- •Передмова
- •Тема 1.1. Психологія вищої школи, її предмет, завдання та
- •Тема 1.2. Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •Тема 1.3 професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою
- •Тема 1.4. Психологія студентської групи
- •Модуль 2. Психологічні засади управління вузівським навчальним процесом і навчально-професійною діяльністю студентів
- •Тема 2.1. Психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •Тема 2.2. Психологічний аналіз учіння студентів
- •Тема 3.1. Психологія виховання студентської молоді
- •Тема 3.2. Психологія педагогічної комунікативної взаємодії викладача зі студентами
- •Тема 3.3. Психологічний аналіз протиріч і конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та вирішення
- •Тема 3.4. Психолопя особистості та діяльності викладача вищої школи
- •II. Тематичний план
- •III. Педагогічний контроль
- •IV. Література до всього курсу
- •Тема 1.1. Психологія вищої школи, її предмет, завдання Тії
- •1.1.1. Виникнення психологи вищої школи як нової галузі
- •1.1.3. Предмет і основні категорії психології вищої школи
- •1.1.4. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •1.1.5. Зв'язок психології вищої школи з іншими галузями психологічних знань
- •1.1.6. Методологія і принципи психологічного дослідження
- •1.1.7. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричні психологічних фактів. Поняття про методику психологічне дослідження
- •1.1.8. Дослідницькі вміння. Етика дослідника
- •Тема 1.2. Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •1.2.2. Суперечливості та кризи студентського віку
- •1.2.3. Вищий навчальний заклад - один із провідних фаі соціалізації особистості студента як фахівця
- •1Ві. Юрчюко
- •1.2.5. Типологічні особливості сучасних студентів
- •Самооцінка професійних якостей
- •Тема 1.3. Професійне становлення особистості студента! майбутнього фахівця з вищою освітою
- •1.3.1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки
- •1.3.2. Професіоналізація новоутворення віку
- •1.3.3. Фахова компетентність як показник готовності студента до професійної діяльності
- •1.3.4. Студента
- •Тема 1.4. Психологія студентської групи Конспект лекції
- •1.4.2. Розвиток студентського колективу
- •1.4.3. Міжособистісні стосунки в студентській групі
- •1.4.4. Проблема лідера та лідерства
- •1.4.5. Психологічні
- •Модуль 2. Психологічні засади управління вузівськиі навчальним процесом і навчально-професійною діяльністю студентів
- •Тема 2.1. Психологічні засади управління навчальниі процесом у вищій школі
- •2.1.1. Освіта як система, характерні для неї особливості
- •2.1.2. Необхідність і об'єктивні можливості управлії системою освіти. Види педагогічного управління
- •Навчальний процес і педагогічне управління ним
- •Порівняльна характеристика традиційної авторитарної та сучасної гуманістичної моделі навчання студентів
- •3. Орієнтовний тематичний план вивчення дисципліни:
- •4. Зміст програми дисципліни:
- •5. Рекомендована література:
- •Рекомендовані технічні й електронні засоби навчання та контролю знань студентів:
- •Тема 2.2. Психологічний аналіз уміння студентів
- •2.2.1. Студент як суб'єкт власної навчально-професійної
- •2.2.2. Роль мотивації в навчально-професійній діяльності
1.4.4. Проблема лідера та лідерства
Лідер - це людина, яка може зщ інших робити те, що їм не подобається, і до того ж вдаваг що їм подобається це робити.
Гаррі Трумен, президент і
Ще одним механізмом інтеграи/ї студентів у групі є ліде Лідерство - це здатність окремої особистості спонукати інших «запалювати», надихати їх на певну активність і діяльність.
У практичному плані це здійснює окрема людина, яка висува« фупою на основі своїх психологічних якостей і рис поведінки в щ Лідер (від лат. І_еасіег - ведучий, керівник) - член групи, який спої-висувається на роль неофіційного керівника в умовах певної, специці та досить значущої ситуації, щоб забезпечити організацію спі/ діяльності людей для найбільш швидкого й успішного досягнення спі/ мети.
