4. Тести

1. Як визначається сума податку на прибуток, зазначена у Звіті про фінансові результати?

1. 25 % від прибутку до оподаткування за Звітом про фінансові результати;

2. 25 % від чистого прибутку за Звітом про фінансові результати.

3. за даними податкового обліку і звітності;

4. 30 % від різниці кредитового та дебетового оборотів за ра­хун­ком 79 «Фінансові результати».

2. Які дії ревізора при встановленні нестачі товарно-матеріальних цінностей за результатами інвентаризації?

1. суму нестачі у встановленому порядку списати на матеріально відповідальну особу;

2. встановити причини нестачі, відповідальних осіб та узгодити рішення про джерело списання нестачі;

3. встановити причини нестачі та списати на витрати діяльності підприємства;

4. жодних дій.

[До змісту] [Попереднє] [Наступне] [До змісту] [Попереднє] [Наступне] термінологічний словник

Акт відмови від допуску до перевірки – акт, який складається по­садовими особами податкового органу в разі відмови платника по­дат­ків у допуску до перевірки.

Акт відмови від підпису – акт, який засвідчує відмову платника податків від підписання акта документальної перевірки. При цьому в акті зазначається факт ознайомлення (чи відмови від ознайомлення) платника податків зі змістом акта перевірки, обов’язками, правами і відповідальністю платника податків.

Акт документальної перевірки – службовий двосторонній до­ку­мент, який стверджує факт проведення документальної перевірки дотримання вимог податкового законодавства і відображає виявлені та систематизовані за економічною однорідністю недоліки в госпо­да­рю­ванні та порушення законів та інших нормативно-правових актів.

Акт перевірки – службовий двосторонній документ, який стверд­жує факт проведення комплексної, фінансової чи тематичної пере­вір­ки та відображає її результати стосовно наслідків окремих фінансово-господарських операцій чи діяльності підприємства в цілому і є но­сієм доказової інформації про виявлені й систематизовані за еконо­міч­ною однорідністю недоліки в господарюванні та порушення законів та інших нормативно-правових актів.

Акт ревізії – документ, який складається особами, що проводили ревізію, фіксує факт її проведення та результати. Заперечення, заува­ження до акта ревізії (за їх наявності) та висновки на них є невід’єм­ною частиною акта.

Аудит – перевірка даних бухгалтерського обліку і показників фі­нан­сової звітності суб’єкта господарювання з метою висловлення незалежної думки аудитора про її достовірність в усіх суттєвих ас­пек­тах та відповідність вимогам законів України, положень (стандартів) бухгалтерського обліку або інших правил (внутрішніх положень суб’єктів господарювання) згідно із вимогами користувачів.

Аудитор – громадянин України, який має кваліфікаційний серти­фі­кат про право заняття аудиторською діяльністю на території України.

Аудиторська фірма – організація, яка має ліцензію на право здій­снення аудиторської діяльності на території України і займається ви­ключно наданням аудиторських послуг.

Аудиторський висновок – офіційний документ, засвідчений під­писом та печаткою аудитора (аудиторської фірми), який складається в установленому порядку за наслідками проведення аудиту і містить висновок стосовно достовірності звітності, повноти і відповідності чинному законодавству та встановленим нормативам бухгалтерського обліку фінансово-господарської діяльності.

Аудиторський звіт – документ, складений аудитором, що містить відомості про стан обліку, внутрішнього контролю, достатність і достовірність фінансової звітності.

Аудиторські послуги – можуть надаватись у формі аудиторських перевірок (аудиту) і пов’язаних з ними експертиз, консультацій з питань бухгалтерського обліку, звітності, оподаткування, аналізу фі­нансово-господарської діяльності та інших видів економіко-правового забезпечення підприємницької діяльності фізичних та юридичних осіб.

