1.1.7. Класифікація методів збору та інтерпретації емпіричні психологічних фактів. Поняття про методику психологічне дослідження

Ніякою кількістю експеримент неможливо довести теорію; достатньо одного експеримент щоб заперечити її.

Альберт Ейнштейн, німецький фіз

Реалізація системного підходу при вивченні проблем психолс вищої школи передбачає розробку системи методів наукоЕ психологічного дослідження.

Метод дослідження - (від гр. р£іюбЛ$ - шлях дослідження, епс пізнання) - нормативний обґрунтований спосіб проведення наукоЕ дослідження. Це шлях наукового пізнання, який випливає із загальк теоретичних уявлень про сутність об'єкта дослідження.

Розуміння, визначення і вибір методів дослідження залежать загальнонаукової та конкретно-наукової методології.

Психологія вищої школи фактично використовує всі метод конкретні методики, які застосовуються в тих галузях психологічної на\ з якими вона пов'язана (вікова і педагогічна психологія, соціалі психологія, психологія особистості та ін.).

Методи збору емпіричних фактів обираються за цілями завданнями дослідження:

• описати факти: спостереження, аналіз продуктів діяльнос бесіда, інтерв'ю, анкетування, вивчення життєвого шляху (біографічн* метод) та ін.;

• виміряти психічні явища - тести;

• визначити особливості - констатувальний (природний лабораторний) експеримент;

й знайти фактори, виявити психологічні умови розвитку перетворити явище - формувальний психолого-педагогічний експеримен

Для наукового вирішення психологічної проблеми зазвичг використовується комплекс методів, розробляється і реалізовується певь методика (сукупність методів у дії).

Методика дослідження як конкретне втілення методу -вироблений спосіб організації взаємодії суб'єкта і об'єкта дослідження на основі конкретного матеріалу й визначеної процедури.

У методиці дослідження конкретизується мета, предмет дослідження, а також показники вимірюваного явища, умови проведення роботи, засоби фіксації експериментальних показників і процедура аналізу _та інтерпретації одержаних даних. На основі одного й того ж методу (наприклад, спостереження, бесіда тощо) може бути створена велика кількість методик, адже вона існує лише в логіці конкретного дослідження. Методика дослідження як конкретизація методу - це наповнення його конкретним змістом. У методику входить визначення тієї частини психічної реальності, яка повинна досліджуватися методами науки.

Розробляючи план експериментального дослідження, можна обрати один із трьох його шляхів:

1. Лонгітюдний план (шлях, зріз): вивчаються одні й ті ж піддослідні протягом тривалого часу та поетапно проводиться аналіз із порівнянням результатів зрізів. Піддослідних порівнюють із самим собою через певний час у різні періоди життя, а тому їх не потрібно групувати, зіставляти за різними параметрами. Проте це дослідження потребує тривалого часу й чималих фінансових затрат (переважно використовується американськими психологами). Відоме масштабне лонгітюдне дослідження, проведене під керівництвом Б. Г. Ананьєва, яке виявило великі потенційні можливості розвитку особистості в її студентський період життя.

2. Поперечний план реалізовується методом порівняння окремих фуп піддослідних різного віку. Таке дослідження нетривале в часі, дешевше, керованіше. Проте потрібні суворіші вимоги до вибору піддослідних, до розробки експериментальних завдань тощо. В основі лежить порівняльний аналіз (наприклад, порівнюється коефіцієнт інтелекту студентів 1, 2, 3, 4-х курсів).

3. Можна застосовувати комбінований план, коли піддослідними є ^Люди різних вікових груп, але за однією з них (наприклад, одна експериментальна група студентів) проводиться тривале спостереження (лонгітюдне дослідження), а наприкінці порівнюється результати з іншою (контрольна група). Такий комбінований план застосовується, щоб ^окремити ефекти хронологічного часу від ефектів історичного часу. Прикладом цього може бути дослідження А. М. Прихожан, Н. М. Толстих «Підліток у підручнику та в житті», в якому вони порівнюють сучасних ^П|Дліткїв з їх характеристиками, які їм свого часу дала Т. В. Драгунова та ^ІНцЧ психологи.

