- •Навчальна дисципліна «університетська освіта» Модульна структура курсу
- •1,0 Кредит – 36 годин
- •Розділ 1. Методичні вказівки з виконання завдань модульного контролю
- •Відомість обліку і контролю виконання завдань у системі модульного контролю
- •Розділ 2. Модульне планування дисципліни «Університетська освіта»
- •2.1. Зміст тем дисципліни
- •Розділ 3. Зміст завдань модульного контролю
- •3.1. Перша частина модуля:Університетська освіта: її роль та значення в підготовці фахівців для всіх сфер діяльності суспільства
- •Тема 1. Університет - вищий навчальний заклад: історія створення та розвиток на сучасному етапі
- •1. Університет як вищий навчальний заклад: його місія, роль та значення у розвитку суспільства
- •2. Історія появи університетів як специфічної освітянської системи у світі та Європі
- •3. Початок університетської освіти: особливості та тенденції її розвитку на сучасному етапі
- •4. Концепції класичного університету на сучасному етапі
- •Згідно із Законом України «Про вищу освіту», вища освіта в Україні є:
- •Тема 2. Національна доктрина розвитку освіти в Україні в ххi столітті: її зміст і стратегія реалізації
- •1. Національна доктрина розвитку освіти: загальні положення
- •2. Мета і пріоритетні напрями розвитку освіти
- •3. Національний характер освіти і національне виховання
- •4. Стратегія реалізації Національної доктрини в умовах реформування і модернізації університетської освіти
- •1. Зміст стратегії та основні напрями подальшого розвитку освіти в Україні затверджені у:
- •3. До пріоритетних напрямів державної політики щодо розвитку освіти не належать:
- •4. Держава повинна забезпечувати:
- •9. Громадянам, які навчаються в університетах України, не гарантується:
- •10. Що очікує суспільство від реалізації «Національної доктрини розвитку освіти» в найближчому майбутньому?
- •Тема 3. Реформування вищої освіти України і Болонський процес
- •1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави
- •2. Принципи реформування системи вищої освіти
- •Ознаки-принципи безперервної освіти [138; 139]
- •3. Стратегічні завдання реформування університетської освіти в Україні: механізм реалізації
- •1. Ефективними напрямами реформування вітчизняної вищої освіти в найближчому майбутньому є:
- •2. Яке з нижче наведених міністерств і відомств не несуть прямої відповідальності за реформування вищої освіти в Україні?
- •3. Метою системного реформування вищої освіти в Україні є:
- •4. Міністерство освіти і науки України спільно з іншими Міністерствами та відомствами в умовах реформування вищої освіти повинно розробити:
- •5. Для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної вищої освіти необхідно:
- •10. Реформу сфери вищої освіти і підготовки кадрів в Україні необхідно здійснювати як:
- •11. Які Ви знаєте документи, які пов’язані з втіленням „Болонської Конвенції”:
- •12. Основними елементами Концепції освітньої діяльності в Донецькому національному університеті є:
- •Тема 4. Університетська освіта в контексті Болонського процесу
- •1. Основні ознаки та проблеми розвитку університетської освіти
- •2. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти: його головні цілі
- •Структура вищої освіти в умовах її реформування та модернізації
- •Основні переваги багаторівневої структури вищої освіти та пріоритетні завдання у сфері диверсифікації освіти
- •2. Болонський процес викликаний до життя:
- •3. В освітньо-кваліфікаційних характеристиках спеціальності викладено:
- •9. Яке значення для удосконалення вищої фінансово - економічної освіти України має Болонський процес:
- •10. До цілей Болонського процесу не відноситься:
- •11. До фундаментальних принципів досягнення високого рівня якості університетської (вищої) освіти в умовах Європейського простору не відносяться:
- •12. Програма дій, щодо реалізації Болонського процесу включає:
- •Тема 5. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців з вищою освітою
- •1. Фундаменталізація та індивідуалізація підготовки фахівців ринкового типу – невід’ємна складова Болонського процесу
- •2. Теоретичні і методичні основи фундаменталізації підготовки фахівців з вищою освітою: їх застосування в університетській освіті