Бюджетна установа – орган, установа чи організація, визначена Конституцією України, а також установа чи організація, створена у встановленому порядку органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим чи органами місцевого самоврядування, яка повністю утримується за рахунок відповідного державного бюд­же­ту чи місцевих бюджетів. Бюджетні установи є неприбутковими.

Бюджетне призначення – повноваження, надане головному роз­поряднику бюджетних коштів Бюджетним кодексом, законом про Державний бюджет України або рішенням про місцевий бюджет, що має кількісні та часові обмеження і дозволяє надавати бюджетні асиг­нування. Тобто бюджетне призначення повинно бути вираженим у грошовій формі на відповідний бюджетний період, як правило – на один календарний рік, і відповідно затверджене чинним законо­дав­ством.

Винні особи – посадові та матеріально відповідальні особи, з вини яких порушено законодавство під час проведення фінансово-гос­по­дарських операцій.

Висновок експерта – письмова вмотивована відповідь особи, яка залучена до участі у справі в якості експерта, на поставлені перед нею питання.

Внутрішній фінансовий аудит – діяльність з надання незалежних та об’єктивних гарантій (забезпечення впевненості в межах розумного у досягненні органами державного і комунального сектору мети та функціонування системи управління у спосіб, який максимально зни­жує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерен­табельності) та консультацій.

Головні розпорядники бюджетних коштів – бюджетні установи в особі їхніх керівників, які визначаються відповідно до частини пер­шої ст. 22 Бюджетного кодексу та затверджуються законом про Державний бюджет або рішенням про місцевий бюджет шляхом вста­новлення їм бюджетних призначень. Наприклад, міністри Міністер­ства освіти, Міністерства культури, Міністерства охорони здоров’я та ін. є головними розпорядниками бюджетних коштів, передбачених за­коном про Державний бюджет.

Державний нагляд (контроль) – діяльність уповноважених зако­ном центральних органів виконавчої влади, їхніх територіальних ор­ганів, органів місцевого самоврядування, інших органів (далі – органи державного нагляду (контролю) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законо­давства суб’єктами господарювання та забезпечення інтересів суспіль­ства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, прийнятного рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середо­вища.

Державний фінансовий аудит – різновид державного фінансового контролю, який полягає у перевірці та аналізі фактичного стану справ щодо законного та ефективного використання державних чи кому­нальних коштів і майна, інших активів держави, правильності ведення бухгалтерського обліку і достовірності фінансової звітності, функціо­нування системи внутрішнього контролю. Результати державного фі­нансового аудиту та їхня оцінка викладаються у звіті.

Документальна невиїзна (камеральна) перевірка з питань визна­чення достовірності нарахування податку на прибуток, від’ємного значення об’єкта оподаткування – перевірка, яка проводиться в при­міщенні органу Державної податкової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з на­ра­хуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів), неза­лежно від способу їх подання.

Документальна невиїзна перевірка (камеральна) з питань визна­чення достовірності нарахування бюджетного відшкоду­вання – перевірка, яка проводиться в приміщенні органу Державної подат­кової служби на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов’язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов’язкових платежів).

Документальна перевірка – контроль за установчими, фінан­со­вими, бухгалтерськими (первинними і зведеними) документами, ста­тистичною та фінансовою звітністю, господарськими договорами, роз­порядчими та іншими документами об’єкта контролю, пов’язаними з плануванням і провадженням фінансово-господарської діяльності, ве­денням бухгалтерського обліку, складенням фінансової звітності.

Економічна експертиза – включає дослідження документів бух­гал­терського, податкового обліку та звітності; дослідження доку­мен­тів про економічну діяльність підприємств і організацій, дослідження документів фінансово-кредитних операцій.

Експерт – особа, яка має відповідну вищу освіту, освітньо-квалі­фі­каційний рівень не нижче спеціаліста, пройшла відповідну підготовку в державних спеціалізованих установах, атестована та отримала квалі­фікацію судового експерта з певної спеціальності та внесена до Дер­жавного реєстру атестованих судових експертів.

