5. Системи опалення

Системи опалення являють собою комплекс елементів, необхідних для нагрівання приміщень у холодну пору року. До основних елементів систем опалення належать: джерело тепла, теплопроводи, нагрівні прилади (радіатори).Теплоносіями можуть бути нагріта вода, пара чи повітря.

Системи опалення поділяються на місцеві та центральні. До місцевого опалення належить пічне та повітряне. Воно застосовується в приміщеннях житлових та побутових, а також виробничих невеликих за площею.

До систем центрального опалення належать: водяне, парове, панельне, повітряне і комбіноване.

При виборі системи опалення підприємства, що проектується чи реконструюється необхідно враховувати санітарно-гігієнічні, виробничі, експлуатаційні та економічні чинники.

Тема 2.4. Освітлення виробничих приміщень

План

1. Види виробничого освітлення.

2. Порівняльна характеристика джерел штучного освітлення.

3. Нормування освітлення.

4. Проектування систем штучного освітлення.

Література:[2] с.129-136;

[3] с.114-127-; [4] с. 121-132.

1. Види виробничого освітлення

Природне освітлення має важливе фізіологічно-гігієнічне значення для працюючих. Воно сприятливо впливає на органи зору, стимулює фізіологічні процеси, підвищує обмін речовин та покращує розвиток організму в цілому. Сонячне випромінювання зігріває та знезаражує повітря, очищуючи його від збудників багатьох хвороб (наприклад, вірусу грипу). Окрім того, природне світло має і психологічну дію, створюючи в приміщені для працівників відчуття безпосереднього зв'язку з довкіллям.

Природному освітленню властиві й недоліки: воно не постійне в різні періоди доби та року, в різну погоду; нерівномірно розподіляється до площі виробничого приміщення; при незадовільній його організації може викликати засліплення органів зору. На рівень освітленості приміщення при природному освітленні впливають наступні чинники: світловий клімат; площа та орієнтація світлових отворів, ступінь чистоти скла в світлових отворах; пофарбування стін та стелі приміщення; глибина приміщення; наявність предметів, що заступають вікно із середини, так і ззовні приміщення.

Штучне освітлення передбачається у всіх виробничих та побутових приміщеннях, де недостатньо природного світла, а також для освітлення приміщень у темний період доби. При організації штучного світла необхідно забезпечити сприятливі гігієнічні умови для здорової роботи і одночасно врахувати економічні показники. Найменша освітленість робочих поверхонь у виробничих приміщеннях регламентується СНиП ІІ-4-79 і визначається, в основному, характеристикою зорової роботи.

2. Порівняльна характеристика джерел штучного освітлення

Як джерела штучного освітлення використовуються лампи розжарювання та газорозрядні.

Лампи розжарювання належать до теплових джерел світла. Вони характеризуються простотою конструкції та виготовлення, відносно низькою вартістю, зручністю експлуатації та широким діапазоном напруги та потужності. Поряд з перевагами їм притаманні і суттєві недоліки: велика яскравість; низька світлова віддача; відносно малий термін служби; переважання жовто-червоних променів у порівнянні з природнім світлом.

Газорозрядні лампи працюють в наслідок електричного розряду в середовищі інертних газів та парів металу та явища люмінесценції випромінюють світло оптичного діапазону спектра.

Основною перевагою газорозрядних ламп є їх економічність. Світлова віддача 3-5 разів вища ніж у ламп розжарювання. Термін експлуатації — до 10 тис. годин. А температура нагрівання 30-60^оС . Окрім того, газорозрядні лампи забезпечують світловий потік практично будь-якого спектра шляхом підбирання відповідних інертних газів, парів металу, люмінофора.

Основним недоліком ламп є пульсація світлового потоку що зумовлює виникнення стробоскопічного ефекту.