- •3. Головні напрями фундаменталізації фінансово-економічної освіти в університеті: механізми їх впровадження
- •4. Доцільність і ефективність використання системного програмування, пакетів прикладних програм, електронних книг як інноваційних засобів і мобільного навчання в університеті
- •1. Фундаменталізація розвитку інноваційної вищої освіти – це:
- •2. Фундаменталізація навчання - це збільшення кількості:
- •3. Індивідуалізація навчання - це:
- •10. Заліковий кредит – це:
- •11. До форм організації навчального процесу в умовах кмсонп відноситься:
- •12. Самостійна робота студента здійснюється:
- •Тема 6. Організація навчального процесу в університеті
- •1. Навчання як один із найважливіших видів діяльності людини: його роль та значення в розвитку суспільства
- •2. Форми навчання
- •3. Організаційні форми навчального процесу
- •9. Заліковий кредит – це:
- •10. Мобільність студентів, викладачів і фахівців – це:
- •Тема 7. Управління вищою освітою в Україні: стратегія його вдосконалення
- •1. Нормативно – правова база державного управління вищою освітою України
- •2. Органи управління вищою освітою в Україні
- •3. Принципи управління вищими навчальними закладами
- •Стратегічне завдання системи управління вищою освітою України в умовах її реформування
- •Тема 8. Вищі навчальні заклади України та світу
- •Вищий навчальний заклад: історія виникнення і становлення, мета та головні завдання його діяльності
- •Цікаво знати, що……………..
- •Львівський національний університет ім. Івана Франка
- •Мета і завдання діяльності внз України
- •Типи вищих навчальних закладів
- •Структурні підрозділи вищого навчального закладу
- •Вищи навчальні заклади України в системі її інтеграції до Європейського простору вищої освіти
- •Рейтинг внз країн світу за рівнем якості освіти, що здобувається («Топ – 200» *)
- •Тема 9. Стандарти вищої освіти України: зміст та необхідність удосконалення
- •1. Зміст, цілі та принципи забезпечення якості університетської освіти
- •2. Головні принципи, призначення і мета стандартів: рекомендації щодо їх використання в умовах Болонської системи
- •3. Система стандартів вищої освіти України, її складові
- •15. Освітньо-кваліфікаційна характеристика спеціальності „Фінанси і кредит” у Донецькому національному університеті відбиває:
- •16. Які стандарти вищої освіти не затверджує Міністерство освіти і науки України?
- •17. Призначення Європейських стандартів і рекомендацій у сфері вищої освіти полягає в тому, щоб:
- •18. Мета Європейських стандартів не полягає в тому щоб:
- •3.2. Друга частина модуля: організація фінансово-економічної освіти (вступ до спеціальності)
- •Тема 10. Фінансово-економічна освіта на сучасному етапі: стан, досягнення, модернізація та проблеми розвитку
- •Організація фінансово-економічної освіти в Україні: механізми її реалізації
- •Вимоги до умінь фахівців за деякими спеціальностями [72]
- •Мета і завдання розвитку фінансово-економічної освіти на сучасному етапі
- •Структура знань і умінь фахівця з вищою економічною освітою відповідно рівнів
- •4. Головні напрями в структурі знань і умінь фахівця з фінансів і кредиту
- •Головні принципи модернізації та розвитку фінансово-економічної освіти в Україні в умовах Болонського процесу
- •6. Концепція створення ефективного механізму модернізації та розвитку фінансово-економічної освіти в Україні в умовах її інтеграції до Європейського простору
- •1. Який з перерахованих принципів не належить до навчального плану з вивчення дисципліни „Фінанси: вступ до спеціальності”:
- •6. До завдань фінансово – економічної освіти не відноситься:
- •7. Адаптація світового досвіду, збереження кращих вітчизняних традицій та розширення міжнародної співпраці не налаштовано на:
- •8. До основних принципів розвитку фінансово–економічної освіти в Україні не відноситься:
- •9. Вдосконалення системи управління за якістю фінансово – економічної освіти через налагодження взаємодії між органами влади, місцевого самоврядування та громадськими організаціями – це:
- •10. Чи регулюється загальними законами попиту і пропозиції, в умовах ринкової економіки, вища фінансово - економічна освіта:
- •Тема 11. Науково-методичне забезпечення вищої фінансово-економічної освіти в Україні: удосконалення та розвиток його змісту
- •1. Підрозділи університету, що здійснюють науково-методичне забезпечення навчального процесу
- •Навчально-методичний комплекс спеціальності
- •Навчально-методичний комплекс спеціальності (нмкс):
- •Навчально-методичні комплекси дисциплін (нмкд):
- •4. Організація контролю знань студентів
- •Тема 12. Сфери професійної діяльності фахівців з фінансів, грошового обігу та кредиту
- •1. Сфери професійної діяльності майбутніх фахівців з фінансів і кредиту
- •Державні та муніципальні фінансові органи
- •Фінансові служби підприємств
- •Банківські установи
- •Податкова служба
- •Страхові компанії
- •Фондові біржі
- •Пенсійні фонди
- •Контрольно-ревізійні управління
- •Державне казначейство
- •Інвестиційні компанії
- •Фінансові консалтингові компанії
- •Фінансові промислові групи
- •Університетська освіта
- •Фінанси
- •Гроші, кредит, банки
- •Банківські операції
- •Фінанси підприємств
- •Бюджетна система
- •Податкова система
- •Страхування
- •Місцеві фінанси
- •Бюджетний менеджмент
- •Податковий менеджмент
- •Фінансовий менеджмент
- •Інвестиції
- •Корпоративне управління
- •Управління фінансовими ризиками
- •Фінансові ризики
- •Фінансовий ринок
- •Фінансова санація
- •Національна економіка
- •Фінансова діяльність суб'єктів господарювання
- •Ринок фінансових послуг
- •Фінансовий аналіз
- •Інформаційні системи і технології у фінансовій сфері
- •2. Посади, які мають право займати фахівці зі спеціальності „Фінанси і кредит”
- •Керівники:
- •Професіонали:
- •Освітньо-кваліфікаційна характеристика бакалавра з напрямку підготовки 6.030508 „Фінанси і кредит” установлює:
- •Освітньо-кваліфікаційна характеристика спеціаліста за спеціальністю 7.03050801 „Фінанси і кредит” (за спеціалізованими програмами) установлює:
- •3 205 . Завдання, функції, права та обов’язки:
- •3.1. Міністерства фінансів України.
- •Державного казначейства України.
- •3.3. Рахункової палати України.
- •3.4. Державної контрольно-ревізійної служби України.
- •3.5. Державної податкової адміністрації України.
- •3.6. Національного банку України.
- •3.7. Пенсійного фонду України.
- •До професійної свідомості фахівця не належить:
- •До структур професійної діяльності фахівців у сфері фінансів і кредиту не відноситься:
- •Чи має право працювати фінансист у таких сферах фінансової системи України як:
- •До головних функцій Міністерства фінансів України не відносяться:
- •Майбутній фінансист та банкір в умовах ринкової економіки не повинен відповідати таким вимогам як:
- •Магістр з фінансів і кредиту – це:
- •3.3. Третя частина модуля: студентське самоврядування та соціально-культурна інфраструктура університету
- •Тема 13. Бібліотека університету: порядок та правила користування її фондами
- •Бібліотека: мета та головні завдання її діяльності, історія виникнення і становлення
- •Головні завдання бібліотек
- •Цікаво знати, що…………….. Найбільшими бібліотеками світу є:
- •7. Національна бібліотека ім. Вернадського, Київ, Україна.
- •Національна бібліотека України ім. В.І. Вернадського, Київ
- •2. Види бібліотек
- •3. Організаційно–економічні основи функціонування вітчизняних університетських бібліотек
- •Головні функції бібліотек вищих навчальних закладів
- •Управління, структура, штати та матеріально – технічне забезпечення
- •Права та обов’язки університетських бібліотек
- •Новітні інформаційні системи та технології: їх використання у створенні інформаційного простору бібліотеки
- •Тема 14. Соціально-культурна інфраструктура університету
- •Складові соціально – культурної інфраструктури вищого навчального закладу
- •Характерні особливості складових соціально - культурної інфраструктури університету
- •«Молодість і спорт - завжди поруч»
- •Актовий зал та конференц-зал в актовій залі ДонНу проходить урочисте засідання, присвячене випуску магістрів
- •3. Концепція виховної роботи в університеті
- •Тема 15. Студентське самоврядування як невід’ємна складова демократизації вищої освіти України
- •1. Студентське самоврядування як самостійна діяльність студентів
- •2. Головні функції, завдання та напрями діяльності студентського самоврядування.