Заходи державного нагляду (контролю) – планові та позапланові заходи, які здійснюються шляхом проведення перевірок, ревізій, ог­лядів, обстежень та інших дій.

Зустрічна звірка – метод документального підтвердження у суб’єк­тів господарювання, які мали правові відносини з підконт­роль­ною установою, виду, обсягу та якості операцій і розрахунків, що здій­снювалися між ними, для з’ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підконтрольної установи.

Інвентаризація – метод перевірки стану і зберігання сировини, матеріалів, готової продукції та інших цінностей на об’єктах під­при­ємств промисловості, що є важливим засобом контролю за роботою матеріально відповідальних осіб.

Інспектування – здійснюється у формі ревізії та полягає у доку­ментальній і фактичній перевірці певного комплексу або окремих питань фінансово-господарської діяльності підконтрольної установи, яка повинна забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства, встановлення винних у їх допущенні посадових і мате­ріально відповідальних осіб. Результати ревізії викладаються в акті.

Камеральна перевірка – перевірка, яка проводиться податковим органом виключно на підставі даних, зазначених у податкових декла­раціях, без проведення будь-яких інших видів перевірок платника податків.

Матеріали контрольного заходу – сформована група документів, складених за результатами контрольного заходу, та інформація про вжиті за його підсумками заходи суб’єктом господарювання, в якого вони проводилися, та / або відповідним міністерством, іншим цент­ральним органом виконавчої влади.

Метод контролю – сукупність методичних прийомів контролю процесів розширеного відтворення суспільно необхідного продукту і додержання його законодавчого регулювання.

Основний акт ревізії – відображає наслідки перевірок усіх перед­бачених програмою ревізії питань, у тому числі й за фактами, що на­ведені у проміжних актах. За проміжними актами ревізії оформ­ляються результати інвентаризації коштів, товарно-матеріальних цін­ностей, розрахунків із дебіторами та кредиторами, результати конт­роль­ного запуску сировини у виробництво; також їх складають тоді, коли виявлене порушення чи зловживання може бути прихованим, або коли на підставі виявлених фактів треба вжити термінові заходи, щоб усунути порушення чи притягти до відповідальності винних у здій­снен­ні зловживань осіб.

Пеня – плата у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що справляється з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання.

Перевірка державних закупівель – документальний і фактичний аналіз дотримання підконтрольними установами законодавства про державні закупівлі, який проводиться органами Державної контроль­но-ревізійної служби на всіх стадіях державних закупівель. Результати перевірки державних закупівель викладаються в акті.

Планова виїзна перевірка органів Державної податкової служ­би – перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов’язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу Державної подат­ко­вої служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Планова виїзна ревізія – ревізія у підконтрольних установах, яка передбачена у плані контрольно-ревізійної роботи органу служби і проводиться за місцезнаходженням такої підконтрольної установи чи за місцем розташування об’єкта права власності, стосовно якого про­водиться ревізія, не частіше ніж один раз на календарний рік.

Платники податків – юридичні особи, їхні філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичні особи, які мають статус суб’єктів підприємницької ді­яльності чи не мають такого статусу, на яких згідно з законами по­кладено обов’язок утримувати та / або сплачувати податки і збори (обов’яз­кові платежі), пеню та штрафні санкції, у тому числі особи, які відповідно до чинного законодавства мають статус податкових аген­тів.

Подальший (наступний) контроль – контроль, що здійснюється після виконання управлінського рішення чи фінансово-господарської операції.

Податкова декларація, розрахунок – документ, що подається плат­ником податків до контролюючого органу в строки, встановлені законодавством, на підставі якого здійснюється нарахування та / або сплата податку, збору (обов’язкового платежу).

Податкове зобов’язання – зобов’язання платника податків спла­тити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів (податків, зборів, обов’язкових платежів, неподаткових дохо­дів, штрафних (фінансових) санкцій, у т. ч. пені за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності) у порядку та в строки, визначені чинним законодавством України.

