Програма етнографічної практики і. Вступ

Курс «Етнографія України» і етнологічна наука в цілому посідають вагоме місце у системі вузівської освіти. В сучасних умовах відкриваються широкі перспективи у вивченні духовної та матеріальної культури, традицій українського народу, зявляються можливість осягнути витоки вітчизняної історії, осмислити перспективи збереження і розвитку найкращих цінностей його культурної свідомості. Все більшого значення набуває здатність студентів до систематичної і творчої роботи , вміння використовувати набуті знання і навички в практичній науково-пошуковій діяльності. Саме цій меті підпорядкована сутнісна основа і напрямки етнографічної практики, в ході якої студенти пізнають внутрішній світ українців, осягають світоглядні основи і культурні надбання всіх етнічних спільностей, що проживають на території України.

Іі. Мета і завдання практики

Метою етнографічної практики є вивчення студентами локальних та регіональних особливостей розвитку звичаїв і традицій народу, духовної та матеріальної культури українців. У ході практики студенти теоретично осмислюють основні поняття етнологічної науки, використовують загальноприйняту і нову фахову методологію, шукають оптимальні шляхи та форми дослідження. Вирішальну роль у виборі теми вивчення відіграває світогляд студента, який самостійно визначає для себе власні наукові інтереси, оцінює свої теоретичні та інтелектуальні можливості. Це сприяє виробленню оригінального мислення, розвитку ініціативи і творчого пошуку молодих науковців.

Етнографічна робота передбачає вдосконалення методики і застосування засвоєних знань з інших дисциплін, таких як «Етнічна історія України», «Етногеографія України», «Соціологія», «Демографія», «Антропологія», «Археологія», «Історія культури» та інші.

Під час дослідницької роботи студенти вирішують наукові завдання. В ході опитування населення, фіксації тих чи інших виявів народної культури етнологічна наука отримує новий емпіричний матеріал для поступової систематизації і узагальнення. Поступово окремі елементи складають повну картину духовного і матеріального розвитку населення України.

Через об’єктивні причини серед досліджуваних явищ переважають ті, що мають регіональну специфіку ( наприклад, «Мотиви ітехніка вишивки Середньої Наддніпрянщини», «Весільна обрядовість Полтавщини і Слобожанщини», «Традиції лозоплетіння, рогозоплетіння, соломоплетіння історикоетнографічних регіонів України» і т. д.).

Перед студентами ставиться завдання систематизувати і вивчити залишки давніх культурних традицій у поселеннях, одязі, народних промислах і ремеслах, дослідити особливості сімейних відносин, громадського побуту, фольклору, календарних свят. Вони повинні розробити наукові гіпотези щодо втілення та подальшого розвитку цих тенденцій у сучасних умовах (наприклад, «Традиції селянської громади в умовах сільськогосподарських реформ в Україні»). При такому підході етнографічний простір стає вагомим елементом у виробленні власних форм майбутнього розвитку українського народу. Молоде покоління прилучається до духовного світу попередніх епох, відчуває свою причетність до формування найближчих перспектив для себе і суспільства.

Після закінчення етнографічної практики студент оцінює і усвідомлює власний досвід пошукової роботи, що сприяє його становленню як науковця, громадянина і особистості.