- •3. Права та обов'язки органів студентського самоврядування
- •4. Організаційна структура студентського самоврядування
- •Студентська рада гуртожитків
- •Рада старост
- •Рада відмінників
- •Студентське самоврядування – це:
- •3.4. Контрольні питання з дисципліни
- •Методичні вказівки щодо виконання контрольних робіт
- •Місія університету: її формування, зміст та реалізація
- •Історія виникнення університетів у світі, зокрема в Європі та Україні
- •Історія розвитку університетської освіти України
- •Болонський процес: історія, передумови виникнення та створення Великої Хартії університетів (Magna Charta Universitatum)
- •Концепція розвитку дистанційної освіти в Україні: стратегія її реалізації
- •Завдання № 1 з підсумкового модульного контролю знань студентів
- •1. Один з перших праобразів вищого навчального закладу було засновано:
- •2. Еліту українського суспільства формують такі вищі навчальні заклади, як:
- •3. Національна доктрина розвитку освіти в Україні - це:
- •5. Метою системного реформування вищої освіти України є:
- •6. Програма дій з реалізації Болонської декларації надасть українському суспільству можливість:
- •13. Заліковий кредит – це:
- •14. До форм організації навчального процесу в умовах кмсонп відноситься:
- •15. Вищий навчальний заклад – це:
- •Велика Хартія університетів прийнята у:
- •17. Ефективними напрямками реформування вітчизняної вищої освіти, в найближчому майбутньому, є:
- •18. Зміст стратегії та головні напрямки подальшого розвитку освіти України затверджені у:
- •19. Міністерство освіти і науки України разом з іншими Міністерствами та відомствами в умовах реформування вищої освіти повинно розробити:
- •20. Для забезпечення конкурентоспроможності вітчизняної вищої освіти необхідно:
- •35. До фундаментальних принципів досягнення високого рівня якості університетської (вищої) освіти в умовах Європейського простору не відносяться:
- •36. Провідною формою організації і проведення навчального процесу в університеті є:
- •37. Індивідуалізація навчання - це:
- •До складу соціально – культурної інфраструктури університету відносяться:
- •45.Магістр з фінансів і кредиту – це:
- •Розділ 4. Критерії оцінки знань студентів з усіх видів завдань в умовах кредитно-модульної системи
- •Критерії оцінювання завдань у системі модульного контролю з дисципліни «Університетська освіта»
- •Оцінювання виконаних завдань у системі модульного контролю знань студентів з дисципліни «Університетська освіта»
- •Загальне оцінювання знань студентів з курсу «Університетська освіта»
- •35Мм слайди
- •Термінологічний словник
- •Література з курсу «Університетська освіта»
- •Задонская и. А. Социокультурные процессы развития современного университетского образования : Дис. ... Канд. Социол. Наук : 22.00.06 : Тамбов, 2004 164 c. Ргб од, 61:04-22/562
- •Фахові періодичні видання
- •Додатки
- •Розподіл змісту освітньо-професійної програми за циклами дисциплін та критеріями нормативності і вибірковості
- •Нормативні дисципліни циклу гуманітарної підготовки
- •Напрямок підготовки 6.030508 “Фінанси і кредит”
- •Додаток 4
- •Перелік і назва візуальних засобів супроводження змісту дисципліни “Університетська освіта”
3. Принципи управління вищими навчальними закладами
Управління вищим навчальним закладом здійснюється на основі принципів, представлених на рисунку 1.
Рис. 1. Основні принципи управління вищим навчальним закладом
Автономія та самоврядування вищого навчального закладу реалізуються відповідно до законодавства і передбачають право:
самостійно визначати форми навчання, форми та види організації навчального процесу;
приймати на роботу педагогічних, науково-педагогічних та інших працівників;
надавати додаткові освітні послуги;
самостійно розробляти та запроваджувати власні програми наукової і науково-виробничої діяльності;
створювати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, інститути, коледжі, технікуми, факультети, відділення, філії, навчальні, методичні, наукові, науково-дослідні центри та лабораторії, конструкторські та конструкторсько-технологічні бюро, територіально відокремлені та інші структурні підрозділи;
здійснювати видавничу діяльність, розвивати власну поліграфічну базу;
на підставі відповідних угод провадити спільну діяльність з іншими вищими навчальними закладами, підприємствами, установами та організаціями;
брати участь у роботі міжнародних організацій;
запроваджувати власну символіку та атрибутику;
звертатися з ініціативою до органів управління вищою освітою про внесення змін до чинних або розроблення нових нормативно-правових актів у галузі вищої освіти, а також брати участь у роботі над проектами щодо їх удосконалення;
користуватися земельними ділянками в порядку, встановленому Земельним кодексом України.