Податкове повідомлення-рішення – рішення керівника органу Державної податкової служби (його заступника) щодо виявленого пе­ре­вищення (заниження) бюджетного відшкодування або відмови у на­данні бюджетного відшкодування, а також обов’язку платника по­датків.

Позапланова виїзна ревізія – ревізія, яка не передбачена в планах контрольно-ревізійної роботи органу служби і проводиться за наяв­но­сті обставин, визначених Законом України «Про державну конт­роль­но-ревізійну службу в Україні».

Позапланова виїзна перевірка – перевірка, яка не передбачена в планах роботи органу Державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених у ст. 11-1 Закону Ук­раїни «Про державну податкову службу в Україні».

Попередній контроль – контроль, що передує прийняттю управ­лінського рішення чи здійсненню фінансово-господарської операції.

Посадові особи контрольно-ревізійної служби – працівник або група у складі двох і більше працівників служби, що в межах компе­тенції служби проводять ревізію об’єкта контролю.

Поточний контроль – контроль, що здійснюється в процесі вико­нання управлінського рішення чи проведення фінансово-госпо­дар­ської операції.

Ревізія місцевого бюджету – форма контролю за виконанням функцій зі складання і виконання місцевого бюджету, що полягає в одночасному проведенні ревізій стану дотримання вимог бюджетного законодавства місцевими фінансовими органами, органами Держав­ного казначейства і учасниками бюджетного процесу, які здійснюють управління коштами відповідного місцевого бюджету чи комунальним майном та / або їх використовують.

Робочий план – документ, який складається на основі програми перевірки й визначає конкретні завдання та їхніх виконавців, строк виконання цих завдань.

Робочі матеріали – допоміжні неофіційні записи, в яких посадова особа, що здійснює контрольний захід, фіксує отриману в його про­цесі інформацію; супровідна документація – листування з питань ді­яль­ності об’єкта контролю.

Розпорядник коштів бюджету нижчого рівня – розпорядник, який у своїй діяльності підпорядкований відповідному головному роз­поряднику та / або діяльність якого координується через нього. До роз­порядників належать обласні управління освіти, культури, охорони здоров’я тощо.

Система внутрішнього контролю фінансової установи – систе­ма, яка забезпечує систематичне та впорядковане застосування про­цедур внутрішнього контролю для безпечної та надійної діяльності фінансової установи і є основою для управління її ризиками.

Фактична перевірка – контроль за наявністю грошових сум, цін­них паперів, бланків суворої звітності, оборотних і необоротних акти­вів, інших матеріальних і нематеріальних цінностей (шляхом прове­дення інвентаризації, обстеження та контрольного виміру виконаних робіт), за правильністю застосування норм витрат сировини і мате­ріа­лів, виходу готової продукції і природних втрат (шляхом органі­зації контрольних запусків у виробництво, контрольних аналізів готової про­дукції та інших аналогічних дій за участю відповідних спеціа­лістів).

Фінансово-господарська діяльність об’єкта контролю – сукуп­ність рішень, дій та операцій, які об’єкт контролю приймає та здій­снює в частині володіння, використання та розпорядження фінансо­вими ресурсами, необоротними та іншими активами.

Фінансово-господарський контроль – систематичне дослідження, спостереження, перевірки виробничої та невиробничої фінансової ді­яльності, які здійснюються відповідними суб’єктами господарювання, наділеними певними функціями контролю, з метою виявлення від­хи­лень від установлених параметрів цієї діяльності, усунення та попе­редження негативних явищ і тенденцій.

Штрафна (фінансова) санкція (штраф) – плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка справляється з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визна­чених відповідними законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, а також відповідно до законодавчих актів, якими надано право органам Державної податкової служби застосовувати штрафні (фінан­сові) санкції, на підставі рішення контролюючого органу.