;

— за принципом роботи — припливна, витяжна, припливно-витяжна;

— за місцем дії — місцева, загальна, комбінована.