Реалізація вище зазначених принципів управління ВНЗ потребує значних зусиль з боку КМУ, місцевих органів влади, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки і соціальної політики, Міністерства освіти і науки України, Національної академії наук України, галузевих академій і керівництва ВНЗ та їх структурних підрозділів, що сприятиме підвищенню ефективності освітянського менеджменту в Україні та створюватиме умови для високої якості освіти.
Стратегічне завдання системи управління вищою освітою України в умовах її реформування
Для України на етапі становлення ринкової економіки надзвичайно важливо усвідомити вирішальну роль людських ресурсів в економічному розвитку, а також те, що людина при цьому є кінцевою метою будь-якого виробництва.
Науково-технічний прогрес - один із основоположних факторів сучасного економічного розвитку - передбачає як найважливішу умову кардинального вдосконалення робочої сили, покращення її характеристик на ринку праці. Особливість сучасного стану української економіки полягає в тому, що процеси ринкових перетворень здійснюються в умовах глибокої затяжної кризи і в часі, коли нагальною є необхідність подолання значного відставання в науково-технічній сфері.
Зазначені процеси, що відбуваються в економіці, формують нові вимоги до якості робочої сили, які визначають конкурентоспроможність працівника на ринку праці. Умовно їх можна поділити на дві підгрупи: вимоги на зовнішньому і на внутрішньому ринках праці [73, с. 91–92]. До першої підгрупи вимог належать такі:
соціальна компетентність і нормативно-правова підготовленість у питаннях прав людини, побудови стосунків із роботодавцем, працевлаштування, соціального захисту, трудового права, діяльності профспілок, пенсійних, страхових та інших фондів тощо;
знання законів ринкової економіки, кон'юнктури ринку праці та його конкретного сегменту;
гнучкість, тобто здатність працівника швидко пристосовуватися до зміни ситуації на ринку праці;
професійна й територіальна мобільність;
готовність і вміння самостійно приймати правильні рішення відповідно до потреб ринку праці й відповідати за виконання цих рішень;
бажання працівника підвищувати якість свого трудового життя в усіх аспектах, відповідальність за добробут своєї сім'ї;
стійка мотивація до постійного підвищення конкурентоспроможності своєї робочої сили;
уміння правильно обрати й успішно реалізувати свою трудову кар'єру. [118, с.66].
У другій підгрупі вимог є такі:
відповідні знання, вміння, навички, висока професійна компетентність, інтелектуальний і творчий потенціал, здатність сприймати та впроваджувати нововведення (інноваційність), мотивованість;
адаптованість працівника до умов виробництва, що змінюються, різнобічне застосування наявних знань та навичок, профорієнтованість, професійна придатність;
наявність високих ділових характеристик: дисциплінованості й організованості, відповідальності, ініціативності, працелюбності, самостійності; уміння ставити мету й наполегливо її досягати, комунікабельності; уміння знаходити і використовувати інформацію тощо; прихильне ставлення до свого підприємства;
особисті риси: відповідні фізичні дані, розумові здібності, спеціальні нахили, інтереси й характер особи, мотивованість, профорієнтованість, профпридатність, інноваційність, відсутність шкідливих звичок, моральність, воля, кмітливість, надійність, упевненість у собі, доброзичливість, тактовність, справедливість тощо [118, с.67].
Якість робочої сили — це сукупність характеристик людини, що проявляються в процесі праці. Серед них назвемо кваліфікацію, особисті й ділові риси працівника: фізичні характеристики (стан здоров'я, вік тощо), розумові (інтелектуальні) здібності, здатність адаптуватися, гнучкість, мобільність, вмотивованість, інноваційність, професійна придатність, здібність до навчання, відповідальність, дисциплінованість, працездатність тощо.
Кваліфікація працівника — поєднання його загальної і спеціальної професійної освіти, інших умінь, професійних навичок та виробничого досвіду, для виконання в даних організаційно-технічних умовах певних видів робіт певної складності.