ЯГ. Подоляк, В.І. Юрченко

«ПСИХОЛОГІЯ ВИЩОЇ11

В.І. Юрченко

«психологія вищої школи»

Для обробки одержаного дослідницького мате

застосовують відомі в психологічній науці статистичні мете кореляційний аналіз - числове співвідношення двох різних зміни факторний аналіз - для визначення спорідненості окремих психологічн тестів на основі порівняння коефіцієнтів кореляції кожного з Ефективність вимірювання незалежно від умов проведення визначає поняттям «надійність» і «валідність».

Надійність - ступінь узгодженості результатів, які дослі; одержує при багаторазовому застосуванні методики виміру. Надійна заслуговує довіри, дає стійкі результати, які можна відтворити. Наприк тест художніх (музичних) здібностей повинен оцінювати конкретних лю/: саме так, як і раніше, скільки б разів його не повторювали. Перевір методи застосовуються не одним поколінням дослідників. Якщо тест надійний, то на результати може вплинути навіть настрій дослідника піддослідного.

Валідність - це показник точності, з якою методика вимірює для чого вона створена, а також адекватність методу поставлене завданню дослідження.

Особливо надійними та валідними повинні бути тестові методик які зараз широко застосовуються для оцінки інтелектуальних здібне (коефіцієнт Ю) або для професійної придатності.

При дослідженні студентів широко застосовуються анкети опитувальники. Проте, щоб здобути за допомогою цих методів наді* результати і об'єктивні висновки, збирають велику кількість фактів основі великої вибірки досліджуваних.

Вимоги стосовно інтерпретації зібраного матеріалу:

1. Потрібно чітко визначити понятійний апарат, яким ^ оперує, бо в науці є різні тлумачення наукових понять і різні підходи до і застосування. Саме тому треба зробити застереження, в якому значен застосовано поняття (наприклад, поняття «виховання» застосовується | вузькому і широкому розумінні).

2. Має значення також ступінь узагальнення. Досліджені" проводиться в конкретних умовах, із конкретними людьми, тому висновки повинні поширюватися на аналогічні групи людей (за віком, перебувають в аналогічних умовах тощо). Наприклад, студенти та моле яка вже працює.

3. Дуже уважним треба бути, встановлюючи зв'язки причинне Коли зв'язок тісний, тобто два явища корелюють між собою, досить лег допустити помилку, що одне явище є причиною іншого.

Причинність - це такий зв'язок між двома змінними величинап коли зміна однієї з них викликає зміну іншої. Наприклад, «перегля

телефільмів зі сценами насильства - агресивність молоді», «фізичне окарання - агресивність дитини» тощо. А можливо, агресивність людини є вродженою? (ген агресивності).

Коли факти статистично оброблені, математично вивірені та згруповані, дослідник їх пояснює, тлумачить і роз'яснює, тобто інтерпретує. Методи інтерпретації, а) генетичний метод -інтерпретація зібраного матеріалу в характеристиках розвитку (фази, стадії, критичні моменти) - виявлення «вертикального» генетичного зв'язку (філогенетичний, онтогенетичний); б) структурний метод -виявлення «горизонтального» структурного взаємозв'язку (класифікація, типологія).

Щоб отримані результати і висновки були достовірними щодо умов, які визначали результати експерименту, дані експериментальної групи порівнюють із кінцевими результатами контрольної групи, де ці умови не задавалися.

Існують також вимога до інструкції для піддослідних при проведенні дослідження. Вона повинна бути чіткою та однозначною. Експериментатор повинен добре її вивчити напам'ять (а не читати плутаючись).

Потрібно також продумати схему ведення протоколу, форму записів, їх послідовність і обсяг, наявність об'єктивних даних про досліджуваних. Запис відповідей респондентів повинен бути дослівним, «фотографічним», не змінювати й не перекручувати їх (пряма мова, а не зворотна!), без виправлення помилок. Важливою буває навіть інтонація (добре, якщо використовується аудіозапис). Потрібно фіксувати емоції та всі дії піддослідних, особливості їх поведінки.