Між лідерством і керівництвом є суттєва різниця. Б. Д. Пар наводить такі відмінності між функціями лідера та керівника:
лідер покликаний здійснювати переважно регуляв міжособистісних стосунків у групі, натомість керівник здійснює регул* офіційних відносин групи як деякої соціальної організації;
лідерство виникає за умов мікросередовища (яким є мі група), керівництво - елемент макросередовища, тобто воно пов'язан усією системою суспільних відносин;
лідерство виникає стихійно, керівник будь-якої реаль соціальної групи або призначається, або обирається, але так чи інак цей процес є не стихійним, а навпаки, цілеспрямованим, здійснюваним контролем різних елементів соціальної структури;
явище лідерства менш стабільне, висунення лідер залежить від настрою групи, натомість керівництво - явище стабільніше;!
керівництво підлеглими порівняно з лідерством має чіткіше ^значену систему санкцій;
процес прийняття рішення керівником (і взагалі в системі керівництва) значно складніший; він опосередкований багатьма обставинами, які не обов'язково мають витоки в цій групі, натомість лідер здебільшого приймає безпосередні рішення, які стосуються групової
діяльності;
• сфера діяльності лідера - здебільшого мала група, де він є лідером, сфера дії керівника ширша, оскільки він репрезентує малу групу в ширшій соціальній системі.
Для групи створюються сприятливі умови, коли офіційний керівник групи та лідер - одна людина, або коли між ними є узгодженість.
У кожній мікрогрупі є лідер. Залежно від спрямування конкретної діяльності мікрогрупи може бути декілька лідерів (організатор вечора відпочинку, організатор культпоходу, організатор шефської допомоги
тощо).
Які якості притаманні лідеру?
зацікавленість у досягненні групової мети;
енергійність;
ініціативність і соціальна активність;
емоційна стійкість;
упевненість у собі;
організаторські здібності;
досвід і навички організаторської діяльності;
розумові здібності;
доброзичливість і емпатія;
емоційна привабливість тощо.
Авторитетність і престижність лідера (офіційного і неофіційного) має також ознаку гідності.
Яких умов повинен дотримуватися офіційний лідер (наприклад, староста групи) для регулювання стосунків у групі загалом?
Використовувати добре організовану цікаву справу, щоб залучати всіх студентів у ділові стосунки. Це зближує студентів.
Враховувати стосунки в кожній мікрогрупі, сприяти збагаченню та зміцненню зв'язків між ними.
В оцінках товаришів бути справедливим, об'єктивним, не протиставляти мікрогрупи одна одній, не підтримувати суперництво,
конкуренцію між ними.
4. Уміти прогнозувати соціально-психологічні наслідки тих або
Інших спільних справ.
ні)
Таким чином, лідер здійснює найбільший психологічний вплив на
Л.Г. Подоляк, В.І. Юрчеико
«ПСИХОЛОГІЯ ВИї
Пс^ппЯК_В.І. Юрченко
«ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ ШКОЛИ»
групу загалом і окремих її членів, коли виступає в ролі координ організатора групових справ. ^
Проте й роль неофіційного лідера в житті групи неоднозначна, перше, лідер може підвищувати, а може знижувати загальну ефектиЕ у розв'язанні окремих завдань групи. Якщо знижує, то, можливо, нейтралізувати вплив такого лідера? Як? Складне питання. »
По-друге, якщо ефективність діяльності групи підвищується ті* за рахунок неофіційного лідера (саме він користується найбільї авторитетом), то він може встановити з офіційним керівні* співробітництво або навіть змінити офіційного лідера. Зрідка, але бувг
Таким чином, із боку офіційного лідера стиль керівництва груї повинен бути гнучким. Важливо знайти диференційований підхід*, кожного відповідно до індивідуальних особливостей, сприяти згуртоваї-колективу, спрямувати його активність на виконання основних заЕ професійної підготовки студентів.
особливості
студентсьі