Виявлення змістових і кількісних характеристик якості робочої сили має не лише теоретичне, а й прикладне значення, яке суттєво зростає в умовах ринкової економіки. Так, багато підприємств, фірм залежно від особливостей конкретного робочого місця, використовуючи спеціальні методики, розробляють вимоги до якості робочої сили як розділи посадових інструкцій.
Конкурентоспроможність працівника є відповідністю якості робочої сили потребам ринку, можливість перемагати в конкуренції на ринку праці, тобто повніше, порівняно з іншими кандидатами, задовольняти вимоги роботодавців за рівнем знань, умінь, навичок, особистих рис [73, с. 99]. Конкурентоспроможність працівника на зовнішньому ринку праці - це сукупність характеристик, які визначають порівняльні позиції конкретного працівника на цьому ринку і дозволяють йому претендувати на здобуття певних вакансій. Окрім високої якості робочої сили, що є визначальним параметром конкурентоспроможності, певне значення мають також і вимоги працівника до умов праці та її оплати, ціна робочої сили у співвідношенні з її якістю. Конкурентоспроможність працівника на внутрішньому ринку праці означає вміння виявити і використати свої особистісні, професійні та ділові якості, швидше й краще за інших реалізувати власний потенціал у конкретних умовах діяльності підприємства, а це надає можливість отримати відповідну винагороду, досягти певного соціального статусу та забезпечити надійність свого службового становища і професійне зростання [188, с.68].
У наш час особливо зростає значення творчих здібностей працівника. Відомий науковець у галузі економіки праці Д. П. Богиня підкреслює неабияке значення «…володіння суміжними професіями, здатності до освоєння нових знань, нової техніки і технології, економіко-правової і політичної поінформованості, ініціативності, високих ділових якостей, неординарності у прийнятті рішень, прагнення до підтримки трудової дисципліни в колективі, а також здатності до виконання трудових функцій на рівні міжнародних стандартів» [134, с.138].
У процесі формування людського капіталу як елемента продуктивних сил суспільства освіта й професійна підготовка закріплюють у людини навички, поглиблюють усвідомлення особливої значущості її здатності до праці як творчої діяльності, формують і розвивають здатність конкурувати. Освоєння навичок конкурентності й формування конкурентоспроможності відбувається трьома етапами:
на першому, початковому, етапі освіти більшість населення здобуває загальну середню освіту, освоюючи елементи конкуренції в процесі навчання, дошкільного та позашкільного виховання;
на другому етапі, під час первинного професійного навчання (в профтехучилищах, вищих навчальних закладах освіти, в аспірантурі тощо), також є специфічна для кожного типу навчання система оцінок і атестацій, що розвиває конкурентоспроможність майбутньої робочої сили;
на третьому етапі, під час самовдосконалення та професійного розвитку у сфері трудової діяльності, триває індивідуальне й колективне нарощення кваліфікації, удосконалення особистих та ділових рис, що є основою підтримання конкурентоспроможності працівників.
Таким чином, якість робочої сили - це основа конкурентоспроможності працівника на ринку праці. Більшість складових якості робочої сили і навички конкурентності формуються і/або розвиваються в процесі освіти і професійної підготовки. Тому система освіти та професійної підготовки стає важливим елементом інфраструктури ринку праці. Отже, системі освіти (у першу чергу, вищої) належить провідна роль у формуванні конкурентоспроможного працівника в сучасних умовах, і вдосконаленню управління цією найважливішою сферою організації суспільства треба приділяти особливу увагу.
Першопричиною процвітання чи занепаду організацій і держав є, відповідно, гарне чи погане управління. Слідом за П. Друкером констатуємо, що не буває слабко розвинутих країн і організацій, що погано працюють, а є слабке управління і погані керівники. Це твердження стає особливо актуальним для сучасних ВНЗ, що саме й покликані готувати кваліфікованих фахівців і високопрофесійних менеджерів для різних рівнів і сфер управління [188, с.69].
Проектування нових і вдосконалювання наявних систем управління вищим навчальним закладом у сучасних соціально-економічних умовах повинно, на наш погляд, містити такі основні компоненти:
розробку основних принципів філософії управління й організаційної культури ВНЗ як соціальної організації вищого типу;
чітке визначення функцій управління відповідно до основних стратегічних цілей і тактичних завдань діяльності ВНЗ;
побудову ефективної організаційної структури, що забезпечує якісне функціонування і стабільний розвиток вищого навчального закладу;
формування конкурентоспроможного і висококваліфікованого апарату управління.
