7.1.2. Методика перевірки виконання кошторису доходів бюджетними установами

При проведенні ревізій установ і організацій, що фінансуються з бюджету, слід перевіряти наявність єдиного кошторису доходів і видатків бюджетної установи, організації, правильність і обґрун­то­ваність його формування.

Перевірка питання формування доходів полягає у виявленні фак­торів, які спричинили зниження чи втрату доходів, а також у пошуку резервів для їх підвищення.

Наявність втрати доходів при ревізії встановлюється шляхом пе­ревірки:

• законності та обґрунтованості встановлення ціни реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), надання знижок та переваг окремим покупцям, залучення посередників до реалізації продукції, надання виробничих потужностей та основних засобів в оренду і в оперативне управління;

• повноти виконання договірних умов та своєчасності розрахунків за реалізовану продукцію;

• дохідності інвестицій, здійснених у статутні фонди інших суб’єктів господарювання, та придбання цінних паперів.

Питання повноти і правильності визначення доходів бюджетної установи передбачають перевірку:

• дотримання посадовими особами підприємства затверджених каль­куляційних цін;

• обґрунтованості ціноутворення, у тому числі під час реалізації товарів, робіт і послуг;

• повноти розрахунків за відпущені товари, роботи і послуги;

• законності відчуження майна та передачі його в оренду, пра­вильності визначення плати за нього;

• дотримання законодавства щодо списання кредиторської забор­гованості;

• правильності відображення в бухгалтерському обліку операцій з реалізації, від списання основних засобів і товарно-матеріальних цін­ностей, інших доходів.

7.1.3. Перевірка виконання кошторису видатків бюджетними установами

Об’єктом контролю виконання кошторису видатків бюджетної установи є правильність списання на витрати коштів і матеріальних цінностей по кожній зі статей кошторису, наявність належно оформ­лених касових банківських та інших бухгалтерських документів, їхня достовірність; стан збереження коштів і матеріальних цінностей та правильність ведення їх обліку (додатки Т – Ф).

На початку або в період проведення ревізії проводиться вибіркова інвентаризація (за окремими найменуваннями) продуктів, устатку­вання, обладнання та інвентарю, визначається правильність його списання (яке стало непридатним) відповідно до чинних нормативних актів, чи не мали місця факти заміни щойно придбаного (нового) ін­вентарю зношеним (старим), яких було вжито заходів до матеріально відповідальних осіб при виявленні у них недостач матеріальних цін­ностей, зокрема – в яких розмірах стягувались ці недостачі.

Під час проведення ревізії встановлюють, чи не мали місце факти використання бюджетних коштів на приховане кредитування суб’єк­тів підприємницької діяльності, використання коштів та матеріальних цінностей на госпрозрахункову діяльність, коли органи державної вла­ди у випадках, передбачених чинним законодавством, виступають засновником чи співзасновником суб’єкта підприємницької діяль­но­сті, чи не залучаються з цією метою бюджетні кошти на укладання різних угод, у тому числі і про спільну діяльність бюджетних установ з суб’єктами підприємницької діяльності:

• чи не допускались факти, коли бюджетні кошти, замість ви­трачання їх на першочергові і невідкладні заходи, спрямовувались на депозитні рахунки;

• законність формування та правильність використання спеціаль­них коштів; яким був стан розрахункової дисципліни, зокрема де­біторської та кредиторської заборгованості;

• правильність і своєчасність розрахунків з бюджетом; стан бух­галтерського обліку і звітності, їхня достовірність.

При проведенні ревізії використання бюджетних коштів підля­га­ють перевірці документи, які пов’язані з операціями по касі та по кож­ному відкритому рахунку в банках за час, який минув після по­пе­ред­ньої ревізії, а при виявленні зловживань і за більш тривалий період.

Під час ревізії підприємств і організацій напрями, які підлягають перевірці, визначаються виходячи з того, яка у них форма власності, які взаємовідносини з державою і яка мета ревізії. Якщо об’єктом ревізії є підприємство, яке отримує кошти з бюджету, то перевірці (в першу чергу) підлягають питання ощадливого їх витрачання за цільовим призначенням. При цьому особлива увага звертається на те, чи не використовувались ці кошти для перерахування на депозитні рахунки та на необґрунтоване перерахування (приховане креди­ту­ван­ня) комерційним та іншим структурам недержавного сектору еко­но­міки, чи не допускались факти безгосподарності, марнотратства, не­продуктивного витрачання грошових коштів і матеріальних цін­ностей.

У разі виявлення витрачання бюджетних коштів не за цільовим призначенням, ревізуючі повинні поставити питання про припинення фінансування, повернення до бюджету витрачених не за цільовим при­значенням коштів та притягнення винних осіб до відповідальності відповідно до чинного законодавства.

Фінансові санкції за результатами контролю діяльності бюджетних установ можна умовно поділити на дві групи:

санкції прямої дії – заходи, метою яких є безпосереднє усунення фінансового порушення, а саме:

• безспірне вилучення з місцевих бюджетів коштів, витрачених на видатки, які мали провадитися з іншого бюджету;

• повернення бюджетних коштів, отриманих як субвенція, до відповідного бюджету в разі їх нецільового використання;

• зменшення бюджетних асигнувань та повернення бюджетних коштів у разі їх нецільового використання.

санкції впливу на порушника з метою усунення порушення, які ма­ють на меті виховну функцію, спрямовану на формування впевненості у невідворотності покарання за допущене бюджетне правопорушення:

• призупинення бюджетних асигнувань;

• зупинення операцій з бюджетними коштами.