З

Рівні визначення цілей

а визначенням А. Мелецінека, спрямовуючі цілі містять провідну думку й основне уявлення, вони мають загальний характер і зазвичай пов'язуються з метою навчальної дисципліни. Через спрямовуючі цілі визначаються загальні межі та цільові настанови.

Виходячи зі спрямовуючих цілей, шляхом опису кінцевої поведінки учнів, формуються «грубі» й «тонкі» цілі. Із двох «грубих» цілей, які де­тально ще не змальовують кінцевий стан учня, послідовно розробляють за можливістю оптимальну структуру «тонких» цілей і їхню конкретну репрезентацію.

На практиці, за технологією А. Мелецінека, спочатку встановлю­ється спрямовуюча мета для всієї навчальної дисципліни, а далі розробляються «тонкі» цілі - цілі конкретної лекції, окремої лабораторної роботи. Реалізація таких структур «тонких» і «грубих» цілей, за визна­ченням автора, дозволить врешті досягти результатів, сформованих у спрямовуючій меті вивчення цієї дисципліни.

У методиці професійного навчання також визначають три рівні ви­значення цілей: глобальний, етапний та оперативний. Іншими словами, цілі можна визначити як стратегічні, тактичні та оперативні.

Стосовно процесу навчання на глобальному (стратегічному) рівні визна­чення цілей здійснюється педагогічна інтерпретація суспільно-державного замовлення й будується модель особистості учня. Цілі формуються на під­ставі нормативних державних цілей, які висвітлені у стандарті освіти.

На рівні етапного визначення цілей глобальна мета диференціюється відповідно до етапів підготовки. У професійній освіті до етапів підготов­ки належать різні цикли дисциплін: гуманітарні, соціально-економічні, професійно орієнтовані тощо. Стосовно діяльності інженера-педагога сюди можна віднести цілі на етапах загальнотехнічної та професійної підготовки, які є тактичними за своєю природою та спрямовуються на засвоєння загальнотехнічних і професійних дисциплін.

Рівень оперативного визначення цілей охоплює навчання окремих тем і розділів дисциплін, що конкретизуються відповідно до цілей окре­мих уроків.

Оскільки стратегічні цілі навчання розуміємо як перелік тих необ­хідних професійних навичок, а також рис особистості, які слід форму­вати в процесі навчання. Ці положення наведено в нормативних до­кументах освіти: Законі «Про освіту», концепціях і законах розвитку певної галузі освіти і в кваліфікаційних документах для окремих про­фесій, тобто освітньо-кваліфікаційних характеристиках. Викладач, ма­ючи ці документи, аналізує професійну діяльність тих фахівців, яких він збирається підготувати, виділяє типові завдання цієї діяльності й ті риси особистості, які прагне сформувати. Цим визначається стратегічна мета навчання. Далі на підставі цієї мети визначається структура змісту освіти та програми освіти для окремих циклів, у тому числі для циклу спеціальних дисциплін. На наступному етапі визначаються тактичні й оперативні цілі навчання.

2. Методика постановки мети навчання окремих дисциплін технічного профілю

П

Приклад постановки мети навчання

рограма професійної підготовки містить низку навчальних дисциплін, розділів і тем. Кожна дисципліна, у свою чергу, має і свою мету, що є однією зі складових спрямо­вуючої (стратегічної) мети навчання. Іншими словами, тактична («груба») мета є складо­вою стратегічних цілей, конкретизованої до рівня навчальної дисципліни.

Зазвичай ці цілі подаються у формі переліку професійних умінь, які слід сформувати у студентів під час вивчення певного курсу. Приклад такої конкретизації стратегічної мети навчання студента зі спеціальнос­ті «електричні станції», мета навчання дисципліни «електрична частина станцій і підстанцій» подані нижче.

Цілі та завдання навчальної дисципліни «електричні станції й під­станції» полягають у тому, щоби сформувати у студента такі уміння:

• розрізняти й самостійно складати технологічні схеми різних ви­дів електричних станцій, аналізувати призначення окремих елементів;

• чітко визначати режими роботи електроустановки, уміти вста­новлювати й підтримувати їх, грамотно та швидко ліквідувати можливі аварійні режими;

• розробляти головні й допоміжні схеми електричних станцій та підстанцій, обирати устаткування для них;

• компонувати устаткування розподільчих пристроїв різної напру­ги з метою його надійної та безпечної роботи.