Проектування стратегії вищого навчального закладу починається з визначення довгострокових орієнтирів освітньої діяльності (тобто філософії організації), головних принципів побудови організаційної культури і їхнього публічного проголошення для роз'яснення призначення (місії) ВНЗ.
Філософія ВНЗ як соціальної організації має такі елементи:
основний задум, що відбиває мету вищого навчального закладу, його стратегію і спрямованість освітньої діяльності;
опис організації — історія, головні цінності, традиції, девіз, особливості і переваги, мотиви діяльності, тобто основні принципи організаційної культури ВНЗ;
зовнішня політика — урахування інтересів замовників освітніх послуг, зв'язку з партнерами, відносини з іншими організаціями тощо;
внутрішньофірмова політика — основи управління ВНЗ, організації та оплати праці, принципи розробки і реалізації кадрової і соціальної політики.
Необхідною передумовою успішної розробки стратегії управління таким закладом є правильне визначення цілей. Знання й розуміння цілей організації визначає ефективність пошуку шляхів і адекватних засобів їх реалізації. Цілі встановлюються в таких сферах управлінської діяльності;
управління стратегічним розвитком ВНЗ і його людських ресурсів;
управління рекламно-інформаційною і видавничою діяльністю;
управління науково-дослідною й навчпльно-методичною діяльністю;
управління фінансово-економічною діяльністю;
управління господарською і комерційною діяльністю ВНЗ [118, с.69].
Тому, з одного боку, Міністерство освіти і науки України та Міністерство економіки України повинні порушувати перед урядом питання про збільшення у структурі держбюджету асигнувань на вищу освіту. А з іншого - потрібно розуміти і те, що найближчими роками збільшення видатків об'єктивно буде стримуватись обмеженими можливостями держбюджету. Тож, разом із необхідністю подальшого підвищення асигнувань із бюджету, ми пропонуємо переглянути доцільність фінансування в сучасних розмірах тих напрямів і спеціальностей вищої освіти, які достатньою мірою забезпечуються на платній основі.
Система освіти України повинна очолити процес освоєння всіма органами державного управління політичної і економічної сфер організації суспільства по країні, конкретно включившись у формування освічених, гармонійно розвинених, з високими духовними джерелами людей. Ці люди мають великі шанси для самореалізації у всіх сферах своєї життєдіяльності в новій системі соціальних відносин, що сприяють такій самореалізації.
Україна, в умовах інтеграції до європейського освітянського простору, активно долучається до всіх соціально-економічних перетворень у різних сферах життєдіяльності, і може стати світовим лідером у максимально ефективному формуванні та використанні людського потенціалу. Це означатиме, що ми вже у видимому майбутньому досягнемо значних успіхів в економічному, етичному і фізичному оздоровленні українського суспільства, яке дійсно відповідатиме суті цивільного суспільства як ніяка інша країна в світі [118, с.71-72].
Завдання і форми модульного контролю знань студентів
а) складання глосарію:
Місія вищого навчального закладу – це...
Управління – це...
Керуюча система наукою і освітою в Україні – це...
Керована система в сфері освіти – це...
Верховна Рада в Україні – це...
Кабінет міністрів Україні (КМУ) – це...
Міністерство освіти і науки України (МОНУ) – це...
Вища атестаційна комісія (ВАК) України – це...
Керівництво ВНЗ – це...
Ректор університету – це...
Проректор ВНЗ – це...
Декан факультету – це...
Заступник декана – це...
Завідувач кафедри – це...
Завідувач навчальної лабораторії – це...
Методист деканату – це...
Інноваційне управління університетською освітою – це...
Апарат управління вищою освітою в Україні – це...
Управління стратегічним розвитком ВНЗ – це...
Управління науково-досліднцькою і навчально-методичною діяльністю в університеті – це...
Управління фінансово-економічною діяльністю в університеті – це...
Управління рекламно-інформаційною і видавничою діяльністю в університеті – це...
б) питання для модульного контролю знань студентів:
Що таке управління?
Які Ви знаєте органи управління вищою освітою в Україні?
Яким Законом України регламентується управління?
Які функції в сфері управління вищою освітою виконує Міністерство освіти і науки України?
Яка роль Верховної Ради України в управлінні вищою освітою?
Яка роль Кабінету міністрів України в управлінні освітою і наукою нашої держави?
Коротко охарактеризуйте основні повноваження Вищої атестаційної комісії України.
Яка роль Вченої Ради вищого навчального закладу в управлінні підготовкою високоякісних фахівців? Хто голова Вченої ради вашого університету?
Які повноваження Вченої ради факультету? Більш докладно зупиніться на Вченій раді факультету, на якому Ви навчаєтесь.
Яку роботу виконує і за що несе відповідальність у вашому навчальному закладі Управління з впровадження КМСОНП в умовах Болонської освіти.
Що таке деканат? За що несе відповідальність на факультеті декан?
На якій кафедрі Ви навчаєтесь? Який підрозділ на факультеті несе відповідальність за якість підготовки майбутніх фахівців?
Яка система в Університеті є керуючою, а яка керованою?
в) складання логіко-структурних схем:
Скласти логіко-структурні схеми:
1) Органи управління вищою освітою України;
2) Функції, завдання, права та обов’язки Міністерства фінансів і науки України.
г) завдання для самостійної роботи студентів:
Підготовте анотацію на статтю Б. Куликовського та К. Буглан "До Європейського простору вищої освіти". (Газета "Університетська освіта". - № 86 від 20.11.2009 р.).
д) тести:
1. До державних органів управління вищою освітою в Україні не належить:
а) Міністерство освіти і науки України;
б) Центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти;
в) Вища атестаційна комісія та Державна акредитаційна комісія;
г) Міністерство фінансів України.
2. Центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері вищої освіти, є:
а) Міністерство освіти і науки України;
б) Вища атестаційна комісія України;
в) Державна акредитаційна комісія;
г) Всеукраїнський з'їзд працівників освіти.
3. До органів громадського самоврядування вищої освіти України не відноситься:
а) Всеукраїнський з'їзд працівників освіти та з'їзд працівників освіти Автономної Республіки Крим;
б) загальні збори колективу навчального закладу;
в) районна, міська, обласна конференції педагогічних працівників;
г) Міністерство освіти і науки України.
4. Який з наведених органів управління вищою освітою в Україні організовує атестацію педагогічних і науково - педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань:
а) Міністерство освіти і науки України;
б) Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;
в) Вища атестаційна комісія України;
г) Державна акредитаційна комісія.
5. Який з наведених органів організовує і проводить атестацію наукових і науково-педагогічних кадрів, керує роботою щодо присудження наукових ступенів, присвоєння вченого звання старшого наукового співробітника:
а) Міністерство освіти і науки України;
б) Всеукраїнський з'їзд працівників освіти;
в) Вища атестаційна комісія України;
г) Державна акредитаційна комісія.
6. До документів, що регламентують зміст вищої освіти, відносяться:
а) державні і галузеві освітні стандарти;
б) освітньо-кваліфікаційні характеристики та освітньо-професійні програми;
в) навчальні плани і програми;
г) усі відповіді правильні.
7. Відповідно до якого нормативного акту встановлено такі рівні освіти, як бакалавр, спеціаліст і магістр:
а) Національна доктрина розвитку освіти;
б) Закон України «Про вищу освіту»;
в) Положення МОН України «Про освітньо-кваліфікаційні рівні»;
г) Закону України «Про освіту».
8. Хто несе відповідальність за ефективне функціонування університету?
а) декан факультету;
б) ректор університету;
в) проректори;
г) начальник управління навчальним процесом;
д) Міністр освіти і науки України.
9.Управління вищою освітою в Україні – це:
а) організація, планування, контроль і регулювання процесу підготовки кадрів у ВНЗ України;
б) забезпечення фінансування ВНЗ України;
в) система заходів з акредитації університетів;
г) процес впливу керуючої системи на керовану;
д) процес прийняття адміністративних рішень у сфері освіти.
10. Який із наведених підрозділів в університеті відповідає за впровадження КМС?
а) фінансове управління;
б) планово-економічне управління;
в) відділ міжнародних зв’язків;
г) управління навчальним процесом в умовах КМС;
д) юридичний відділ.